ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 червня 2016 року № 826/25118/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2015 № 71126552210
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2015 № 71126552210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період, який перевірявся податковим органом, позивач дійсно мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО", які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті № 444/26-55-22-10/37739041 від 22.10.2015 .
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,-
В період з 01.10.2015 по 15.10.2015 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду в декларації з ПДВ за червень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт № 444/26-55-22-10/37739041 від 22.10.2015 відповідно до якого перевіркою встановлено завищення суми від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 Декларації) за червень 2015 року у сумі 9 075 293,00 грн.
05.11.2015 на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення - рішення №71126552210, яким було зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2015 року на 9 075 293,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №71126552210 від 05.11.2015, вважаючи його нечинним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.
Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.
Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
На підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" позивач посилається на те, що між ним та зазначеним товариством було укладено договір постачання вугільної продукції № 255/14-УД від 30.12.2014.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.6, 2.1. 2.2, 2.3, 2.6, 2.7, 3.3, 4.4 зазначеного документами, які мають бути складені/надані у випадку здійснення поставки товару за вказаним договором є додаткові угоди до договору, письмові заявки на поставку, посвідчення про якість вугілля в партії, реєстри (з зазначенням найменування вантажовідправника, номера вагонів, ваги вугілля, номеру посвідчення про якість, показників якості вугілля (зола та волога), залізничні накладні, посвідчення про якість виробника (посвідчення шахт (ЦЗФ) про якість поставленого вугілля), рахунки - фактури, акти приймання - передачі, документи складені за результатами перевірки якості вугілля атестованою лабораторією вантажоотримувача.
Позивачем суду письмові заявки на поставку, посвідчення про якість виробника (посвідчення шахт (ЦЗФ) про якість поставленого вугілля) та документів складених за результатами перевірки якості вугілля атестованою лабораторією вантажоотримувача суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В наданих позивачем суду рахунках - фактурах в графі "Виписав", містяться підписи, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили.
Таким чином, з наданих позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" рахунків - фактур, є неможливим встановити осіб, які відповідні документи склали та вони складені в порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а отже вони не можуть належним чином засвідчувати факт існування фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" .
В частині даних позивачем суду залізничних накладних відсутні відмітки в графах "Календарний штемпель прибуття вантажу" та "Календарний штемпель видачі вантажу", з огляду на що у суду відсутні можливість не тільки встановити дату прибуття вантажу, який за твердження позивача ним було отримано від ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО", а й факт прибуття відповідного вантажу та його видачі позивачу.
Надані позивачем на підтвердження факту використання товару отриманого від ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО", у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку акти про виробіток, відпуск в мережу електроенергії, виробленої ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" не приймаються судом до уваги з огляду на те. що судом не ставить під сумнів факт здійснення позивачем факт виробітку та відпуску позивачем в мережу електроенергії, у той час, як здійснення відповідної господарської діяльної саме за рахунок товару отриманого від ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" з зазначених актів встановити є неможливим.
Враховуючи те, що до довідки виданої Генеральним директором позивача № 22/2497 від 10.11.2015 доказів на підтвердження фактів викладених в ній, вона не можу бути належним доказом на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО".
Крім того, актом № 444/26-55-22-10/37739041 від 22.10.2015 встановлено наступне: "Слідче управління фінансових розслідувань Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області сумісно с СБУ в Запорізькій області здійснює досудове слідство у кримінальному провадженні № 32015080280000037 від 08.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) протягом 2015 року здійснює реалізацію вугілля на території Запорізької області. Для доправлення вантажу ФОП ОСОБА_1 використовує документи прикриття з реквізитами TOB «Імпульс- 2008» (код за СДРПОУ 35751643) та TOB «Оптграндторг» (код за СДРПОУ 39701795), через які легалізує вугілля, яке незаконно закуповує за готівкові кошти на копальнях, підконтрольних представникам теругрупувань т.зв. «ДНР». Реалізацію вугілля ФОП ОСОБА_1 здійснює за готівку, отриманий дохід не декларує, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 умисно ухиляється від сплати податку з доходів фізичних осіб.
В ході досудового слідства встановлено, ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), TOB «Імпульс-2008» (код за СДРПОУ 35751643) та TOB «Оптграндторг» (код за СДРПОУ 39701795) постачало вугілля на адресу TOB «ТК» «Донвуглеенерго» (код 39509110).
В ході даної перевірки встановлено, що TOB «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» в перевіреному періоді застосовувало схему ухилення від оподаткування, яка полягає в наступному.
TOB «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» одержала по ланцюгу постачання від TOB "ТК" Донвуглеенерго" (код 39509110) вугілля АШ 0-6, добуте на території, контрольованій так званими ДНР та ЛHP. TOB «ТК» «Донвуглеенерго» задекларувало податкові зобов'язання по взаємовідносинам з TOB «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» за травень та червень 2015 року. З метою мінімізації податків в бюджет в тих же періодах TOB «ТК» «Донвуглеенерго» задекларувало схемний податковий кредит. В результаті, за травень 2015 року TOB «ТК» «Донвуглеенерго задекларувало від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 Декларації) в розмірі 1 129 924 грн., за червень 2015 року - 332 143 грн. Тобто, сума сплаченого ПДВ до бюджету - 0 грн.
TOB «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» скористалось технічним податковим кредитом від TOB «ТК» «Донвуглеенерго», і в свою чергу задекларувало від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 Декларації) за червень 2015 року в розмірі 21 492 241 грн. Тобто, сума сплаченого ПДВ до бюджету - 0 грн.
До перевірки TOB «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» були надані посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) та залізничних накладних, перелік яких наведено вище.
В даних посвідченнях зазначено станції відправлення (Торез, Ізварино та інші), які на момент відправки вугілля знаходились на території, підконтрольній представникам терористичних угрупувань так званої «ДНР». Тобто, вугілля видобуване за межами території, підконтрольній Україні, а значить відсутня можливість відстежити ланцюг постачання і визначити шахту - виробника поставленого на TOB «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» вугілля.
В наданих до перевірки посвідченнях якості вказано споживачами продукції:
- TOB «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на загальну кількість 31532,39 т,
- TOB «Торгівельна компанія «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО» на загальну кількість 3902 т.
Згідно ТИМЧАСОВОГО ПОРЯДКУ здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом від 22.01.2015 №27ог першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей), TOB «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» входить до Переліку донорів/отримувачів, яким надано право перевозити гуманітарну допомогу до або з тимчасово неконтрольованої території Донецької та Луганської областей.
До зазначеного переліку не входить TOB «Торгівельна компанія «ДОНВУГЛЕЕНЕРГО», що означає, що 3902т вугілля поставлено на порушення вищезазначеного Тимчасового порядку."
При цьому, суд звертає увагу, що надане позивачем повідомлення про закриття кримінального провадження № 4636/10/26-55-09 від 15.12.2015 засвідчує факт закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 32015100060000191, у той час, як вказані факти встановлено в рамках кримінального провадження № 32015080280000037 від 08.09.2015, доказів на підтвердження факту закриття якого позивачем суду надано не було.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано суду документів, які мали бути складені у випадку здійснення поставки товару відповідно до умов договору постачання вугільної продукції № 255/14-УД від 30.12.2014 укладено з ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО", а надані складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та не можуть належним чином засвідчувати факт існування фінансово - господарських відносин між позивачем та зазначеними контрагентами, а також те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження використання товару, отриманого за його твердженням від ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО", у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, та враховуючи факти встановлені актом № 444/26-55-22-10/37739041 від 22.10.2015, доказів на спростування яких позивачем суду надано не було, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Варгус", а отже і наявності правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов