іменем україни
8 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,
ЧерненкоВ.А., ШтеликС.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року,
У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 5 квітня 2014 року приблизно о 22 год. 16 хв. на дорозі Київ-Овруч сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Toyota Auris», державний номерний знак НОМЕР_1, належного ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування»), та автомобіля «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить йому на праві власності. Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП. Зазначав, що внаслідок ДТП йому було завдано майнової шкоди у розмірі 101 358 грн 24 коп., що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи.
Позивач просив, з урахуванням уточнених вимог, стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на його користь майнову шкоду у розмірі 88 713 грн 36 коп., витрати на проведення експертизи - 1 822 грн, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 17 548 грн 22 коп., упущену вигоду від порушення його прав при наданні фінансових послуг - 17 548 грн 22 коп., а також моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 травня 2015 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 закрито.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 49 тис. грн, а також в порядку відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження 1 176 грн, всього 50 176 грн. У решті позову відмовлено.
Скасовано арешт, накладений на автомобіль «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3) .
Скасовано арешт, накладений на автомобіль «Toyota Auris», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4
Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року зазначене судове рішення в частині відмови у стягненні пені та судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення пені, судового збору задоволено частково.
Стягнуто із ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_3 пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 14 215 грн 37 коп. та 948 грн 23 коп. судового збору.
У решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ПрАТ «СК «АХА Страхування», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у результаті ДТП, яка мала місце 5 квітня 2014 року, майну ОСОБА_3 з вини ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «СК «АХА Страхування», була завдана майнова шкода, яка підлягає стягненню зі страховика у межах ліміту відповідальності страховика (страхового відшкодування) за виключенням франшизи. Також суд першої інстанції вважав, що вини страховика у затримці страхової виплати позивачу немає, тому відсутні підстави для стягнення зі страхової компанії пені та упущеної вигоди.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «СК «АХА Страхування» пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та частково задовольняючи позов у цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що страховик не виплатив позивачу страхове відшкодування, незважаючи на його неодноразові звернення, тому він має сплатити за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, починаючи з 13 жовтня 2014 року по 23 червня 2015 року. В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком районного суду.
Проте повністю погодитись із таким висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що 5 квітня 2014 року приблизно о 22 год. 16 хв. на дорозі Київ-Овруч сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota Auris», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням його власника ОСОБА_3
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП провадження щодо нього закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована
у ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» за полісом від 16 серпня
2013 року, в якому страхова сума передбачена у розмірі 50 тис. грн, безумовна франшиза - 1 тис. грн.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 27 травня 2015 року № 539 з визначення вартості матеріальної шкоди
КТС (перерахунок висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 30 квітня 2014 року № 433) матеріальна шкода, заподіяна володільцю автомобіля «Skoda Fabia», державний номер НОМЕР_2, у результаті його пошкодження при ДТП складає 183 481 грн 62 коп., а до цього періоду - 283 400 грн.
Вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 30 квітня 2014 року № 433 складає 1 176 грн.
20 травня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали мирову угоду, яка затверджена судом, щодо взаємно пред'явлених один до одного позовних вимог, яка того ж дня затверджена судом, відповідно до умов якої вони домовились, що з метою врегулювання спору загальний розмір грошової виплати відповідачем на користь позивача складає 85 тис. грн, у зв'язку з чим позивач
26 червня 2015 року подав уточнену позовну заяву.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що 14 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте страхова компанія страхове відшкодування, незважаючи на неодноразові звернення потерпілого, не виплатила, тому має сплатити за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика ОСОБА_3 пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, починаючи із 13 жовтня 2014 року до 23 червня 2015 року в сумі 14 215 грн 37 коп.
Разом з тим апеляційний суд не звернув уваги на таке.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Пунктом 2.1 ст. 2 цього Закону встановлено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього закону.
Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У ст. 29 Закону зазначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 27 травня 2015 року № 539 матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, складає 183 481 грн 62 коп., а до цього періоду - 283 400 грн.
При цьому апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідно до цього висновку ринкова вартість вказаного автомобіля на момент ДТП була визначена в доларах США на момент ДТП - 5 квітня 2014 року в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 26 травня 2015 року.
Крім того, відповідно до звіту товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна Еспертно-Асистуюча Компанія» від 8 серпня 2014 року № 188 ринкова вартість автомобіля «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2, до
ДТП становить 138 978 грн 59 коп.
Апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що вказані висновки є суперечливими.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. У зв'язку з цим передчасно відмовив ПрАТ «СК «АХА Страхування» у задоволенні заяви про призначення експертизи щодо визначення ринкової вартості автомобіля «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2, станом на дату проведення експертизи та на момент ДТП.
Апеляційний суд зазначене не врахував та усупереч наведеним нормам закону відмовив ПрАТ «СК «АХА Страхування» у задоволенні клопотання про проведення експертизи щодо визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2, на момент ДТП та на дату проведення експертизи.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що встановлення зазначених вище обставин впливає на наступне.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Згідно з п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного Майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу на момент пошкодження, якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу не менша за його ринкову вартість.
Згідно з п. 30.2 ст. 30 Закону якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, у п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено порядок визначення розміру та відшкодування шкоди, якщо транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження. При цьому розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону, який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України на вказане уваги не звернув не дав оцінки тому, чи не є у такому випадку зазначений автомобіль фізично знищеним, чи є ремонт автомобіля економічно обґрунтованим, чи не перевищують витрати на відновлювальний ремонт автомобіля його вартість до ДТП, що має істотне значення для правильного визначення розміру страхового відшкодування.
За таких обставин, оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, його рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
С.Ф.Хопта
В.А.Черненко
С.П.Штелик