ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2016Справа №910/6707/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
ОСОБА_1
про відшкодування шкоди у розмірі 11 897,64 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Погоржевська М.О. - представник за довіреністю № 0115-336 від 30.12.15;
від відповідача не з'явились;
від третьої особи не з'явились
В судовому засіданні 08.06.2016 в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Українська страхова група" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 11897,64 грн. страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування № 28-0199-0157\12\0731 від 29.11.2012, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Volksvagen", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля “ЗАЗ” державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, не була застрахована у жодній страховій організації, позивач враховуючи ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) просить суд стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України суму страхового відшкодування у розмірі 11 897,64 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6707/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 25.05.2016.
22.04.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив Моторного (транспортного) страхового бюро України, у якому відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно п. 41.3 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування.
Твердження позивача про те, що він набуває прав потерпілого та має право пред'являти до МТСБУ вимогу, як до винної особи відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, не узгоджуються з нормами чинного законодавства, оскільки МТСБУ не є винною особою, а страховик - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" в розумінні положень п. 1.2 та 1.3 Закону не є потерпілим.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (Регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пунктом "А" п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інших послуг, пов'язаних з відшкодуванням збитків.
Тобто, страховик, сплативши відшкодування за договором майнового страхування має право отримати відшкодування з Фонду захисту потерпілих виключно у разі, якщо виплата здійснювалась за особу, яка звільнення від обов'язкового страхування та за страховика, який не сплатив відшкодування у зв'язку з банкрутством /ліквідацією.
24.05.2016 через канцелярію суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача в іншому судовому засіданні.
У судове засідання, призначене на 25.05.2016, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав через канцелярію довідку про відсутність аналогічного спору, що долучена до матеріалів справи. Щодо заяви відповідача про відкладення розгляду справи представник позивача не заперечував.
Ухвалою від 22.05.2016 суд залучив до участі у справі фізичну особа ОСОБА_1 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відклав розгляд справи на 08.06.2016.
08.06.2016 через канцелярію суду третя особа без самостійних вимог подала копію посвідчення про його пільговика та просила здійснювати розгляд справи за його відсутності або відкласти розгляд справи.
В судове засідання 08.06.2016 з'явився представник позивача, який надав письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких вважає МТСБУ належним відповідачем та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2012 між ПрАТ «СК «Українська страхова група» (страховик, позивач) та ТОВ «Порше лізинг Україна» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2828-0157 (далі - договір страхування), та додаток № 28-0199-0157\12\0731 від 29.11.2012 до нього, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням ТЗ (об'єкт страхування), зазначеним в цьому договорі та додатковим обладнанням, що встановлене на цей ТЗ.
Об'єктом договору страхування є транспортний засіб Volkswagen Polo, номер кузова НОМЕР_3 (розд.4 договору страхування).
За умовами договору страхування, страховим випадком, зокрема, є ДТП - пошкодження, знищення або втрата застрахованого ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (розд.5 договору страхування). Строк дії договору з 29.11.2012 по 28.11.2017.
Відповідно до довідки № 9183558 про дорожньо-транспортну пригоду, 09.04.2013 о 10 год. 00 хв. на вул. Богатирські в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Порше Лізинг Україна», під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу ЗАЗ 110270, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під керуванням власника.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25.04.2013 у справі № 3-2615/13.
09.04.13 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування»).
Згідно з ремонтною калькуляцією від 11.06.2013 № с300247510 та рахунком СТО - ТОВ «Автосоюз» від 13.05.2013 вартість ремонту транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 13526,64 грн.
03.07.2013 страховиком, ПрАТ «СК «Українська страхова група» було складено страховий акт № ДККА-26117 за договором страхування 28-0199-0157\12\0731 від 29.11.2012, відповідно до якого подія, що сталась 09.04.2013 була кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 11897,64 грн. на рахунок СТО, виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 11507 від 04.07.13.
Отже, страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) в сумі страхового відшкодування у межах суми фактичних витрат страхувальника за вирахуванням франшизи (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14).
Позивач стверджує, що водієм транспортного засобу ЗАЗ 110270, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, завдано шкоди страхувальнику позивача, проте, у зв'язку із тим, що цивільно-правову відповідальність першого не застраховано, страхове відшкодування підлягає стягненню з відповідача на підставі п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідач у відзиві зазначив, що МТСБУ не проводить регламентні виплати страховикам за водіїв, які не застрахували свою цивільно-правову відповідальність на підставі пп. а п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що випливає зі змісту п. 36.4. ст. 36 цього ж закону.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню наступних підстав.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП - 09.04.2013 не була застрахована, зворотного суду сторонами не доведено.
Відповідно до ч. 1 п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з підпунктами 39.2.1 та 39.2.2 пункту 39.2 ст. 39 цього ж Закону основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій.
Підпунктом "а" п. 41.1 ст. 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вина ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, а тому вказані обставини не потребують додаткового доведення.
Крім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 05 лютого 2003 року, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позаяк, пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) визначено, що учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, в даному випадку, саме МТСБУ має відшкодовувати збитки, як особа, на яку відповідно до приписів чинного законодавства покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП ОСОБА_1
Разом з цим, пунктом 35.1 статті 35 Закону встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставленазаконом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене, позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги після виплати страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність (МТСБУ), з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 №3-38гс12 у справі №23/279, яка в силустатті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України та постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2015 у справі №910/10956/14.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 13526,64 грн., а до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми - 11897,64 грн.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038 м. Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32-а; ідентифікаційний код 30859524) 11 897 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 64 коп. - страхового відшкодування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.- витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.06.2016
Суддя Пукшин Л.Г.