09 червня 2016 рокусправа № 804/15717/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі №804/15717/15 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 16 листопада 2015 року звернулася до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №1553793 від 27.05.2015 року на суму 40794,13 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення рішення повинно бути скасоване, оскільки є безпідставним та необґрунтованим.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення № 1553793 від 27.05.2015 року на суму 40794,13 грн. було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та в порядку, встановленим податковим законодавством, оскільки податкові зобов'язання зі сплати ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою на 2015 рік визначені з урахуванням положень, встановлених рішеннями Криворізької міської ради № 2088 від 26.06.2013 року, № 2778 від 25.06.2014 року та вимог статей 275, 276 Податкового кодексу України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що рішення Криворізької міської ради № 2088 від 26.06.2013 року, № 2778 від 25.06.2014 року не відповідають діючому законодавству, оскільки визначають розміри коефіцієнтів диференціації ставок земельного податку, які не повинні стосуватися орендної плати. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. При цьому, земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування. Крім того, в доводах апеляційної скарги позивач вказує на те, що він є громадянином, а не фізичною особою-підприємцем, як зазначено в оскаржуваній постанові.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що між ОСОБА_1 та Криворізькою міською радою укладено договір від 29.11.2010 року № 121100004001225 про надання у користування на умовах оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,0321 га, під розміщення магазину продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Кривий Ріг від 19.01.2012 року №121100004001225.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2015 року № 1553793 відповідачем нараховано позивачу податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку за 2015 рік на суму 40794,13 грн. (а.с.7).
Податкові зобов'язання зі сплати ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою на 2015 рік визначені відповідачем з урахуванням положень, встановлених рішеннями Криворізької міської ради № 2088 від 26.06.2013 року, № 2778 від 25.06.2014 року та вимог статей 275, 276 Податкового кодексу України.
Законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 27.05.2015 року №1553793 є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.
З 01.01.2015 року у відповідності до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року, плата за землю належить до місцевих податків.
Відповідно до статті 14 ПК України в редакції з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014, визначено, що:
плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що передбачено пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України;
земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, що передбачено пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України;
орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, що передбачено пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України.
Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПК України).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПК України).
Одночасно, за правилами пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України в редакції, що діяла до 01.04.2014 року, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Згідно з пп.288.5.1, 288.5.2 п.288.5 ст.288 ПК України (в редакції Закону України № 1166 від 27.03.2014, чинній з 01.04.2014) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;
не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
В абз.1 п.289.1 ст.289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Також ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а ст.13 цього ж Закону встановлено обов'язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок у разі визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Таким чином, саме нормативна грошова оцінка земель, а не земельний податок, є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, і зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 ПК України.
При цьому, з огляду на положення Податкового кодексу, яким врегульовано відносини справляння земельного податку та орендної плати, можна зробити висновок про те, що земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 року рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» визнано нечинним.
Положеннями статті 275 ПК України було встановлені ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Так, пунктом 12.3 статті 12 ПК України, визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Враховуючи те, що рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» визнано нечинним, 26.06.2013 року Криворізькою міською радою прийнято рішення № 2088 «Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу», яким з 01.01.2014 року затверджено та введено в дію ставки податку за земельні ділянки на території міста, визначені відповідно до вимог п.1 ст.275 ПК України як для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1000 тис. осіб та затверджено коефіцієнти диференціації ставки земельного податку за користування земельними ділянками певного функціонального використання та місцезнаходження в межах міста.
Тобто, Криворізькою міською радою введено в дію ставки податку за земельні ділянки на території міста, визначені відповідно до вимог п.1 ст.275 ПК України, якою встановлені ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
25.06.2014 року рішенням Криворізької міської ради № 2778 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2013 року № 2088 «Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу» та затвердження додатка до нього в новій редакції», внесено певні зміни до вищевказаного рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088, відповідно до п.2 вказаного рішення це рішення набуває чинності з 01.01.2015 року та діє до затвердження міською радою документації з нормативної грошової оцінки земель міста.
Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року (який набрав чинності 01.01.2015 року) статтю 275 ПК України, якою встановлені ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено - виключено. Нових ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено ПК України не встановлено.
Враховуючи те, що рішенням Криворізької міської ради введено в дію ставки податку за земельні ділянки на території міста, визначені відповідно до вимог п.1 ст.275 ПК України, однак зазначені положення ПК України були скасовані, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підставі для застосування цих ставок податку за земельні ділянки.
У відповідності з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідач протягом розгляду справи не довів у процесуальний спосіб правомірність оскарженого рішення.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для його скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі №804/15717/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №1553793 від 27.05.2015 року.
Постанови суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 09 червня 2016 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко