ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 червня 2016 року № 826/26215/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВЕРІС РІГІД УКРАЇНА"
до Київської міської митниці ДФС
про визнання недійсними та скасування рішення, картки,
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОВЕРІС РІГІД УКРАЇНА" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання недійсними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 16.09.2015 №100270002/2015/700030/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.09.2015 № 100270002/2015/00103.
Позовні вимоги мотивовані тим, що митним органом на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що призвело до збільшення їх митної вартості.
У судове засідання 23.02.2016 представник позивача не прибув, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розглянути справу в письмовому провадженні.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що під час здійснення Київською міською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) від 14.09.2015 №100270002/2015/259247 було встановлено, що документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, так як зa інформацією, що наявна у мережі Інтернет (www.coveris.com) встановлено взаємозалежність між продавцем «Coveris Rigid Polska Sp.z.o.o.Oddzial w Skiemiewicach» та покупцем ТОВ «КОВЕРІС РІГІД Україна», разом з тим, у декларації митної вартості від 14.09.2015 №100270002/2015/259247 декларантом не зазначено щодо наявності взаємозв'язку продавця та покупця. У зв'язку з чим, відповідно до вимог статті 53 МКУ, декларанту в електронному повідомленні було запропоновано надати додаткові документи.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,-
17.03.2015 між ТОВ "КОВЕРІС РІГІД УКРАЇНА" (покупець, Україна) та ТОВ "КОВЕРІС РІГІД ПОЛЬЩА" (продавець, Польща) було укладено контракт № SKIE-2014 щодо купівлі-продажу твердої пластикової упаковки і плівки.
14.09.2015 позивачем до митного оформлення за митною декларацією №100270002/2015/259247 заявлений товар: «Стрічка з полімерів стиролу (PS) біла, без підкладки та не поєднана з іншими матеріалами, для виготовлення пластикової упаковки на термоформовочній машині».
Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).
В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 119873 від 11.09.2015; транспортну довідку б/н від 14.09.2015; рахунок-фактуру (інвойс) № 0315601846 від 11.09.2015; пакувальний лист № PKE70307 від 11.09.2015; специфікацію №б/н від 11.09.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № SKIE-2014 від 02.11.2014; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 11.09.2015; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 11.09.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 11.09.2015; сертифікат про походження товару загальної форми № PL/MF/AK 0460015 від 11.09.2015; копію митної декларації країни відправлення № 15PL445010E0347125 від 11.09.2015.
16.09.2015 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270002/2015/700030/2, в графі 33 якого було зазначено, що керуючись положеннями частини 3 статті 53 та пунктом 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України (далі - Кодекс), декларанту було запропоновано надати додаткові документи, перелік яких встановлений частинами 2, 3 статті 53 Кодексу, підставою для витребування стала наявна у митного органу інформація яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме той факт, що експортером товару є фірма Coveris Rigid Polska Sp.z.o.o.Oddzial w Skiemiewicach, a покупцем являється ТОВ «КОВЕРІС РІГІД УКРАЇНА» та відсутність інформації у ДМВ про те, що продавець і покупець не пов'язані між собою особи та їхній взаємозв'язок не вплинув на ціну оцінювального товару. У митного органу є інформація, що від цього ж імпортера Coveris Rigid Polska Sp.z.o.o.Oddzial w Skiemiewicach були здійснені митні оформлення на іншого отримувача, де той самий товар оформлюється за ціною значно вищою. У зв'язку з цим та враховуючи, що надані декларантом документи не містили всіх відомостей щодо складових митної вартості товару декларанту запропоновано надати додаткові документи, перелік яких встановлений частинами 2, 3 статті 53 Кодексу, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У наданих декларантом додаткових документах є розбіжності, а саме: у експертному висновку у пункті 7 джерела інформації, експерт посилається на ГС Internet де вартість товару зазначена для ринку Азії. Також, надана біржова інформація ICIS де вартість сировини вища, ніж вартість готового продукту, який заявлений до митного оформлення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОВЕРІС РІГІД УКРАЇНА", не погоджуючись з такою позицією митного орану, звернулося до суду з даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, встановлено статтею 57 Митного кодексу України.
Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною шостою вказаної правової норми орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Відповідно до частин третьої та п'ятої вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) визначені вказаною нормою додаткові документи. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Крім того, в рішенні Верховного Суду України від 02.06.2015 року №21-498а15 зазначено наступне: Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що у мережі Інтернет (www.coveris.com) наявна інформація, що продавець «Coveris Rigid Polska Sp.z.o.o.Oddzial w Skiemiewicach» та покупець ТОВ «КОВЕРІС РІГІД Україна» є пов'язаними між собою особами, що вплинуло на ціну імпортованого товару, разом з тим, у декларації митної вартості від 14.09.2015 №100270002/2015/259247 декларантом не зазначено щодо наявності взаємозв'язку між продавцем та покупцем.
Згідно із частиною четвертою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.
Відповідно до частини дванадцятої - п'ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач заперечує, що ТОВ «КОВЕРІС РІГІД УКРАЇНА» (покупець, Україна) та «Coveris Rigid Polska Sp.z.o.o.Oddzial w Skiemiewicach» (продавець, Польща) є пов'язаними між собою особами.
У зв'язку з чим, позивач для спростування таких тверджень відповідача надав суду статут ТОВ «КОВЕРІС РІГІД УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 30021648), в якому зазначено, що учасниками товариства є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Coveris Rigid Hungary» (реєстраційний номер 18-09-111251, яке зареєстровано за адресою: 9700, Угорщина, м. Сомбатхей, вул. Пушкаша Тивадара, 6) та Компанія «SIMAGRO s.r.o.» (ідентифікаційний номер: 290 99 536, місцезнаходження: Чеська Республіка, м. Становіце, вул. Нове Становіце, 147, поштовий індекс 362 13).
Вищенаведений факт, також, підтверджується інформацією наявною у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.12.2015, сформованого стосовно ТОВ «КОВЕРІС РІГІД УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 30021648).
Відтак, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач та «Coveris Rigid Polska Sp.z.o.o.Oddzial w Skiemiewicach» є пов'язаними між собою особами, оскільки, в даному випадку, відомості з мережі інтернет не є належним та достатнім доказом, згідно Кодексу адміністративного судочинства України, крім того, матеріали справи (статутом та витягом) даний факт спростовується.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів та, які передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Митницею не доведено правомірності рішення, прийнятого у зв'язку з невиконанням позивачем безпідставних вимог щодо витребування додаткових документів, оскільки відповідач не надав докази того, що саме додатково витребувані документи є такими, що у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
З прийнятого рішення не вбачається наявність потреби витребування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
В частині сьомій статті 54 Митного кодексу України зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 16.09.2015 №100270002/2015/700030/2.
3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 16.09.2015 № 100270002/2015/00103, видану Київською міською митницею ДФС.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов