ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 червня 2016 року № 826/498/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області в особі начальника відділення СВ Васильківського ВП ГУМВ України у Київській області майора поліції Дмитрова Миколи Валерійовича
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області в особі начальника відділення СВ Васильківського ВП ГУМВ України у Київській області майора поліції Дмитрова Миколи Валерійовича, у якому просив:
- визнати недостовірною інформацію щодо віднесення кримінального провадження № 12012110140000360 за ч. 1 ст.382 КК України до рішення за поданням державного виконавця ВП 42043646 від 23.05.2014 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача через невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 року, якою зобов'язано відповідача надати ОСОБА_1 повну відповідь на запит на Інформацію від 10.02.2015 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідь, надана відповідачем на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 не є повною та достовірною, у відповіді не надано жодної інформації на питання інформаційного запиту від 10.02.2015.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень на позов не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що 23.05.2014 державним виконавцем відділу ДВС Васильківського МУЮ Київської області на адресу Васильківського МВ ГУ МВС України у Київській області було направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.382 КК України гр. ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: с.Саливонки Васильківського району Київської області, вул.Білоцерківська, 38 (боржник у виконавчому провадженні ВП № 42043646), за невиконання рішення суду у справі №2-19/12 від 15.08.2013 щодо його вселення до кімнати будинку за вказаною адресою.
ОСОБА_1 також пояснив, що він, як стягувач у даному виконавчому провадженні, 10.02.2015 поштовим відправленням направив на ім'я начальника Васильківського МВ ГУ МВС України у Київській області Колбатова А.К. інформаційний запит про надання інформації про прийняте Васильківським МВ ГУ МВС України у Київській області рішення за поданням державного виконавця відділу ДВС Васильківського МУЮ від 23.05.2014 відносно ОСОБА_3 про притягнення її до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.382 КК України - невиконання рішення суду у справі №2-19/12 від 15.08.2013.
Оскільки відповіді на вказаний інформаційний запит ОСОБА_1 не отримав, він звернувся за захистом своїх прав до суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 у справі № 826/5356/15 визнано протиправною бездіяльність Васильківського міського відділу Головного управління МВС України у Київській області щодо ненадання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 10.02.2015 у строк, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» та зобов'язано Васильківський міський відділ Головного управління МВС України у Київській області надати повну відповідь на запит на інформацію ОСОБА_1 від 10.02.2015. Названа постанова відповідачем не оскаржувалась.
Як убачається з матеріалів справи, листом Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області від 25.12.2015 № 2/190, за підписом начальника відділення СВ Васильківського ВП ГУ МВС України у Київській області майора поліції Дмитрова М.В., на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015, позивачу повідомлено, що державним виконавцем 18.05.2014 до Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області направлено подання державного виконавця про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України.
Разом з тим, вказано, що СВ Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області розпочато кримінальне провадження № 12012110140000360 за ч. 1 ст. 382 КК України, яке в липні 2015 року скеровано з обвинувальним актом до Васильківського міськрайонного суду, а саме за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення гр. ОСОБА_3, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Позивач вважає, що наведена відповідь не відповідає вимогам постанови суду щодо надання повної відповіді на інформаційний запит та фактичним обставинам, а сама відповідь є недостовірною, оскільки кримінальне провадження №12012110140000360, на яке посилається відповідач, було внесено до ЄРДР 12.12.2012, тобто до направлення державним виконавцем подання ВП 42043646, розпочатого проти гр. ОСОБА_3 за невиконання іншого рішення суду від 11.04.2007 у справі № 2-274/07 і жодним чином не відноситься до рішення суду від 15.08.2013 у справі № 2-19/12.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 5 Закону № 2939-VI передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно ст. 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Як убачається зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 у справі № 826/5356/15, та не заперечується самим позивачем, 10.02.2015 ОСОБА_1 звернувся до Васильківського МВ ГУ МВС України у Київській області з інформаційним запитом, в якому просив: надати інформацію про прийняте Васильківським МВ ГУ МВС України у Київській області рішення за поданням державного виконавця, відомості про номер справи в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та прізвище слідчого, який проводить досудове розслідування, для визнання його потерпілим від злочину. У разі прийняття позитивного рішення просив також надати копію з Витягу з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР по поданню ВП 42043646.
Відповідачем у відповіді від 25.12.2015 № 2/190 на вказаний інформаційний запит позивача зазначено, що державним виконавцем 18.05.2014 до Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області направлено подання державного виконавця про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України, а СВ Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області розпочато кримінальне провадження № 12012110140000360 за ч. 1 ст. 382 КК України, яке в липні 2015 року скеровано з обвинувальним актом до Васильківського міськрайонного суду.
Однак, позивачем на підтвердження обґрунтованості своїх тверджень щодо недостовірності інформації щодо віднесення кримінального провадження № 12012110140000360 за ч. 1 ст.382 КК України до рішення за поданням державного виконавця ВП 42043646 від 23.05.2014, зазначено, що кримінальне провадження № 12012110140000360 від 12.12.2012 за невиконання ОСОБА_3 рішення суду від 11.07.2007, не відноситься до іншого кримінального провадження № 42015110140000097 від 07.12.2015 за невиконання ОСОБА_3 рішення суду від 15.05.2013.
Проаналізувавши наведене вище, суд зазначає, що оскільки позивачем не було надано до суду належним чином завірену копію інформаційного запиту від 10.02.2015, а ним же вказується лише, що прохальна частина інформаційного запиту складалася лише з надання інформації про прийняте Васильківським МВ ГУ МВС України у Київській області рішення за поданням державного виконавця, відомості про номер справи в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та прізвище слідчого, який проводить досудове розслідування, для визнання його потерпілим від злочину, що свідчить про відсутність конкретних посилань позивача на виконавче провадження № 42043646, то суд не вбачає підстав для визнання наданої відповідачем інформації недостовірною.
Водночас, суд зазначає, що ОСОБА_1 також у наведеному вище інформаційному запиті було зазначено, що у разі прийняття позитивного рішення по питаннях його інформаційного запиту, викладено прохання надати копію з Витягу з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР по поданню ВП 42043646.
Так, відповідачем на зазначене відповіді не надано, але позивач у прохальній частині не просить суд визнати повідомлену йому інформацію Васильківським відділом поліції ГУ Національної поліції в Київській області у листі від 25.12.2015 № 2-190 неповною.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, підставою для тверджень позивача про відсутність повної відповіді на інформаційний запит від 10.02.2015 слугував факт не виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №826/5356/15.
Щодо даної позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача через невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015, суд зазначає слідуюче.
Приписами ч. 1 ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Водночас, нормою ч. 1 ст. 258 КАС України закріплено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Нормами чинного законодавства передбачено, що у разі не виконання боржником у добровільному порядку судового рішення, яке набрало законної сили, позивач (стягувач) наділений правом щодо відновлення своїх порушених прав та інтересів шляхом примусового виконання рішення суду.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
При цьому, у силу норми ст. 2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року № 202/98-ВР.
Таким чином, з контексту наведених норм права вбачається, що Законом № 606-ХІV надані гарантії стягувачу щодо відновлення його порушених прав та інтересів шляхом примусового виконання рішення суду, а вчинення дій спрямованих на виконання рішень судів, в тому числі застосування заходів впливу в разі їх невиконання та/або неналежного виконання, є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби.
Крім того, звертає увагу на те, що порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 267 КАС України.
Зокрема, ч. 9 ст. 267 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
При цьому, у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
З огляду на наведене, позивач, у зв'язку з невиконанням судового рішення, має право звернутися як у порядку, визначеному Законом № 606-ХІV, так і до суду у порядку, встановленому ст. 267 КАС України (аналогічна викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року у справі № К/800/29154/14).
Однак, як встановлено під час судового розгляду справи, ОСОБА_1 не звертався до суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, з проханням видати виконавчий лист для примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 у справі № 826/5356/15.
Так само у матеріалах справи відсутні докази про звернення позивача до відповідного органу виконавчої служби для примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2015 у справі № 826/5356/15.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
З огляду на наведене, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур