Справа № 2-а-5318
2009 рік
21 травня 2009 року Ялтинський міський суд АР Крим у складі головуючого судді Прищепа О.І., при секретарі Амірджанян Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 Андрія до інспектора дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції м. Севастополь, третя особа відділ Державної автомобільної інспекції міста Севастополь про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача та просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АК № 055187 від 11 лютого 2009 року про накладення на адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 306 гривень та провадження по справі закрити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 11 лютого 2009 року інспектором АП ВДАІ м. Сімферополь ВДАІ ГУ МВС Україні в АР Крим винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 Кодексу України за скоєння адміністративного правопорушення у виді штрафу у сумі 306 гривень.
Вказану постанову вважає неправомірною та винесеною з порушенням встановленого порядку притягнення до адміністративної відповідальності, не встановив обставини, підлягаючі з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, будь-якого порушення правил він не скоював.
Відповідач у судовому засіданні не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений у встановленому порядку, причин неявки суду не надав. (а.с. 21).
Відповідно до вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, у суду не має перешкод щодо розгляду справи у відсутність не з'явившегося відповідача.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справ, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна людина при визначенні її прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи протягом розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до вимог ст.7 КУоАП, ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що 10 лютого 2009 року о 14.54 годин на перехресті вул. Кірова та вул. К.Маркса м. Сімферополь позивач зупинив транспортний засіб - автомобіль Шеволе, державний номер НОМЕР_1.
Відносно останнього відповідачем складено постанову АК №055187 від 11 лютого 2009 року за порушення п.15.9 ПДР України про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУоАП та визначено розмір штрафу у сумі 306 гривень. (а.с.4).
Протокол відносно ОСОБА_2 складено не було, та постанову винесено на підставі фотофіксації правопорушення автоматичними приладом Візір номер 810711, відповідно до вимог ст. 14-1, 254, 258 КУоАП, яку направлено останньому по пошті та отримано тільки 07 березня 2009 року. (а.с. 7).
Відповідно до прояснень позивача встановлено, що він дійсно 10 лютого 2009 року скоїв зупинку свого транспортного засобу - автомобіль НОМЕР_2 на прилеглій до перехрестя вул. Кірова та вул. К.Маркса території.
Також позивач в судовому засіданні підтвердив обставини зафіксовані на фототабліцях доданих до постанови, яка оскаржується. (а.с. 5).
Також встановлено, що при фіксування правопорушення застосовувався технічний прилад, якій працює в автоматичному режимі з фото функцією, ВІЗІР номер 810711. (а.с.4).
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.1.1 гл.1 ПДР затверджених Постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до вимог п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, відповідно до вимог п.1.9. ПДР, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.10 ПДР перехрестя це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території;
Прилегла територія відповідно до вимог п.1.10 ПДР це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них;
Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КУоАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил зупинки та стоянки.
Санкцією вказаної статті передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 255 гривень до 300 гривень.
Крім того, відповідно до вимог п.13.1 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, ЗАТВЕРДЖЕНОЇ наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1111 від 13 листопада 2006 року спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів.
Відповідно до вимог ч.2 п.13.2 вказаної інструкції працівники ДПС, яким спеціальні технічні засоби видані для використання, несуть персональну відповідальність за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.
Відповідно до вимог п.13.4 вказаної інструкції використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється.
Зупинка відповідно до вимог п.1.10 ПДР це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Відповідно до вимог п.п.ґ п.15.9 ПДР зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що дійсно 10 лютого 2009 року о 14.54 годин позивач на перехресті вул. Кірова та вул. К.Маркса у м. Сімферополь здійснив зупинку свого транспортного засобу - автомобілю Шевроле, державний номер НОМЕР_1.
Доводи позивача про те, що він скоїв зупинку на прилеглій до перехрестя території, судом до уваги не приймаються оскільки, відповідно до п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги ПДР, та п. 1.5 вказує на те, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку або перешкоду для руху, погрожувати життю або здоров'ю громадян, заподіювати майнову шкоду.
Крім того, доводи позивача про те що він зупинив транспортний засіб на прилеглій до перехрестя території спростовуються вимогами п.п і п.15.9 ПДР відповідно до якого зупинка також забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду .
Тобто в судовому засіданні достовірно встановлено, що місце де позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу не я прилеглою територією, та є перехрестям вул.. Кірова та вул.. К Маркса у м. Сімферополь.
Відповідно до вимог ст. 245 КУоАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 252 КУоАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.33 КУоАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУоАП та іншими законами України та п ри накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При таких обставинах, враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 306 гривень накладене на ОСОБА_2 є відповідною та необхідною мірою відповідальності і застосовано з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч.1, 2, 6 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що постанова від 11 лютого 2009 року серії АК № 055187 складена відносно позивача відповідає вимогам ст.ст.254, 256, 283 КУоАП та є достатньо доказів підтверджуючих винність позивача у скоєнні вказано правопорушення.
На підставі викладеного та враховуючи обставини справи, аналізуючи вказані норми діючого законодавства України, суд дійшов висновків про те, що не дивлячись не деякі порушення процедури притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, посадова особа - інспектор АП ВДАІ у м. Сімферополь при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим діяв у межах своїх повноважень, та у спосіб який передбачений діючим законодавством України та Конституцією України.
При таких обставинах позовні вимоги позивача ОСОБА_2 ні засновані на законі та не підлягають судовому захисту та задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, ст.ст. 19, 63 Конституцією України, главою 13 Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, ЗАТВЕРДЖЕНОЇ наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1111 від 13 листопада 2006 року, п.п. 1.1, 1.3, 1.9, 12.4 ПДР України затверджених Постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, ст.33, ч.1 ст.122, 245, 251, 252, 254, 258, 268, 283-285 КУоАП, ст.ст. 1, 2, 8-12, 14, 69 - 72, 128, 138, 139, 143, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративної позовної заяви ОСОБА_2 до інспектора адміністративної практики відділу Державної автомобільної інспекції м. Сімферополь при Управлінні Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим сержанта милиции ОСОБА_3 (надалі ІДПС ВДАІ м. Сімферополь УДАІ ГУ МВС Україні в АР Крим), третя особа відділ Державної автомобільної інспекції міста Сімферополь при Управлінні Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд АР Крим у порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя:
07 травня 2009 року Начальнику відділу ДАІ м. Сімферополь
Пр - 38 (2-а-3444\09) при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим
М.Сімферополь, вул. Куйбишева - 7
Направляю на Вашу адресу копію постанови Ялтинського міського суду від 22 квітня 2009 року - для відома.
Додаток : копія постанови
Суддя
Ялтинського міського суду