Провадження № 11-сс/774/486/16 Справа № 175/1386/16-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ст. КПК України
01 червня 2016 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
скаржника ОСОБА_11 ,
його представника адвоката ОСОБА_12 ,
слідчої ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого Дніпропетровського ВП Дніпропетровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, про накладення арешту на майно, -
Вказаною ухвалою було задоволено клопотання старшого слідчого Дніпропетровського ВП Дніпропетровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, та накладено арешт на автомобіль «Камаз» 55111, державний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 1991 року випуску оранжевого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_11 , адреса: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя вказав, що для доведення вчинення кримінального правопорушення та встановлення обставин, що мають суттєве значення для кримінального провадження, а також для швидкого, повного та неупередженого проведення досудового розслідування, забезпечуючи виконання завдань кримінального провадження, забезпечення можливого цивільного позову, а також запобігання ризикам можливого розпорядження, відчуження, зникнення втрати або пошкодження вказаного майна, накладення арешту є необхідним.
В апеляційній скарзі:
ОСОБА_11 зазначає, що отримав вказану ухвалу 11.04.2016 року, а тому не пропустив строк на її апеляційне оскарження.
Вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 172 КПК України вирішено проводити розгляд клопотання про арешт вилученого майна за відсутності особи, у володінні якої знаходиться зазначене у клопотанні майно.
Вважає, що судом було грубо порушені норми процесуального права, остільки в такому порядку розглядаються клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене.
Зазначає, що належний йому автомобіль було вилучено 06.04.2016 року до Дніпропетровського відділення поліції ДВП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області, про що слідчому судді на момент розгляду клопотання про арешт було відомо, і на його думку, таким чином його було позбавлено права на захист його інтересів, та позбавлено змоги надати пояснення, залучити свідків чи надати суду матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна, відповідно ч. 4 ст. 172 КПК України
Вважає, що в результаті грубих процесуальних порушень судом було винесено ухвалу про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_11 , на підставі лише пояснень громадянина ОСОБА_14 , який не має жодного відношення до належного йому автомобіля. Зазначає, що ним були надані пояснення працівнику поліції щодо причин перебування його автомобіля на території балки, проте під час винесення ухвали про накладення арешту на майно його пояснення не досліджувалися.
Просить скасувати вказану ухвалу, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, думку адвоката ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , які просили скасувати оскаржувану ухвалу, думку слідчої ОСОБА_13 , яка вважала ухвалу законною, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги та думку осіб в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до наступного.
Апеляційним переглядом встановлено, що 06.04.2016 року СВ Дніпропетровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12016040440000891 за ч. 1 ст. 239-1 КК України по факту незаконного заволодіння невідомими особами ґрунтовим покровом (поверховим шаром) земель на території Підгородненської міської ради в м. Підгородньому Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка знаходиться в 400-500 метрах від автодороги Новомосковськ - Спаське.
Старший слідчий Дніпропетровського ВП Дніпропетровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з клопотанням погодженим з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3, про накладення арешту на майно що належить ОСОБА_11 .
Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року було задоволене вказане клопотання та накладено арешт на автомобіль «Камаз» 55111, державний знак НОМЕР_1 , 1991 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_11 .
Колегія суддів вважає вказану ухвалу слідчого судді законною, а прийняте рішення таким, що відповідає вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України, адже відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому кримінальним процесуальним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 статті 167 Кримінального процесуального кодексу.
Відповідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Як видно з наявних матеріалів, під час розгляду клопотання слідчого, в судовому засіданні були досліджені матеріали провадження та з'ясовано думку прокурора, та у відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя розглянув клопотання про арешт майна за відсутності особи у володінні якої знаходився транспортний засіб та за відсутності власника цього майна з метою забезпечення завдання та мети арешту майна та унеможливлення незаконного відчуження цього рухомого майна.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо наявності процесуальних порушень у зв'язку із викладеною обставиною, вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, оскільки воно відповідає завданням арешту майна, визначеним ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те що, слідчий суддя, розглянувши клопотання про арешт майна без участі його власника, порушив права на захист його інтересів.
Крім цього, колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно ч. 4 ст. 172 КПК України, допит свідків або дослідження будь - яких матеріалів, які мають значення для вирішення питання про арешт майна, за клопотанням учасників розгляду є правом суду.
Зазначене апелянтом посилання про обґрунтування висновків слідчого судді про необхідність накладення арешту лише на поясненнях громадянина ОСОБА_14 також не може бути прийняте колегією, оскільки як з матеріалів провадження так і з пояснень вказаної особи вбачається наявність відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Проте з'ясування всіх обставин його вчинення, а також інших обставин, які мають значення для кримінального провадження є завданням досудового розслідування, в той час як арешт майна за своєю суттю є заходом його забезпечення, який має на меті збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, що визначено ч. 2 ст. 170 КПК України.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що слідчий суддя вірно дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, обґрунтовано вказавши що для доведення вчинення кримінального правопорушення та встановлення обставин, що мають суттєве значення для кримінального провадження, а також для швидкого, повного та неупередженого проведення досудового розслідування, забезпечуючи виконання завдань кримінального провадження, забезпечення можливого цивільного позову, а також запобігання ризикам можливого розпорядження, відчуження, зникнення втрати або пошкодження вказаного майна, - накладення арешту є необхідним.
Крім цього, колегія суддів, перевіривши наявні матеріали зазначає, що слідчим суддею були досліджені відповідні обставини кримінального провадження, які вірно враховані під час постановлення ухвали, та правильно прийшов до висновку, що арештоване майно відповідає визначеним кримінальним процесуальним законом критеріям.
Що стосується доводу апелянта про інші ініціали прізвища ОСОБА_11 , вказані свідком ОСОБА_14 , про що адвокатом була надана копія свідоцтва про смерть особи, то вказаний факт слідча ОСОБА_13 пояснила чисто технічною помилкою. Тобто слід розуміти, що вказаний арештований автомобіль належить саме ОСОБА_11 і саме з ним відбувалась бесіда вказаного свідка щодо необхідності перевезення грунту, а не з іншою особою на прізвище ОСОБА_15 .
З журналу судового засідання та технічного запису видно, що судовий розгляд проведено відповідно до вимог КПК України, а винесена ухвала є обґрунтованою, вмотивованою та законною і будь-яких підстав для її скасування колегія суддів. - не вбачає.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції ОСОБА_11 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_11 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4