ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 травня 2016 року № 826/20024/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року №0028861701, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 576057,60 грн., з яких 460846,10 грн. - за основним платежем, 115211,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року №0028871701, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 679383,75 грн., з яких 543507,00 грн. - за основним платежем та 135876,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки та дані, викладені в акті перевірки, який став підставою прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та безпідставними, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що на запит про надання пояснень та документів, що стосуються здійснення господарської діяльності, Позивачем протягом перевірки не надано, а тому податковим органом правомірно зроблено висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів Податкового кодексу України, які викладені в акті перевірки.
Судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 4 статті 122 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податків, зборів та інших платежів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 28.02.2014 року №367/26-53-17-01/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки).
В акті перевірки зазначено, що платником податків порушено: пп.138.2 ст.138 та п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на загальну суму 2710859,95 грн., в результаті чого занижено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року на загальну суму 460846,10 грн.; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит з податку на додану вартість, в результаті чого занижено зобов'язання з вказаного податку на загальну суму 543507,00 грн. за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.
Податковим органом на підставі висновків Акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: від 05.06.2014 року №0028861701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 576057,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 460846,10 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 115211,50 грн.; від 05.06.2014 року №0028871701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 679383,75 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 543507,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 135876,75 грн.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Позивачем (Постачальник), з однієї сторони, та ТОВ "Новогородецький кур'єр" (Покупець), з іншої сторони, укладено договори поставки: від 04.01.2013 року №53, від 09.02.2012 року №СФ-002, відповідно до яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити вартість товару, асортимент, кількість та ціна якого визначаються специфікаціями, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною.
На виконання цих договорів надано специфікації №1 від 09.02.2012 року, від 27.02.2012 року №2, видаткові накладні від 24.02.2012 року №РН-008, від 01.03.2012 року №РН-11, від 15.03.2012 року №РН-9, від 16.03.2012 року №РН-010, від 19.03.2012 року №РН-15, від 26.03.2012 року №РН-006, від 04.04.2012 року №РН-7, від 12.06.2012 року №РН-0000082, від 14.08.2012 року №РН-57, від 07.09.2012 року №РН-58, від 23.10.2012 року №РН-84, від 30.10.2012 року №РН-85, довіреності.
Між ТОВ "Атехно" (Продавець), з однієї сторони, та Позивачем (Покупець), з іншої сторони, укладено договори: від 15.03.2012 року №15/03,від 02.04.2012 року №02/04, від 14.05.2012 року №14/05-2, від 02.08.2012 року №02/08, відповідно до яких продавець зобов'язується передати у власність покупцеві запасні частини до будівельного та добувного обладнання, визначені у п. 1.2 цього договору, далі "товар", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, викладених у цьому договорі.
До вказаних договорів надано специфікації від 15.03.2012 року №1, від 02.04.2012 року №1, від 14.05.2012 року №1, від 06.08.2012 року №1, від 09.08.2012 року №2, видаткові накладні від 30.03.2012 року №4, від 30.03.2012 року №РН-23, від 12.04.2012 року №9, від 25.04.2012 року №10, від 22.05.2012 року №12, від 30.05.2012 року №14, від 06.08.2012 року №37, від 09.08.2012 року №39, довіреність, податкові накладні від 17.11.2011 року №1111706.
Крім того, між Позивачем (Постачальник), з однієї сторони, та ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (Покупець), з іншої сторони, укладено договір поставки: від 01.03.2012 року №01/03/12 та від 15.02.2012 року №15/02.2012, відповідно до яких постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.
До вказаних договорів надано видаткові накладні від 28.04.2012 року №РН-28, від 28.04.2012 року №РН-29, від 26.03.2012 року №РН-20, накладні від 20.03.2012 року№18, довіреності, розрахунок на оплату від 27.03.2012 року №144, розрахунок-фактуру №СФ-0000903 від 29.03.2012 року, акт здачі-прийняття робіт від 30.03.2012 року №ОУ-0000314, накладну від 07.05.2012 року №74880, розрахунок від 07.05.2012 року №382845, податкові накладні від 09.04.2012 року №159, від 07.05.2012 року №101, рахунок на оплату від 05.04.2012 року №1522, від 07.05.2012 року №2024.
Також, між ТОВ "Лога" (Виконавець), з однієї сторони, та Позивачем (Замовник), з іншої сторони, укладено договір від 04.04.2012 року №04/04-4, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконувати ремонтно-відновлювальні роботи та роботи з подальшого обслуговування гідроагрегатів замовника, а замовник зобов'язується дотримуватись правил експлуатації та рекомендацій виконавця щодо експлуатації гідроагрегатів.
До вказаного договору надано розрахунок-фактуру від 04.04.2012 року №СФ-04/04-4, від 11.01.2012 року №СФ-0000037, від 09.02.2012 року №СФ-0000200, від 20.02.2012 року №СФ-0000138, від 09.11.2012 року №СФ-0000101, від 20.03.2012 року №2003/8, від 10.04.2012 року №01406, акт здачі-прийняття робіт від 24.05.2012 року №ОУ-05/24-1, від 09.11.2012 року №ОУ-0000105, від 31.07.2012 року №ОУ-0000005, від 31.07.2012 року №ОУ-0000006, від 31.07.2012 року №ОУ-0000007 від 31.07.2012 року №ОУ-0000008, видаткову накладну від 14.02.2012 року №РН-0000173, від 27.02.2012 року №К-001292/002095, від 05.12.2012 року №К-022850/002095, акт надання послуг від 23.02.2012 року №ОУ-0000085, податкові накладні від 25.04.2012 року №213, рахунок на оплату від 19.04.2012 року №233.
Між ТОВ "Амон Груп" (Продавець), з однієї сторони, та Позивачем (Покупець), з іншої сторони, укладено договори: від 14.02.2012 року №14/02, від 02.04.2012 року №02/04, відповідно до якого продавець зобов'язується передати покупцеві запасні частини до будівельного та добувного обладнання, визначені у п.1.2 цього договору, далі "товар", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, викладених у цьому договорі.
До вказаних договорів надано специфікації від 14.02.2012 року №1, від 02.04.2012 року №1, видаткові накладні від 23.02.2012 року №РН-02, від 12.04.2012 року №РН-03, від 28.09.2012 року №РН-73, від 13.07.2012 року №РН-55, від 31.05.2012 року №РН-49, від 07.08.2012 року №РН-59, від 29.08.2012 року №РН-64, від 31.05.2012 року №РН-48, від 27.07.2012 року №РН-57, від 27.04.2012 року №РН-19, від 18.06.2012 року №РН-19,1, податкові накладні від 05.03.2012 року №2012-30, від 15.03.2012 року №2012-32, від 15.03.2012 року №2012-31, розрахунок на оплату від 26.04.2012 року №260401, від 28.05.2012 року №280504, від 04.07.2012 року №040703, довіреності, рахунок-фактура від 13.03.2012 року №СФ-012.
Крім того, між ТОВ "Транс централ" (Виконавець), з однієї сторони, та Позивачем (Замовник), з іншої сторони, укладено договір від 04.05.2012 року №04/05-01, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання виконувати капітальний ремонт та сервісне обслуговування вузлів та агрегатів до імпортної техніки, а замовник своєчасно сплатити послуги.
До вказаного договору надано специфікацію від 08.05.2012 року №1, від 11.05.2012 року №3.
Також, між Позивачем (довіритель) та ДП "ЛІС" ТОВ "Легіон" укладено договір доручення від 13.10.2011 року №13/10/11, відповідно до якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання виконати юридичні дії.
На виконання вказаного договору до суду надано рахунок-фактуру від 30.07.2012 року №СФ-00362-1, від 21.03.2012 року №СФ-0000075, від 02.04.2012 року №СФ-0000094, від 05.04.2012 року №СФ-0000103, від 14.05.2012 року №СФ-0000166, від 21.05.2012 року №СФ-0000174, від 01.03.2012 року №010312, від 05.03.2012 року №050311, від 19.03.2012 року №120319, від 27.03.2012 року №270312, від 24.07.2012 року №СФ-7266, акт здачі-прийняття робіт від 30.07.2012 року, видаткові накладні від 22.03.2012 року №РН-0000063, від 30.08.2012 року №СФ-7629, від 22.10.2012 року №СФ-8227, від 02.04.2012 року №РН-0000077, від 23.05.2012 року №РН-0000139, від 23.05.2012 року №РН-0000144, від 01.03.2012 року №РН-010311, від 01.03.2012 року №РН-120301, від 05.03.2012 року №РН-050311, від 19.03.2012 року №РН-120319, від 09.04.2012 року №РН-130213, від 24.07.2012 року №РН-0000097, від 30.08.2012 року №РН-0000170, від 22.10.2012 року №РН-0000288, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.03.2012 року №ОУ-0000038, податкові накладні від 27.02.2012 року №п0000001023.
Позивачем надано перелік податкових накладних виписаний на його ім'я контрагентами: ТОВ "Амон Груп", ТОВ "Атехно", ТОВ "Сучасний Трейдер", ТОВ "НТК Промтехсервіс",ПП "Прогрес-М", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "АМАКО Україна", ПП "Спецметизцентр", ТОВ "В.К.Ф. Редуктор-Агро", ТОВ "Пневмогідротенолоджіз", ТОВ "СУ №33", ПП "ТФ Спецдеталь", ТОВ "Компри", ПП "Джепартс", ТОВ "ТДС Спецтехніка", ТОВ "Генстар", ТОВ "Ренфорс", ПП "Автопромпідшипник".
Між сторонами проводився розрахунок у безготівковій формі, до матеріалів справи залучено виписки по рахунку.
Посилання податкового органу у запереченнях щодо не надання всіх банківських виписок спростовуються матеріалами справи.
Суд наголошує на тому, що відповідачем фактично не було перевірено жодного документу позивача. При цьому донарахування позивачу значних сум грошових зобов'язань пов'язується виключно з тією обставиною, що позивачем не було отримано листа відповідача, яким його було повідомлено про перевірку.
За таких обставин суд не може вважати рішення відповідача прийнятим обґрунтовано.
Судом досліджено первісну документацію та встановлено, що в Видаткових накладних, актах здачі-прийняття робіт, які послуги надавалися в даних документах всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".
Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.
У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договору.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).
Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Таким чином, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.
Відповідач зазначив, що під час проведення перевірки Позивачем не надано документів на підтвердження здійснення господарської діяльності, а тому податковою інспекцією неможливо було дослідити питання стосовно отримання доходів.
Як вбачається з матеріалів справи, в запереченні податковий орган посилався на те, що на виконання п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України Позивачем не надано книги обліку доходів та витрат, водночас такого порушення під час перевірки та у висновках в акті перевірки вказаних порушень не було зазначено.
Також необхідно зазначити, що на момент здійснення операцій поставки контрагенти Позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, їм було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного суб'єкта господарювання не було анульовано.
Отже, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання контрагентами та Позивачем робіт та послуг не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.
При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх проведення відповідає звичайній господарській діяльності Позивача, роботи придбані з метою використання їх результатів у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю Позивача.
Відповідачем, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій та підписання первинних документів не уповноваженими особами, доказів, які свідчили про порушення кримінальних справ за обставинами діяльності спірних контрагентів, судових рішень, якими би встановлювались обставини протиправної діяльності вказаних підприємств, позивача, а також їх посадових осіб.
Отже, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.
Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.
Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".
З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.
Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку Позивача суду Відповідачем не надано.
Відтак, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 року №0028861701, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 576057,60 грн., з яких 460846,10 грн. - за основним платежем, 115211,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 року №0028871701, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 679383,75 грн., з яких 543507,00 грн. - за основним платежем та 135876,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідачі, як суб'єкт владних повноважень, не довели правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року №0028861701, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 576057,60 грн., з яких 460846,10 грн. - за основним платежем, 115211,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року №0028871701, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 679383,75 грн., з яких 543507,00 грн. - за основним платежем та 135876,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук