Справа № 2-1859/2008, 2-62/2009р.
Іменем України
03 липня 2009 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі : головуючого судді - Якимець Т.Є.
при секретарі - Пестовій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом державного органу Кременчуцького МУ ГУМВС України в Полтавській області до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи прокуратури м.Кременчука, відділу примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, Головного управління Державного казначейства в Полтавській області про стягнення коштів в порядку регресу,
встановив:
Кременчуцьке МУ ГУМВС України в Полтавській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів в порядку регресу.
Ухвалою суду від 30.10.2008 року в якості третіх осіб по справі залучені відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області та Головне управління Державного казначейства в Полтавській області.
Ухвалою суду від 18.11.2008 року в якості співвідповідача по справі залучено ОСОБА_4.
Ухвалою суду від 29.01.2009 року в якості співвідповідача по справі залучено ОСОБА_5.
В судовому засіданні представник Кременчуцького МУ ГУМВС України в Полтавській області позовні вимоги підтримав, дав пояснення, що рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 06.05.2005 р. частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 щодо стягнення на його користь з Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області моральної шкоди в сумі 1000 грн., державного мита в розмірі 08 грн.50 коп.. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2005 року рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 06.05.2005 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 11 серпня 2006 року рішення по справі залишені без змін. Відповідно до постанови ДВС Полтавської області про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2006 року рішення виконано. На підставі платіжного доручення № 1 від 27.12.2006 року Кременчуцьким МУ УМВС України в Полтавській області перераховано на розрахунковий рахунок ДВС в Полтавській області 1000 грн. моральних збитків, платіжним дорученням № 257 від 20 .04.2007 р. перераховано виконавчий збір в сумі 100 грн., державне мито - 17 грн.. Зазначені збитки Кременчуцькому МУ ГУМВС України в Полтавській області спричинені з вини працівників міліції ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Колишній працівник Крюківського РВ КМУ ГУМВС ОСОБА_1, розглядаючи заяву гр. ОСОБА_6 від 27.12.2000 р. не вживав діючих заходів по розкриттю крадіжки із гаража потерпілого в автокооперативі «Вагонник». Не проводячи будь-якої перевірки він 29.12.2000 року передчасно виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи згідно п.2 ст.6 КПК України. Постановою прокурора м.Кременчука від 29.10.2003 року постанова дільничого інспектора міліції ОСОБА_1 скасована, матеріали дослідчої перевірки направлені для проведення додаткової ретельної перевірки. Постановою дільничого інспектора міліції ОСОБА_1 від 01.12.2003 року повторно відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п.2, 11 ст.6 КПК України, постановою прокурора м.Кременчука від 05.03.2004 року постанова від 01.12.2003 року скасована. За результатами додаткової перевірки 03.04.2004 року ДІМ ОСОБА_1 знову безпідставно відмовив в порушенні кримінальної справи, яка постановою прокурора м.Кременчука від 23.04.2004 року була скасована і справа направлена для додаткової перевірки з вимогою виконати попередні вказівки прокурора. 08.07.2004 року дільничий інспектор міліції ОСОБА_2, не проводячи перевірки за вказівками прокурора м.Кременчука, упереджено прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.п.11,2 ст.6 КПК України, постановою прокурора, зареєстрованою в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини Крюківського РВ м.Кременчука 19.01.2005 року за № 284, зазначена постанова також була скасована. Тільки 19 січня 2005 року була порушена кримінальна справа по факту викрадення чужого майна за ч.3 ст.185 КК України. Вина ОСОБА_3 заключається в тому, що він повинен був належним чином контролювати особовий склад ввіреного йому підрозділу, 08.07.2004 року, не вивчаючи матеріали дослідчої перевірки, він затвердив постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, не дивлячись на те, що, починаючи з 2000 року -2005 р.р. особовим складом ввіреного підрозділу належних заходів по розкриттю злочинів, та порушення кримінальної справи вжито не було. Відповідач ОСОБА_3 не вжив заходів по притягненню до дисциплінарної відповідальності своїх підлеглих. Вина колишнього начальника Крюківського РВ КМУ ОСОБА_5 полягає в тім, що він затверджував постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.12.2000 року та 03.04.2004 року , які в подальшому були скасовані прокуратурою м.Кременчука як незаконні. Вина колишнього начальника Крюківського РВ КМУ ОСОБА_4 полягає в тім, що він затверджував постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.12.2003 року, яка була скасована постановою прокурора м.Кременчука як незаконна. Недобросовісне виконання своїх службових обов'язків відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 полягало в неналежному контролі за збором матеріалів дослідчої перевірки за заявою ОСОБА_6, невжиття заходів для порушення кримінальної справи, самоусуненню по притягненню до дисциплінарної відповідальності осіб, які безпосередньо здійснювали перевірку за заявою ОСОБА_6 Бездіяльність працівників міліції призвела до спричинення моральної шкоди гр. ОСОБА_6, яку суд оцінив в 1000 грн.. Матеріалами службових розслідувань Кременчуцького МУ від 08.09.2006 р. та СУ УМВС України Полтавській області від 22.11.2006 року встановлена вина відповідачів. Прохає стягнути з відповідачів на користь Кременчуцького МУ ГУМВСУ в Полтавській області пропорційно відповідно до ступеню вини кожного порядку регресса 1000 грн. моральної шкоди, виплаченої ОСОБА_6 та понесені судові витрати в сумі 117 грн..
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, дав пояснення, що згідно заяви ОСОБА_6 була проведена працівниками райвідділу перевірка, а він на підставі зібраних доказів 29.12.2000 року виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. В 2003 році була проведена додаткова перевірка заяви, особисто він допитував свідків, в т.ч. і ОСОБА_7. Підстав для порушення кримінальної справи не вбачав, тому повторно виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. В зв'язку з винесенням постанов про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Вважає, що своїми діями моральну шкоду ОСОБА_6 не спричиняв, ніяких дій після винесення 29.12.2000 року постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_6 особисто не вчиняв. Прохає в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, дав пояснення , що він також двічі проводив перевірку по заяві ОСОБА_6, особисто допитував свідків, але підстав для порушення кримінальної справи не вбачав, про що виносилися відповідні постанови. Прохає суд в задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, дав пояснення, що він дійсно затвердив постанову від 08.07.2004 року , оскільки вона відповідала зібраним матеріалам. За скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи дільничого інспектора міліції він не притягував, оскільки це його право, а не обов'язок, постанови скасовувалися для більш детальної перевірки, об'єктивно перевірка була проведена в повному обсязі, підстав для притягнення до відповідальності не було .При розгляді цивільної справи про стягнення моральної шкоди ніхто з відповідачів не був притягнутий в якості третіх осіб. В даному випадку Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, не може бути приміненим. В задоволенні позову прохає відмовити, оскільки вини його як і інших відповідачів в спричиненні ОСОБА_6 моральної шкода немає.
Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, дав пояснення, що ОСОБА_4 дійсно затверджував постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.12.2003 року, яка була прийнята на підставі зібраних матеріалів відповідно до вимог закону, але в подальшому скасована прокурором м.Кременчука, однако підстав для притягнення дільничого інспектора міліції з цього приводу до дисциплінарної відповідальності не було. В задоволенні позову прохає суд позивачу відмовити.
Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, дав пояснення, що він добросовісно виконував свої службові обов'язки, на підставі наявних матеріалів у відповідності до вимог закону затверджував постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, в спричиненні ОСОБА_6 моральної шкоди винним себе не вважає. В задоволенні позову прохає суд позивачу відмовити.
Представник третьої особи прокуратури м.Кременчука покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи відділу примусового виконання рішень ДВС Полтавської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розляду справи належним чином повідомлені
Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства в Полтавській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розляду справи належним чином повідомлені, прохають розглянути справу та прийняти рішення в відсутність їх представника на підставі зібраних доказів по справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторін, свідка ОСОБА_6, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні встановлено, що 27.12.2000 року ОСОБА_6 звернувся до Крюківського РВ м. Кременчука з заявою про надання допомоги в розшуку викрадених речей.
Постановою ст. ДІМ ОСОБА_1 від 29.12.2000 р. в порушенні кримінальної справи було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України та ст.7 КК України в зв'язку з тим, що із пояснень ОСОБА_6 вбачається, що забрати інструменти із гаража мали можливість тільки брати ОСОБА_7, які мали до гаража доступ і в їх діях вбачається склад злочину, передбачений ст. 198 КК України, а також в зв'язку з тим, що в результаті зникнення інструменту потерпілому спричинена незначна матеріальна шкода. Постанова ст.ДІМ ОСОБА_1 затверджена в.о. начальника Крюківського РВ ОСОБА_5. Постановою прокурора м.Кременчука від 29.10.2003 року постанова ст.дільничного інспектора Крюківського РВ Кривопляса А.В. від 29.12.2000 р. про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2.ст.6 КПК України скасована, матеріали направлені начальнику Крюківського РВ для організації додаткової перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.
01.12.2003 року ст. ДІМ ОСОБА_1, провівши додаткову перевірку та встановивши, що інструменти могли забрати тільки особи, які мали доступ до гаражу та мали ключі, а також приймаючи до уваги, що діяння по факту викрадення інструменту не становить великої суспільної небезпеки, в порушенні кримінальної справи відмовив на підставі п.2 ст.6 КПК України та ч.2 ст.11 КК України. Постанова затверджена начальником Крюківського РВ м.Кременчука ОСОБА_4. Постановою зам.прокурора м.Кременчука від 05.03.2004 року постанова дільничного інспектора Кривопляса А.В. від 01.12.2003 р. про відмову в порушенні кримінальної справи скасована в зв'язку з тим, що перевірка проведена поверхово, не всі обставини по данному факту належним чином з'ясовано, вказівки прокурора м.Кременчука від 29.10.2003 року не виконані в повному обсязі.
Постановою начальника ВДІМ Крюківського РВ ОСОБА_8 та ДІМ КрюківськогоРВ ОСОБА_2 від 03.04.2004 року, затвердженою в.о. начальника Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_5, в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_6 на підставі ст.6 п.2 КПК України та ч.2 ст.11 КК України було відмовлено в зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки було встановлено, що «в гаражі ОСОБА_6 працювали робітники, які готували майстерню до відкриття. Це були брати ОСОБА_9 та ОСОБА_7, в яких були ключі від замків гаража. 27.12.2000 р. ОСОБА_6 виявив, що з гаража зникли інструменти, але замки при цьому залишилися неушкодженими….пропажа інструментів з гаража ОСОБА_6 великої суспільної небезпеки не являє.»
23.04.2004 року постановою в.о. прокурора м.Кременчука постанова про відмову в порушенні кримінальної справи скасована як незаконна на підставі того, що винесена передчасно, без з'ясування всіх обставин справи.
08.07.2004 року постановою ДІМ Крюківського РВ ОСОБА_2, затвердженою начальником Крюківського РВ КМУ УМВС України ОСОБА_3, в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_6 відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України, ч.2 ст.11 КК України , оскільки « підтверджень того, що брати ОСОБА_7 в ніч зникнення були в гаражі, не отримано.»
Постановою прокурора, зареєстрованою в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини Крюківського РВ м.Кременчука 19.01.2005 року за № 284, зазначена постанова також була скасована.
19 січня 2005 року по факту викрадення чужого майна була порушена кримінальна справа за ч.3 ст.185 КК України.
Постановою начальника органу дізнання Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області від 17.03.2005 р. попередній розгляд по кримінальній справі провадженням зупинено до встановлення особи, яка вчинила злочин.
Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 06.05.2005 року по справі за позовом ОСОБА_6 до прокуратури Полтавської області, Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, Полтавського обласного управління Державного казначейства про відшкодування збитків, завданих внаслідок злочину позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково: стягнуто на користь ОСОБА_6 з рахунків Полтавського обласного управління Державного казначейства, на яких обліковуються кошти на утримання Кременчуцького міського управління УМВС України в Полтавській області 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 8,50 грн.витрат зі сплати державного мита. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішенням суду встановлено, що бездіяльністю службових осіб органу дізнання Крюківського РВ було порушено право ОСОБА_6 на ефективний в розумні строки захист та відновлення його порушеного права власності. Бездіяльність службових осіб органу дізнання Крюківського РВ та їх незаконні рішення беззаперечно завдали позивачу моральних страждань. Рішенням суду також було встановлено, що органом дізнання Крюківського РВ на протязі чотирьох років чотири рази виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_6 про вчинення крадіжки речей з його гаражу. При цьому прокурором м.Кременчука тричі зазначені процесуальні рішення органу дізнання скасовувалися з вказівкою на неповноту, передчасність, поверховість здійснення перевірки заяви позивача про злочин, прокурором м.Кременчука також кожен раз вказувалося на невиконання його вказівок щодо здійснення перевірок. Рішення суду набрало чинної сили.
Ухвалою судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 26.07.2005 року рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 06.05.2005 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 серпня 2006 року року рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 06.05.2005 року та ухвала судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 26.07.2005 року залишині без змін.
Платіжним дорученням № 1 від 27 грудня 2006 року з рахунку Кременчуцького МУ УМВС в Полтаві на депозитний рахунок ДВС в рахунок відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 згідно ухвали Верховного Суду України від 11.08.2006 р. перераховано 1000 грн., а згідно платіжного доручення № 257 від 20.04.2007 року - 117 грн. на підставі ст.ст. 5, 6, 45, 46, 50 Закону України «Про виконавче провадження « по виконанню виконавчого листа № 2-538/2005р. від 26.06.06р.
Висновком службової перевірки, затвердженої начальником Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області від 08.09.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області встановлено, що колишні працівники міліції ОСОБА_3, ОСОБА_1 та діючий ст.ДІМ Крюківського РВ КМУ ОСОБА_2 своєю бездіяльністю, яка виразилася в недобросовісному відношенні до своїх службових обов'язків в частині не вжиття заходів по розкриттю злочину, подальшому не сприянню в порушенні кримінальної справи, неякісному збору матеріалів та документуванню злочину - завдали моральних збитків ОСОБА_6. У висновку також зазначено, що зв'язку з тим, що термін для притягнення вище перелічених осіб до дисциплінарної відповідальності закінчився, та в зв'язку з тим, що до дисциплінарної відповідальності можливо притягнути лише діючого співробітника міліції - правових підстав проводити перевірку в частині дисциплінарного провадження на даний час немає.
Висновком слідчої перевірки керівництва СУ УМВС України в Полтавській області встановлено, що в результаті службової перевірки за фактами, викладеними у поданні про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СВ Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України щодо неналежного розслідування кримінальної справи за фактом крадіжки майна ОСОБА_6, порушень кримінально-процесуального законодавства з боку працівників СВ Крюківського РВ Кременчуцького МУ УМВС України не виявлено, що підтверджується листом в.о. начальника СУ УМВС України в Полтавській області за № 8/7719 від 22.11.2006 року.
Із листа Крюківського РВ Кременчуцького МУ ГУМВС України в Полтавській області за № 1/3407 від 19.04.2009 року вбачається, що в районному відділі міліції інформація про результати службових розслідувань по факту скасування прокуратурою постановами від 29.10.2003 року , 05.03.2004 року, 23.04.2004 року постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.12.2000року, 01.12.2003 року, які були винесені ДІМ Крюківського РВ КМУ ОСОБА_1 відсутня. Також відсутня інформація про результати службових розслідувань, які проводилися в зв'язку зі скасуванням прокуратурою постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.07.2004 року, 03.04.2004 року , які виконувались та складались ДІМ Крюківського РВ КМУ ОСОБА_2. Дільничі інспектори міліції Крюківського РВ КМУ ОСОБА_2, ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, що виявилось в упередженній, та незаконній відмові в порушенні кримінальної справи за зазначеними датами не притягувались.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що до керівництва Крюківського РВ та ДІМ ОСОБА_2 він ніколи особисто не звертався, тому претензій до них не має. ДІМ ОСОБА_1 свої обов'язки по його заяві виконував не належним чином. Він не прийняв мір для належної перевірки заяви, в той час, коли він надавав йому для цього автомобіль, останній відмовився ним скористатися, неодноразово він особисто до нього звертався, але він тільки обіцяв знайти крадія.
До пояснень свідка ОСОБА_6 суд відноситься критично, оскільки свідок дії ДІМ не оскаржував, з приводу неналежного виконання ним своїх обов'язків до керівництва райвідділу, суду або прокуратури не звертався.
Відповідно до ст . 21 Закону України «Про міліцію» «працівники міліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом».
Відповідно до ч.2, 6, 7 ст. 1176 ЦК України «право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом», «шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього слідства, відшкодовується на загальних підставах».»Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього слідства, встановлюється законом».
Відповідно до положень ст.1,3,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» « підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України “Про оперативно-розшукову діяльність” (2135-12), “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (3341-12) та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.» Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про міліцію» «працівник міліції у межах повноважень, наданих цим законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. При порушенні працівниками міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Працівник міліції, який виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Дії працвника міліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до органів внутрішніх справ, суду або прокуратури.Службова особа міліції, яка порушила вимогу закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку».
Відповідно до ч.3 ст.1191 ЦК України держава, відшкодувавши шкоду, завдану службовою особою органу дізнання, попереднього слідства має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину та обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили.
Відповідно до ч.13 ст.5 Закону України «Про міліцію» « працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом».
Відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 23.06.1995 року, дія якого поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням,пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові витрати.
Суд вважає, що рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 06.05.2005 року дійсно встановлено, що службовими особами органу дізнання Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області завдана ОСОБА_6 моральна шкода, але в рішенні суду службові особи не зазначені, в якості третіх осіб відповідачі по справі не притягувалися, їх думка судом не з'ясовувалася, до дивциплінарної чи кримінальної відповідальності за встановленими обставинами відповідачі не притягувалися, слідчою перевіркою в їх діях порушень кримінально-процесуального законодаввства не виявлено, шкоду, передбачену Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, відповідачі не спричиняли, а тому підстави для стягнення з них в порядку регресса моральної шкоди, виплаченої ОСОБА_6 в сумі 1000 грн. та судових і виконавчих витрат, відсутні, в задоволенні позову позивачу необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.10,11, 60, 79, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 1176, 1167 ЦК України, Законом України «Про міліцію», Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 23.06.1995 року, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів в порядку регресу державному органу Кременчуцькому МУ ГУМВС України в Полтавській області відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: