№ 207/500/16-ц
№ 2/207/625/16
10 травня 2016 року м. Дніпродзержинськ
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської ради, третя особа: управління містобудування та архітектури Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
Звертаючись до суду, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що йому був наданий Дозвіл на будівництво гаражу, виданий Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящих від 10.12.1969 року, та виділена земельна ділянка під індивідуальне будівництво згідно довідки, виданої Дніпродзержинським міським фінансовим відділом від 25.03.1971 року.
Після завершення будівництва гаражу в 1970 році, на його замовлення було виготовлено Технічний паспорт на гараж, виданий в 1988 році Дніпродзержинським Бюро технічної інвентаризації, який мав відмітку року побудови.
Згідно діючого законодавства того часу, він вільно і відкрито володів гаражем, однак не знав, що БТІ повинно було зареєструвати за ним право власності. Вважав, що він являється повноправним власником та може в подальшому вільно розпоряджатись своїм майном, відповідно до чого, здійснював всі необхідні платежі та внески за його обслуговування.
Станом на цей час даний гараж АДРЕСА_1, загальною площею 16,7кв.м., згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальних господарств України № 79 від 24.04.2015 року «Про затвердження порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт» не відноситься до об'єктів забудови, які були збудовані з 05.08.1992 року по 12.03.2011 року та вони не підлягають вводу в експлуатацію за цією процедурою, а іншої не встановлено. До того ж дозвіл на будівництво даного гаражу давався від 10.12.1969 року.
Однак, для реєстрації права власності на гараж згідно чинного законодавства, він як виявилось має недостатньо документів, та не може звернутись до органу реєстраційної служби або до нотаріусу без фактичного підтвердження його права власності.
Всі ці обставини стали йому відомі, коли він хотів подарувати вищезазначений гараж своїй донці ОСОБА_2, але не зміг цього зробити у зв'язку з тим, що на даний гараж на сьогоднішній день за ним не зареєстровано право власності. Він людина похилого віку, 88 років і хотів розпорядитись своїми правами на майно за життя.
В теперішній час, він не має реальної можливості в повному обсязі здійснювати право власника (володіти, користуватись, розпоряджатись) належним йому нерухомим майном, укласти нотаріально посвідчений договір дарування, за життя розпорядитись своїм правом на майно, яке фактично належить йому і про що є матеріальні та документальні докази.
Просив визнати за ним право власності на даний гараж.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, надали суду заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, на позові наполягали у повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача та представник третьої особи не з'явилися надали суду заяви про розгляд справи без участі їх представників. Представник відповідача ОСОБА_3 надала письмові заперечення, відповідно до яких вважає побудований позивачем гараж самочинним будівництвом. Представник третьої особи проти позовних вимог позивача не заперечував.
Враховуючи вищенаведене у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходило.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачу ОСОБА_1 був наданий Дозвіл Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящих від 10.12.1969 року (ар.с.6) на будівництво гаражу АДРЕСА_1 та виділена земельна ділянка під індивідуальне будівництво згідно довідки, виданої Дніпродзержинським міським фінансовим відділом від 25.03.1971 року (ар.с.7).
Після завершення будівництва гаражу в 1970 році, на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено Технічний паспорт на гараж, виданий в 1988 році Дніпродзержинським Бюро технічної інвентаризації, який мав відмітку року побудови (ар.с.8-9, 19-20). Окрім цього Бюро технічної інвентаризації видало позивачу оціночний акт на вказаний гараж (ар.с.9).
Таким чином, наявність у позивача дозволу на будівництво і рішення про виділення під це земельної ділянки спростовує викладені у запереченнях відповідача твердження щодо того, що вказаний гараж є самочинно побудованим.
Крім того згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 127 від 24.05.2001, зареєстрований МЮУ 10 липня 2001 р. за N 582/5773 не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.
Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальних господарств України № 79 від 24.04.2015 року «Про затвердження порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт», гараж АДРЕСА_1 не відноситься до об'єктів забудови, які були збудовані з 05.08.1992 року по 12.03.2011 року та вони не підлягає вводу в експлуатацію за цією процедурою, а іншої не встановлено. До того ж дозвіл на будівництво даного гаражу давався від 10.12.1969 року.
ОСОБА_1 вважаючи себе повноправним власником гаражу, здійснював всі необхідні платежі та внески за його обслуговування, що підтверджуються копіями страхових Свідоцтв про добровільне страхування будівель та квитанцій на прийом платежів обов'язкового окладного страхування (ар.с.11-17), а також Довідкою № 03 від 25.03.1970 року, виданою Дніпродзержинським міським фінансовим відділом, відповідно до якої заборгованість у ОСОБА_1 по державним і місцевим податкам за гараж відсутня (ар.с.10).
Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно з законом по своїй волі, не залежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою.
Зважаючи на вищезазначені норми цивільного законодавства є всі підстави вважати позивача власником зазначеного майна.
Але у зв'язку з тим, що до цього часу відсутні правовстановлюючі документи на вказаний гараж, не зважаючи на те, що право власності ОСОБА_1 ніким не оспорюється, а відсутність правовстановлюючих документів пов'язана зі змінами у діючому законодавстві, позивач позбавлений можливості в повному обсязі здійснювати свої повноваження власника, подарувати та інше.
А отже визнання за позивачем права власності на нерухоме майно у вигляді гаражу АДРЕСА_1 загальною площею 16,7 кв.м. на цей час відповідає його інтересам, як власника нерухомого майна, право власності на яке повинно бути зареєстровано за ним у Державному реєстрі прав.
За таких обставин позов необхідно задовольнити.
Керуючись ст. 316, 319, 328, 392, ЦК України, ст. 10, 11, ч.2 ст.197, 209, 212, 214-215, 292, 294 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської ради, третя особа: управління містобудування та архітектури Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 право власності на гараж АДРЕСА_1, загальною площею 16,7 кв. м.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.М. Юрченко