Справа № 752/3626/16-ц
Провадження № 2/752/2858/16
Іменем України
27.05.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
за участю секретаря - Безверхої Н.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд -
Встановив
В березні 2016 року позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову позивачі вказували, що вони є власниками вказаної квартири. Відповідач по справі зареєстрований у даній квартирі, однак не проживає в ній з 2008 року. У зв'язку з чим позивачі посилаючись на правові підстави ст. 72 ЖК України просять суд захистити їх право власності та визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаною квартирою.
Позивачі в судове засідання не з'явились, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій просили задовольнити позов та зазначили, що не заперечують проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату і час судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, причин неявки суду не повідомив, тому суд, вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.
Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Всебічно і повно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки відповідно до вимог до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15 грудня 1993 року виданого Сектором приватизації Московської районної державної адміністрації позивачам належить квартира АДРЕСА_1
З Акту про не проживання громадян від 18 квітня 2016 року затвердженого Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району» ЖЕД 106 вбачається, що ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає більше року.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Частина ж 4 ст. 156 ЖК України, передбачає збереження права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником, при умові збереження права власності на об'єкт нерухомості цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Таким чином, відповідач, будучи зареєстрованою у належній позивачу та членам її сім'ї квартирі, порушує їх права власників на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном, гарантовані ст. 319 ЦК України.
Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими обґрунтовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.
Так, суд, виходячи із засад цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності і з урахуванням балансу інтересів, вважає за необхідне задовольнити позов.
Задовольняючи позов суд враховував вимоги Цивільного та Житлового кодексу України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 10-11, 28-29, 57-60, 158, 179, 185, 208-209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
Вирішив
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в квартирі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів, з дня отримання його копії до Голосіївського районного суду м. Києва.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя