Справа № 191/2056/16-к
Провадження № 1-кп/191/139/16
іменем України
13 червня 2016 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12015040390001947 від 06 листопада 2015 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Першотравенськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
із участю в судовому розгляді:
прокурора - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_3
09 жовтня 2015 року приблизно о 23-55 годин ОСОБА_3 , знаходячись в приміщенні кафе «Тет-аТет», яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м.Синельникове, вул.Миру, 37, в ході раптово виниклої сварки, маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , який стояв в приміщенні вищевказаного кафе біля барної стойки, та, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, наніс спочатку один удар лівою рукою стисненою в кулак в область обличчя в район щелепи зліва, а після ще один удар правою рукою стисненою в кулак в область обличчя в район щелепи по центру, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник в невідомому напрямку, в результаті чого потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого двобічного перелому нижньої щелепи в області кута справа та ментального зліва зі зміщенням, які згідно висновку судово-медичної експертизи, виданої Синельниківським міжрайонним відділенням КЗ «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» ДОР» № 71 від 21 березня 2016 року відповідають категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).
Своїми умисними діями, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Потерпілим подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, завданої злочином в розмірі 10200,00 грн., яка складається з витрат на ліки та медичні обстеження в розмірі 1210,00 грн., внесення коштів в фонд лікарні ім.Мечнікова Дніпропетровської області в сумі 1000,00 грн., витрат на відновлення зубів в розмірі 8000,00 грн. Також просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду, завдану злочином, в розмірі 1000,00 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро покаявся та пояснив обставини подій таким чином, як вони викладені вище. Цивільний позов визнав частково, також зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження він пропонував потерпілому відшкодувати понесені ним витрати на лікування, однак останній відмовився.
Захисником у судовому засіданні заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею на поруки трудовому колективу філії приватного підприємства «Магістр», кримінальне провадження просив закрити.
Судом роз'яснені обвинуваченому правові наслідки закриття справи із нереабілітуючих підстав, який у судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому, надав згоду на закриття провадження у зв'язку з передачею його на поруки.
Прокурор заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею його на поруки і в обґрунтування заперечень пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 недовгий час працює на підприємстві, у зв'язку з чим виникають сумніви щодо достовірності наданої йому за місцем роботи характеристики. Крім того, оскільки обвинувачений шкоду потерпілому не відшкодував, не вбачається в його поведінці щирого каяття. Також у клопотанні трудового колективу не зазначено які саме заходи виховного характеру будуть застосовуватися до обвинуваченого.
Потерпілий проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею його на поруки заперечував. Також зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження йому потерпілий пропонував відшкодувати лікування, однак домовленості не відбулося у зв'язку з розходженням в сумі витрат.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 285 КПК України передбачено звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до ч.1 ст.47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Отже, зі змісту положень ч.1 ст.47 КК України вбачається, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки може мати місце за сукупності таких умов: 1) особа вчинила злочин вперше; 2) діяння належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості (див. ст. 12 і коментар до неї); 3) особа, яка вчинила злочин, щиро покаялася; 4) колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи; 5) особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінальної справи за даною нереабілітуючою підставою.
Судом встановлено, що 06 червня 2016 року на загальних зборах філії трудового колективу приватного підприємства «Магістр», із урахуванням позитивних характеристик обвинуваченого, було одноголосно постановлено звернутися із клопотанням про передачу останнього на поруки трудового колективу і суду було надано відповідне клопотання разом з протоколом загальних зборів філії ПП «Магістр», що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Також необхідно зазначити, що застосування вимог ст.47 КК України є виправданим лише тоді, коли суд зробить висновок про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування щодо неї заходів кримінально-правової репресії.
У даному випадку при вирішенні даного питання по суті суд враховує, що обвинувачений вину у вчиненні злочину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності раніше жодного разу не притягувався, вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з 26 травня 2016 року працевлаштований охоронцем у філії ПП «Магістр», надав згоду на закриття щодо нього кримінальної справи за даною нереабілітуючою підставою.
Сам по собі нетривалий час роботи обвинуваченого на підприємстві не є підставою для відмови у передачі особи на поруки згідно вимог ст.47 КК України, оскільки трудовий колектив підприємства здійснює заходи виховного характеру щодо обвинуваченого у майбутньому за умови задоволення відповідного клопотання судом.
Також суд вважає, що обвинуваченого у даному випадку він щиро покаявся, оскільки як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи свою вину за ч.1 ст.122 КК України визнавав, відразу після вчинення злочину звертався до потерпілого з пропозицією відшкодувати вартість лікування, однак відшкодування не відбулося не у зв'язку з ухиленням обвинуваченого, а у зв'язку з недосягненням з потерпілим домовленості щодо розміру відшкодування, а сам по собі факт відшкодування спричиненої шкоди не є обов'язковою умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.47 КК України.
Крім того необхідно зазначити, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки є умовним і у разі порушення ОСОБА_3 умов передачі на поруки протягом року з дня передачі його на поруки, він буде притягнений до кримінальної відповідальності.
З огляду на зазначене, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України, передавши його на поруки трудового колективу, за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не буде ухилятись від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Цивільний позов потерпілого вирішенню у даному кримінальному провадженню не підлягає у відповідності до вимог ч.1 ст.129 КПК України, що не позбавляє потерпілого права звернутися до суду з позовом про відшкодування завданої злочином шкоди в порядку цивільного судочинства.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.47 КК України, ст.ст.284, 285 КПК України, суд,-
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України на підставі ст.47 КК України, у зв'язку з передачею особи на поруки.
Передати ОСОБА_3 на поруки трудовому колективу філії приватного підприємства «Магістр» строком на один рік, за умови, якщо він протягом цього строку з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, закрити.
На ухвалу сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 діб з моменту оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1