іменем україни
08 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.,
суддів: Висоцької В.С., Завгородньої І.М.,
Карпенко С.О., КафідовоїО.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року,
У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (далі - ТОВ «Інвестмент Проперті Протектед») звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 18 грудня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої пошкоджено автомобіль ОСОБА_5
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 липня 2010 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» (далі - ПрАТ «СК «Нова») здійснило на користь ОСОБА_5 за його заявою виплату страхового відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 14 774 грн 83 коп.
Відповідач ОСОБА_3 не виконав обов'язку щодо повідомлення страховика про настання ДТП, а тому відповідно до п.п. ґ) п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув право вимоги про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Право регресної вимоги до ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «Інвестмент Проперті Протектед» від ПрАТ «СК «Нова» за договором про купівлю-продаж боргових зобов'язань від 02 січня 2014 року.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_3 на свою користь 14 774 грн 83 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Інвестмент Проперті Протектед» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТОВ «Інвестмент Проперті Протектед» 14 774 грн 83 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом установлено, що 26 липня 2010 року між до ВАТ «СК «Нова», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Нова», та ОСОБА_6 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого застраховано автомобіль КІА, державний номерний знак НОМЕР_1, та визначено ОСОБА_3 як особу, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим полісом.
18 грудня 2010 року о 13 год. 55 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем КІА, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись на регульованому перехресті вул. Здолбунівська - Тепловозна в м. Києві, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, не надав дорогу автомобілю Сhevrolet, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку прямо, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосованого до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
20 грудня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до ВАТ «СК «Нова» із повідомленням про страховий випадок.
14 березня 2011 року ОСОБА_5 звернувся до ВАТ «СК «Нова» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, яка мала місце 18 грудня 2010 року.
Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування до страхового акта від 04 травня 2011 року та страхового акта від 01 липня 2011 року сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 14 774 грн 83 коп.
ПрАТ «СК «Нова» виплатило потерпілому страхове відшкодування у розмірі 14 774 грн 83 коп.
Також судом установлено, що у строки, встановлені ст. ст. 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (протягом трьох робочих днів), ОСОБА_3 не повідомив ПрАТ «СК «Нова» про ДТП, яка мала місце 18 грудня 2010 року.
02 січня 2014 року між ПрАТ «СК «Нова» та ТОВ «Інвестмент Проперті Протектед» було укладено договір купівлі-продажу боргових зобов'язань, в тому числі зобов'язань щодо сплати вказаних коштів (згідно з додатком 1 до договору).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 був обізнаний про існування поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідних договірних відносин між ОСОБА_6 (власником автомобіля КІА, яким керував ОСОБА_3.) та ПрАТ «СК «Нова», а також того, що ОСОБА_3 мав об'єктивну можливість повідомити страховика про вказану ДТП.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач не повідомив страховика про настання ДТП, чим порушив вимоги п. п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому відповідно до п. п. ґ) п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 вказаного Закону страховик мав право на пред'явлення позову до особи, винної у настанні ДТП, про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Разом з тим погодитися з висновками суду апеляційної інстанції не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Таким вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.
Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Оскільки судами у справі, яка переглядається, встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке у своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, фактичних обставин справи не встановив та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук
Судді: В.С. Висоцька
І.М. Завгородня
С.О. Карпенко
О.В. Кафідова