07.06.2016 Справа № 920/441/16
За позовом - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, м. Суми,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСумиліфт», м. Суми,
про стягнення 13199,17 грн.
Суддя Ю.А. Джепа
За участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 08.01-27/3 від 11.05.2016,
відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 18.09.2015.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 13199,17 грн., з них: 11371,55 грн. борг по орендній платі за договором оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0802 від 06.03.2015 року за період з 01.11.2015 по 31.12.2015 року та 1827,62 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 4.7 зазначеного договору, а також витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав, та подав заяву від 23.05.2016 № 15/16ДП, в якій просить суд замінити позивача у справі з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради на його правонаступника - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009).
Згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за приписом статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника.
Розглянувши заяву позивача від 23.05.2016 № 15/16ДП, судом встановлено що відповідно до пункту 3.3.2 рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 № 254-МР реорганізовано Управління майна комунальної власності Сумської міської ради шляхом його приєднання до новоствореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та пункту 3.1.1. такого рішення утворено Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (з правом юридичної особи). Відповідно ж до пункту 1.7. Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, останній є правонаступником Управління майна комунальної власності Сумської міської ради в усіх майнових та немайнових правах і обов'язках та правонаступником управління підприємництва та споживчого ринку у сфері розвитку малого та середнього підприємництва.
Таким чином, заява позивача від 23.05.2016 № 15/16ДП про заміну сторони правонаступником є законною, обґрунтованою, та такою, що відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України підлягає задоволенню та судом здійснюється заміна позивача у справі з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради на його правонаступника - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009).
Відповідача відзиву на позовну заяву не подав, тому відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
06.03.2015 року між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0802 (далі - договір), відповідно до якого відповідач отримав в оренду нежитлові приміщення площею 50,8 кв.м., що розташовані на другому поверсі у будинку № 21 по вул. Інтернаціоналістів у м. Суми, для виконання статутних повноважень.
Факт передачі позивачем відповідачеві згаданих приміщень підтверджується актом прийняття-передачі нерухомого майна від 06.03.2015 року.
Відповідно до пункту 10.1 договору, строк дії договору встановлено з 06.03.2015 року до 06.03.2016 року.
31.12.2015 договір достроково розірвано, а зазначене приміщення відповідачем повернуто позивачеві за актом приймання-передачі від 31.12.2015 (а.с. 12).
У відповідності до пунктів 4.3 - 4.4 та пункту 6.2.5 договору, відповідач, як орендар, зобов'язаний сплачувати позивачеві, як орендодавцю, орендну плату щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним з урахуванням ПДВ, яка розраховується на підставі діючої Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Сумської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0802 від 06.03.2015 року, укладеного між сторонами, щодо сплати орендної плати за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за оренду комунального майна складає 13199,17 грн., з яких 11371,55 грн. заборгованість по орендній платі та 1827,62 грн. пені.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У відповідності до статті 285 Господарського кодексу України, а також вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 29.02.2016 року (а.с. 13) заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року складає 13199,17 грн., з яких 11371,55 грн. заборгованість по орендній платі та 1827,62 грн. пені, нарахованої у відповідності до пункту 4.7 договору, який передбачає, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати відповідач сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди та вищевказаних правових норм, користувався майном комунальної власності територіальної громади м. Суми та не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та строки.
Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати та пені за вищезгаданим договором повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, доказів сплати боргу та пені або заперечень проти позовних вимог (відзиву на позов) не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 11371,55 грн. та пені у розмірі 1827,62 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 546, 548, 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСумиліфт» (40034, м. Суми, пр-т М. Лушпи, буд. 54, ідентифікаційний код 37785145) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, ідентифікаційний код 40456009; отримувач: УМКВ СМР, код отримувача 33525906, банк: ГУДКСУ в Сумській області м. Суми, МФО 837013) заборгованість з орендної плати у сумі 11371,55 грн. та пеню у сумі 1827,62 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСумиліфт» (40034, м. Суми, пр-т М. Лушпи, буд. 54, ідентифікаційний код 37785145) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, ідентифікаційний код 40456009) витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10.06.2016 року.
Суддя ОСОБА_3