79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.06.2016р. Справа№ 914/3546/15
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок»
(м. Львів)
про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 337972,01 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, зобов'язання звільнити та повернути у 15-денний строк об'єкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень
Головуючий суддя: Пазичев В.М.
Суддя: Блавацька-Калінська О.М.
Суддя: Манюк П.Т.
При секретарі: Черменєвій В.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 2302-вих-2279 від 12.10.2015 року.
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 03.11.2015 року.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» (м. Львів) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 337972,01 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, зобов'язання звільнити та повернути у 15-денний строк об'єкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.10.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.10.2015 року. Ухвалою суду від 20.10.2015 року розгляд справи відкладено до 29.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 29.10.2015 року розгляд справи відкладено до 04.11.2015 року, для надання доказів. 04.11.2015 року по справі оголошено перерву до 06.11.2015 року, згідно клопотання відповідача та для надання доказів. Ухвалою суду від 11.11.2015 року розгляд справи відкладено до 16.11.2015 року, згідно клопотання сторін. 16.11.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2015 року, згідно клопотання сторін. Ухвалою суду від 19.11.2015 року розгляд справи відкладено до 26.11.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та його клопотання. 26.11.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.11.2015 року, згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 27.11.2015 року розгляд справи відкладено до 01.12.2015 року, згідно клопотання сторін. 01.12.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2015 року, для обґрунтування необхідності проведення експертизи та визначення переліку питань для дослідження. Ухвалою суду від 03.12.2015 року розгляд справи відкладено до 08.12.2015 року, згідно клопотання відповідача та в зв'язку з відсутністю його представника. 08.12.2015 року по справі оголошено перерву до 09.12.2015 року, згідно клопотання сторін. 09.12.2015 року по справі оголошено перерву до 11.12.2015 року, для надання доказів.
Ухвалою суду від 11.12.2015 року клопотання відповідача від 08.12.2015 року за вх. № 53361/15 про призначення колегіального розгляду справи - задоволено. Призначено колегіальний розгляд справи № 914/3546/15 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст. 21 ГПК України, 11.12.2015 року автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя - Пазичев В.М., судді Коссак С.М. та судді Фартушок Т.Б.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коссака С.М., 16.02.2016 року протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів здійснено заміну члена колегії суддів: на суддю Манюка П.Т.
У зв'язку з перебуванням судді Фартушка Т.Б. у відпустці 23.03.2016 року протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів здійснено заміну члена колегії суддів: на суддю Коссак С.М.
Ухвалою суду від 11.12.2015 року розгляд справи призначено на 05.01.2016 року. Ухвалою суду від 05.01.2016 року розгляд справи відкладено до 21.01.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 21.01.2016 року розгляд справи відкладено до 01.02.2016 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 01.02.2016 року розгляд справи відкладено до 10.02.2016 року, в зв'язку з клопотанням відповідача та відсутністю його представника. Ухвалою суду від 10.02.2016 року розгляд справи відкладено до 17.02.2016 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 17.02.2016 року розгляд справи відкладено до 23.03.2016 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 23.03.2016 року розгляд справи відкладено до 20.04.2016 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 20.04.2016 року розгляд справи відкладено до 11.05.2016 року, згідно клопотання відповідача та в зв'язку з відсутністю його представника. Ухвалою суду від 11.05.2016 року розгляд справи відкладено до 26.05.2016 року, згідно клопотання відповідача та в зв'язку з відсутністю його представника. Ухвалою суду від 26.05.2016 року розгляд справи відкладено до 06.06.2016 року, згідно клопотання відповідача та в зв'язку з відсутністю його представника.
У зв'язку з перебуванням судді Коссака С.М. у відпустці, 06.06.2016 року протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів здійснено заміну члена колегії суддів: на суддю Блавацька-Калінська О.М.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.10.2015 року, про відкладення від 20.10.2015 року, від 29.10.2015 року, від 06.11.2015 року, від 11.11.2015 року, від 19.11.215 року, від 27.11.2015 року, від 03.12.2015 року, від 11.12.2015 року, від 05.01.2016 року, від 21.01.2016 року, від 01.02.2016 року, від 10.02.2016 року, від 17.02.2016 року, від 23.03.2016 року, від 20.04.2016 року, від 11.05.2016 року, від 26.05.2016 року не виконав, явку поважного представника в судове засідання забезпечив.
29.10.2015 року за вх. № 46560/15 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.
06.11.2015 року за вх. № 47966/15 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
11.11.2015 року за вх. № 48760/15 позивач подав пояснення по справі.
16.11.2015 року за вх. № 49639/15 позивач подав детальний розрахунок пені.
26.11.2015 року за вх. № 51354/15 позивач подав клопотання про оголошення перерви.
27.11.2015 року в судовому засіданні позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
01.12.2015 року за вх. № 52033/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.
03.12.2015 року за вх. № 52578/15 позивач подав заперечення на клопотання відповідача проти призначення експертизи.
09.12.2015 року в судовому засіданні позивач подав додаткові пояснення по справі.
11.12.2015 року за вх. № 53903/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.
19.04.2016 року за вх. № 17063/16 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.10.2015 року, про відкладення від 20.10.2015 року, від 29.10.2015 року, від 06.11.2015 року, від 11.11.2015 року, від 19.11.215 року, від 27.11.2015 року, від 03.12.2015 року, від 11.12.2015 року, від 05.01.2016 року, від 21.01.2016 року, від 01.02.2016 року, від 10.02.2016 року, від 17.02.2016 року, від 23.03.2016 року, від 20.04.2016 року, від 11.05.2016 року, від 26.05.2016 року не виконав, явку поважного представника в судове засідання забезпечив.
29.10.2015 року за вх. № 46624/15 відповідач подав відзив на позовну заяву.
04.11.2015 року за вх. № 47601/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
11.11.2015 року за вх. № 48744/15 відповідач подав письмові пояснення по справі.
11.11.2015 року за вх. № 48847/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
16.11.2015 року за вх. № 49730/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
19.11.2015 року за вх. № 50254/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
26.11.2015 року за вх. № 51353/15 відповідач подав письмові пояснення.
27.11.2015 року в судовому засіданні відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
01.12.2015 року за вх. № 5628/15 відповідач подав клопотання про призначення судової економічної експертизи.
01.12.2015 року за вх. № 5641/15 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.
03.12.2015 року за вх. № 52576/15 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
08.12.2015 року за вх. № 53361/15 відповідач подав клопотання про призначення колегіального розгляду справи.
08.12.2015 року за вх. № 53373/15 відповідач подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
09.12.2015 року в судовому засіданні відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
11.12.2015 року за вх. № 53905/15 відповідач подав письмові пояснення по справі.
05.01.2016 року за вх. № 527/16 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
01.02.2016 року за вх. № 470/16 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.
10.02.2016 року за вх. № 5482/16 відповідач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
23.03.2016 року за вх. № 12607/16 відповідач подав письмові пояснення по справі.
20.04.2016 року за вх. № 17263/16 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
11.05.2016 року за вх. № 2515/16 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи.
Клопотання відповідача задоволено. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
26.05.2016 року за вх. № 22439/16 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
06.06.2016 року за вх. № 2991/16 відповідач подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.06.2016 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, 21.05.2012 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» (надалі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8283-12 (далі - Договір), згідно з п. 1 якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 406,1 кв. м., а саме приміщення підвалу площею 233,2 кв. м. та приміщення першого поверху площею 172,9 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19.
Відповідно до п. 3.3 Договору, у зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору.
Договір укладений на термін до 21.05.2017 року (п. 4.1 Договору).
Позивач зазначає, що відповідачем взято на себе ряд зобов'язань, в т.ч. своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди (п. 7.2. Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Позивач звертає увагу на те, що підстави, на яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені ст.ст. 782, 783 ЦК України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач не вносить плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд; користується річчю всупереч договору або призначенню речі; без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; не приступив до проведення капітального ремонту (якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача).
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Пункт 5.2. Договору визначає, що орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.
Проте, позивач наголошує, що незважаючи на умови укладеного Договору та вимоги вищезазначених законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав. Так, відповідно до довідки про заборгованість з орендної плати, відповідачем орендна плата за користування об'єктом оренди вносилась невчасно та не в повному обсязі, визначеному умовами Договору, та станом на 30.09.2015 р. допущено заборгованість з орендної плати на загальну суму 337972 (триста тридцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 01 коп., яка виникла за період з 01.03.2014 р. по 31.08.2015 р. і є предметом стягнення за позовом.
При цьому, за твердженням позивача, відповідачем допущено несплату орендної плати у повному обсязі протягом дванадцяти місяців підряд за період з 01.06.2014 р. до 31.05.2015 р., що є підставою для дострокового розірвання договору оренди між Орендодавцем та Орендарем.
Станом на день подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» не сплатило орендну плату в повному обсязі, допустило несплату орендної плати у повному обсязі протягом дванадцяти місяців підряд за період з 01.06.2014 р. до 31.05.2015 р., що підтверджується довідкою про заборгованість.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Розділом 9 Договору оренди визначено порядок повернення Орендодавцю об'єкта оренди. Так, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди протягом 15 днів за актом приймання - передачі у належному стані (п. 9.3, п. 9.6. Договору).
З огляду на вищевикладене, на думку позивача, існують підстави для заявлення позовної вимоги про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 406,1 кв. м., а саме приміщень підвалу площею 233,2 кв. м. та приміщень першого поверху площею 172,9 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 287 ГП України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.
Управління комунальної власності отримало та проаналізувало акт звірки взаєморозрахунків за Договором оренди № Г-8283-12 в редакції відповідача та просить врахувати те, що в акті відповідач зазначає, що станом на травень 2012 р. (момент початку дії Договору) сальдо на його користь складало 188276,83 грн. Управління комунальної власності заперечує проти цього, адже укладаючи спірний Договір, позивач не брав на себе жодного боргу, жодних грошових зобов'язань перед відповідачем. Більше того, за умовами Договору, орендну плату сплачує орендар на користь орендодавця, а не навпаки. Доказів, яким чином міг виникнути цей борг та чи передбачено це умовами Договору, відповідач не надав.
Щодо решти розрахунків, позивач зазначає, що відповідачем правильно вказані суми, сплачені ним за спірним Договором. А розбіжності в розрахунках пояснюються по-перше, сальдо станом на початок дії Договору, яке існувало на думку відповідача і заперечується позивачем, по-друге, тим, що відповідач не враховує того, що частина коштів, які ним сплачувались за Договором, спрямовувались позивачем на погашення пені. Всього, як уже зазначалось, станом на 01.12.2015 р. за спірним Договором з відповідача було стягнуто 60881,43 грн. пені.
Також, позивач зазначає, що акт звірки в редакції відповідача та додані ним копії платіжних документів не спростовують, а навпаки підтверджують те, що протягом дії Договору оренди відповідачем чотири рази допущено несплату орендної плати протягом понад трьох місяців підряд.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» укладено Договір оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 406,1 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19
Відповідно до п. 11.1 Договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 р., даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає.
Відповідно до п. 11.2 Договору оренди, він може бути припинений або розірваний за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених законодавством України.
Відповідач зазначає, що враховуючи вимоги ст. 188 ГК України, а саме, п. 2, сторона договору, яка бажає змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозицій повинна повідомити другу сторону про результати її розгляду, а вразі недосягнення згоди або неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду. Протягом дії договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 р. позивач жодного разу не звертався до відповідача з відповідними пропозиціями чи вимогами щодо розірвання договору оренди.
Стосовно позовної вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 337972,01 грн., ТзОВ «Краківський ринок» вважає таку необґрунтованою, оскільки позивач в позовній заяві стверджує, що відповідно до наданої ним же довідки, періодом для стягнення за даним позовом є період з 01.03.2014 р. по 31.08.2015 р. Враховуючи дані, які зазначені в представленій позивачем довідці за зазначений період по Договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 р., позивачем нараховано орендної плати на суму 367291,62 грн.
ТзОВ «Краківський ринок» визнає наявність заборгованості з сплати орендної плати в визначений позивачем період в сумі 175 948,02 грн.
Відповідач зазначає, що здійснив перерахування коштів за спірний період, а саме: ПД № 1757 в сумі 10 000 грн. за 06 міс 2014 року; ПД № 1758 в сумі 10000,00 грн. за 09 міс 2014 р., ПД № 1759 в сумі 10 000,00 грн. за 11 міс 2014 р., ПД № 1760 в сумі 10 000 грн. за 02 міс 2015 р., ПД № 1761 в сумі 10000,00 грн. за 05 міс 2015 р., в загальній сумі 50 000 грн. Однак, позивач не відобразив зазначені платежі в позовній заяві хоча вони і були здійсненні до моменту направлення відповідачу позовної заяви від 09.10.2015 р.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що його борг з сплати орендної плати відповідно до Договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 р. на 9 жовтня 2015 року за період з 01.03.2014 р. по 31.08.2015 р. становить 125948,02 грн.
ТзОВ «Краківський ринок» ПД №1815 від 29.10.2015 р. здійснило перерахування коштів в сумі 125948,02 грн. заборгованості з сплати орендної плати відповідно до Договору оренди за період з 01.03.2014 р. по 31.08.2015 р., в такий спосіб погасивши існуючу заборгованість перед позивачем.
Відповідач наголошує, що протягом провадження у справі погасив суму заборгованості, визначену позивачем в позовній заяві.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В силу приписів ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України).
У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Положеннями ч. 1 ст. 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Однак, за твердженням відповідача, така відмова від договору відповідачем отримана не була та відсутня в матеріалах справи, відповідач також не отримував жодних вимог про оплату заборгованості, розірвання договору та рахунків про оплату, актів виконаних робіт (наданих послух), податкових накладних та такі відсутні в матеріалах справи.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Водночас, на думку відповідача, як вбачається з матеріалів справи відповідач в повному обсязі розрахувався по орендній платі, що підтверджується квитанціями. Факт прострочення орендної плати більше, ніж на три місяці слугував підставою для подання вказаного позову з вимогою розірвати договір оренди, звільнити та повернути приміщення та стягнути орендну плату у зв'язку з істотним порушенням його умов.
Розглядаючи вказану вимогу, відповідач звертає увагу на те, що 18.09.2013 р. Верховний Суд України на спільному засіданні цивільної та господарської палати у справі № 6-75цс13 виклав правову позицію щодо оцінки істотності порушень умов договору, які б слугували підставою для його розірвання. Вказана правова позиція, в силу положень ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою при вирішенні даної справи. Так, згідно цієї позиції, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Відповідач зазначає, що вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. В даному випадку укладаючи Договір оренди, позивач мав на меті передати відповідачу об'єкт оренди та своєчасно одержувати орендну плату, в розмірі, визначеному Договором, заборгованість по якій відсутня.
Відтак, на думку відповідача, станом на момент подання позову, відсутній такий критерій істотного порушення умов договору, як розмір завданої шкоди. А тому, за відсутності вказаного критерію, відсутніми є правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору та відповідно звільнення та передачу приміщень.
Відповідач звертає увагу на ту обставину, що відсутня така обов'язкова підстава для розірвання договору, як істотне порушення умов договору коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Відповідач зазначає, що Договір оренди нерухомого майна, укладено сторонами за договором у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), є правомірним правочином, оскільки не доведено зворотного.
За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений правочин є договором найму (оренди). Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічна норму містить ч. 1 ст. 283 ГК України, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Підставою звернення до суду позивач зазначає невчасне внесення орендної плати відповідачем.
Положеннями ч. 1 ст. 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. З ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна).
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтями 793 та 795 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.
Відповідно до п. 1.1. Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради (надалі - Положення), затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 р. № 1100 (із змінами та доповненнями), управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради. У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006 р., до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.
Згідно з п. 1.4 Положення, управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 21.05.2012 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» (надалі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8283-12 (далі - Договір), згідно з п. 1 якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 406,1 кв. м., а саме: приміщення підвалу площею 233,2 кв. м. та приміщення першого поверху площею 172,9 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19.
Відповідно до п. 3.3 Договору, у зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору.
Договір укладений на термін до 21.05.2017 року (п. 4.1 Договору).
Пункт 5.2. Договору визначає, що орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Однак, відповідно до довідки позивача про заборгованість з орендної плати відповідача, відповідачем орендна плата за користування об'єктом оренди вносилась невчасно та не в повному обсязі, визначеному умовами Договору, та станом на 30.09.2015 р. допущено заборгованість з орендної плати на загальну суму 337972 (триста тридцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 01 коп., яка виникла за період з 01.03.2014 р. по 31.08.2015 р. і є предметом стягнення за позовом.
Відповідно до п. 11.1 Договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 р. (надалі - Договір оренди), даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає.
Відповідно до п. 11.2 Договору оренди, він може бути припинений або розірваний за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених законодавством України.
Відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості з орендної плати позивачу кошти, що підтверджується платіжними, зокрема, дорученнями № 1757 від 23.09.2015 р. в сумі 10000 грн., № 1758 від 23.09.2015 р. в сумі 10000,00 грн., № 1759 від 23.09.2015 р. в сумі 10000,00 грн., № 1760 від 23.09.2015 р. в сумі 10000 грн., № 1761 в сумі від 23.09.2015 р. 10000,00 грн., № 1815 від 29.10.2015 р. в сумі 125948,02 грн., № 1958 від 09.02.2016 р. в сумі 12023,99 грн., № 1956 від 05.02.2016 р. в сумі 90000,00 грн., № 1954 від 01.02.2016 р. в сумі 60000,00 грн., № 1959 від 09.02.2016 р. в сумі 20000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
1-1) відсутній предмет спору;
2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Враховуючи обставини сплати боргу відповідачем, що підтверджено представником позивача, а також те, що такі дії не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 337972,01 грн., на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Однак, суму боргу в розмірі 50000,00 грн. відповідач сплатив ще до моменту подачі позову, а решту суми заборгованості в розмірі 287972,01 грн. відповідач сплатив лише після подачі позовної заяви, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.
Отже, як вбачається з представлених суду доказів, оплата боргу в розмірі 287972,01 грн., стягнення якого є предметом спору, відбулась тільки після звернення позивача з позовом до суду.
Враховуючи вищенаведене, тобто те, що оплату заборгованості в розмірі 287972,01 грн. було вчинено відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, під час його розгляду по суті, господарські витрати в цій частині, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Разом з тим, слід зазначити, що стягнення пені за несвоєчасну оплату орендної плати, а також відшкодування (зарахування) витрат, понесених відповідачем на утримання (ремонт) орендованого приміщення виходять за межі предмету позову, тому можуть бути предметом іншого позову.
Крім того, статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму.
При цьому повинні враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених Договором або Законом.
Станом на день подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» не сплатило орендну плату в повному обсязі, допустило несплату орендної плати у повному обсязі за період з 01.06.2014 р. до 31.05.2015 р., що підтверджується довідкою про заборгованість.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно п. 5.2 Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.
Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
Зі змісту вищезазначених положень Договору оренди (п. 5.2.) та норм Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 782) випливає, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу. Визначальним, у даному випадку, є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом або договором.
В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем за час дії Договору неодноразово допущено порушення строків внесення орендної плати, зокрема, за період з 29.01.2013 р. до 31.05.2013 р., з 26.05.2014 р. до 01.04.2015 р.
Однак, визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів.
Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.
Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України.
Також, відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Розділом 9 Договору оренди визначено порядок повернення Орендодавцю об'єкта оренди. Так, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди протягом 15 днів за актом приймання - передачі у належному стані (п. 9.3, п. 9.6. Договору).
Таким чином, порушення орендарем (наймачем) такої умови Договору оренди майна, як недопущення невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
Оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором оренди № Г-8283-12 від 21.05.2012 року належним чином не виконував, орендну плату в повному обсязі не сплачував, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду у нього неодноразово мали місце факти невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, то, згідно з ст. ст. 782, 785 ЦК України та п. п. 5.2. Договору оренди № Г-8283-12, Договір оренди підлягає розірванню, а приміщення звільненню і поверненню орендодавцю - Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, при цьому чинним законодавством України не передбачено в цьому випадку ні наявність у орендодавця збитків від такої поведінки орендаря, ні обов'язковість виконання процедури, що визначена ст. 188 ГК України.
Отже, сплата заборгованості після порушення провадження у справі не виправдовує бездіяльність відповідача, як господарюючого суб'єкта за спірний період та не змінює вимог закону та умов Договору щодо розірвання договору у випадку невнесення плати за користування майном протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач подав докази погашення боргу після подачі позову, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» в частині розірвання Договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, зобов'язання звільнити та повернути у 15-денний строк об'єкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 337972,01 грн. - провадження слід припинити.
Разом з тим, 06.06.2016 року за вх. № 2991/16 відповідач подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Згідно ст. 41 ГПК України, Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Однак, незважаючи на вимоги суду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що питання, які він пропонує для дослідження в ході проведення судової будівельно-технічної експертизи, мають безпосереднє відношення до предмету позову, а позивач заперечив проти необхідності проведення такої експертизи в межах даного провадження.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 77790 від 05.10.2015 року на суму 7505,60 грн. про сплату судового збору.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід розділити між сторонами, пропорційно задоволених позовних вмог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позов - задоволити частково.
2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (79007, м. Львів, вул. Базарна, 11; код ЄДРПОУ 25228715) та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (79007, м. Львів, вул. Базарна, 11; код ЄДРПОУ 25228715) звільнити та повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) у 15-денний строк об'єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 406,1 кв. м., зокрема приміщення підвалу площею 233,2 кв. м. та приміщення першого поверху площею 172,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19, шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень.
4. Провадження у справі в частині стягнення з ТОВ “Краківський ринок” на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 337972,01 грн. боргу - припинити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (79007, м. Львів, вул. Базарна, 11; код ЄДРПОУ 25228715) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 6755 (шість тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
6. Накази видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Пазичев В.М.
Суддя Блавацька-Калінська О.М.
Суддя Манюк П.Т.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.06.2016 року