№ 2-а-2048/ 2009
09 липня 2009 року м.Маріуполь
Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючої судді Ткаченко Т.Б., при секретарі Чудіної Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області
- Про визнання протиправним та скасування рішення Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області
В квітні 2009 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполя звернулася приватний підприємець ОСОБА_1 (далі ПП. ОСОБА_1О.) з адміністративним позовом до Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Сартанської ОСОБА_2 м.Маріуполя Донецької області № 47 від 25.07.2003 року « Про протести прокурора Іллічивського району м.Маріуполя на рішення виконкому селищної ради № 25 від 20.02.2003 року «Про виділ земельної ділянки під закусочну» і № 35 від 31.03.2003 року «Про виділ додаткової земельної ділянки».
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги , в обгрунтування заявлених ОСОБА_1 вимог пояснив, що рішенням виконкому Сартанської селищної ради № 72 від 20.11.2002 року позивачу була виділена земельна ділянка під будівництво закусочної площею 330 кв.м. на умовах оренди строком на 10 років по вул..Огородній,38 в с.Сартана м.Маріуполя. Рішенням виконкому Сартанської селищної ради № 35 від 31.03.2003 року ПП ОСОБА_1 додатково була виділена земельна ділянка під будівництво і обслуговування закусочної площею 154 кв.м., загальна площа земельної ділянки складає 484 кв.м. В зв'язку зі зверненням громадян , прийняті виконавчим комітетом рішення були розглянуті Сартанською селищною радою м.Маріуполя Донецької області і залишені без змін. На підставі прийнятих виконкомом рішень та проекту відводу земельної ділянки , позивачка 26.06.2003 року уклала договір оренди строком на 10 років, та згідно її заказу був виготовлений проект під будівництво закусочної і отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт по будівництву закусочної. В 2008 році у позивачки виникла необхідність посвідчити вищевказані рішення виконкому, після чого вона дізналася, що на підставі звернення мешканців с.Сартана і протесту прокурора Іллічівського району м.Маріуполя, враховуючи, що прийняті виконкомом рішення по виділенню їй земельних ділянок не були затверджені на сесії селищної ради, відповідач рішенням № 47 від 25.07.2003 року відмінив вищевказані рішення виконкому Сартанської селищної ради. Вважаючи, що вказане рішення відповідача протиправне і прийняте з порушенням порядку його прийняття, так як підставою для їх відміни було то, що ці рішення не були затверджені на сесії Сартанської селищної ради, що не відповідає дійсності, а також, що відповідач не мав права їх відміняти, так як розпорядження землею не відносяться до власної компетенції виконавчого органу, а делеговані виконкому відповідачем, просили визнати протиправним і відмінити рішення Сартанської селищної ради м.Маріуполя № 47 від 25.07.2003 року.
Представник відповідача, голова Сартанської селищної ради ОСОБА_3, позов визнав частково і пояснив, що Сартанська селищна рада м.Маріуполя Донецької області надала виконавчому комітету Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області повноваження щодо розпорядження землею. В межах делегованих повноважень, виконком селищної ради виділив позивачу земельні ділянки, однак ці рішення були предметом перевірки прокуратурою Іллічівського району, на них прокурором внесений протест. Враховуючи скарги мешканців деяких вулиць с.Сартана, Сартанська селищна рада м.Маріуполя задовольнила протест прокурора і рішенням № 47 від 25.07.2003 року відмінила прийняті виконкомом Сартанської селищної ради м.Маріуполя рішення про виділ позивачу земельних ділянок для будівництва закусочної. Пояснив також, що позивачка уклала договір оренди на користування виділеною їй земельною ділянкою, однак в останній час орендна плата нею не вноситься. За замовленням позивачки був зроблений проект будівництва закусочної, вона отримала дозвіл на будівництво, в зв'язку з чим понесла фінансові витрати. Просив розрішити даний спір згідно діючого законодавства.
Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
На підставі рішення виконавчого комітету Сартанської селищної ради № 72 від 20.11.2002 року приватному підприємцю ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка із земель запасу селищної ради площею 330 кв.м. в тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років для будівництва закусочної по вул. Огородня,38 в с.Сартана м.Маріуполя.
Рішенням виконавчого комітету Сартанської селищної ради №35 від 31.03.2003 року приватному підприємцю ОСОБА_1 була виділена додаткова земельна ділянка із земель запасу селищної ради площею 154 кв.м., при цьому загальна площа становить 484 кв.м.
Згідно рішення Сартанської селищної ради № 46 від 05.06.2003 року, були розглянуті звернення мешканців с.Сартана в зв'язку з незгодою з рішеннями виконавчого комітету № 72 від 20.11.2002 року та № 35 від 31.03.2003 року , і залишені в силі.
У відповідності з рішеннями виконкому Сартанської селищної ради від 20.11.2002 року № 72 і від 31.03.2003 року № 35 приватний підприємець ОСОБА_1 прийняла у строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м.Маріуполі с.Сартана на вул..Огородній,38 площею 0,0484 га строком на 10 років, що підтверджується договором оренди від 26.06.2003 року, укладеного між Маріупольською міською радою у особі представника ОСОБА_4, діючого на підставі доручення Сартанської селищної ради м.Маріуполя, і позивачкою, зареєстрованого в Маріупольській міський раді 01.07.2003 року за № 73.
07.07.2003 року позивачка отримала дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Маріуполя № 85 на виконання будівельних робіт по будівництву закусочної на вул..Огородня,38 в с.Сартана.
Згідно рішення Сартанської селищної ради № 47 від 25.07.2003 року , було задоволено протести прокурора Іллічівського району м.Маріуполя на рішення виконавчого комітету і скасовані рішення виконавчого комітету селищної ради № 25 від 20.02.2003 року «Про виділ земельної ділянки під будівництво закусочної по вул..Огородня,38 п.п. ОСОБА_1 і № 35 від 31.03.2003 року «Про виділ додаткової земельної ділянки».
Відповідно до ст..33 Закону України „Про місцеве самоврядування” від 21.05. 1997 року N 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження ,як підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;4) справляння плати за землю.
Із вищенаведеного слідує, що, розпорядження землею не відноситься до власної компетенції виконавчого органу ради, данні повноваження були делеговані виконкому самою селищною радою, що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.
Відповідно до п.9 ст.59 Закону України від 21.05. 1997 року N 280/97-ВР рішення виконавчого комітету ради з питань віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов”язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до п.10 ст.59 Закону України від 21.05. 1997 року N 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Аналізуючи наведені вище положення Конституції і закону України , суд прийшов до висновку, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплено право на зміну та скасування власних рішень, і Сартанська селищна рада м.Маріуполя при прийнятті рішення № 47 від 25.07.2003 року перевищила свої повноважнення , так як не мала повноважень і підстав самостійно відмінітяти рішення виконкому селищної ради , яке було прийнято в межах не власних, а делегованих пловноважень. В даному випадку законодавець передбачив судовий розгляд по вирішенню питання визнання незаконними та скасування рішень.
Вказане положення відображено і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16квітня 2009 року по справі про скасування актів місцевого самоврядування № 1-9/2009.
Крім того, як пояснив в суді представник відповідача, селищна рада відмінила прийняті виконавчим комітетом селищної ради рішення у зв”язку зі зверненням мешканців с.Сартана, які були не згодні з будуванням закусочної в селищі та протестів прокурора.
Відповідно до ст. 21 Закону України „ Про прокуратуру” № 1789-12 від 05.11.1991 року, передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
В зв”язку з наведеним , і керуючись частиною другої статті 144 Конституції України, частиною 10 статті 59 Закону України від 21.05. 1997 року N 280/97-ВР, суд вважає, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України „Про прокуратуру” з одночасним зверненням до суду.
При цьому преставник відповідача в суді не довів , які порушення Конституції України чи законів України були допущені виконкомом селищної ради при прийнятті рішень про відвід земельніх ділянок позивачу для будівництва закусочної, що в свою чергу потягло їх відміну в подальшому.
В статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Згідно ст.74 Закону України 21.05. 1997 року N 280/97-ВР органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов”язані з реалізацією певних суб”єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб”єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Як встановлено судом, після прийнятих виконавчим комітетом рішень, ОСОБА_1 06.06.2003 року уклала договір оренди , на підставі якого прийняла в користування виділену земельну ділянку строком на 10 років, отримала дозвіл на виконання будівельних робіт по будівництву закусочної, підготувала проект для будівництва закусочної. Вказаний договір до цього часу існує і не припинив свою дію.
Суд не може прийняти до уваги пояснення представника відповідача в той частині , що в даний час ОСОБА_1 не здійснює оплату за користування земельною ділянкою, так як договірни відносини, які виникли на підставі вказаного договору не припинені, і суду таких доказів не надано. А як пояснила позивачка в суді , вона перестатала вносити орендну плату, так як дізналася про відміну відповідачем рішень виконавчого комітету.
З оглядом на викладене, суд вважає, що відповідно до положень рішень виконавчого комітету, виникли правовідносини пов”язані з реалізацією суб”єктивних прав та інтересів позивачки, яка заперечує проти їх зміни чи припинення, а при винесенні 25.07.2003 року рішення № 47 не була присутня і про це взагалі повідомлена не була.
Суд також не може погодитися з доводами представника відповідача, що рішення виконавчого комітету , на підставі яких позивачу була надана земельна ділянка не були затверджені на сесії селищної ради, що є підставою для їх скасування, так як вищевказані рішення виконавчого комітету були предметом розгляду Сартанською селищною радою 05.06.2003 року, про що свідчить рішення № 46 , яким були залишені в силі рішення виконавчого комітету селищної ради № 72 від 20.11.2002 року і № 35 від 31.03.2003 року.
Крім того, як встановлено судом , виконавчий комітет приймав рішення про виділ приватному підприємцю земельної ділянки площею 330 кв.м. в тимчасове користування на умовах оренди під будівництво закусочної по вул Огородня,38 в с.Сартана м.Маруполя 20.11.2002 року, номер якого 72.
А як вбачаеться з рішення Сартанської селищної ради № 47 від 25.07.2003 року було відмінено рішення виконавчого комітету селищної ради № 25 від 20.02.2003 року про виділ земельної ділянки під будівництво закусочної по вул.Огородня,38 в с.Сартана ПП.ОСОБА_1, яким вказана земельна ділянка не виділялася.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 19 100, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, ст..3,144 Конституції України, ст..33,59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05. 1997 року N 280/97-ВР , суд,
Позов приватного підприємця ОСОБА_1 до Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області № 47 від 25.07.2003 року „ Про протести прокурора Іллічивського району м.Маріуполя на рішення виконкому селищної ради № 25 від 20.02.2003 року «Про виділ земельної ділянки під закусочну» і № 35 від 31.03.2003 року «Про виділ додаткової земельної ділянки” задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області № 47 від 25.07.2003 року „Про протести прокурора Іллічивського району м.Маріуполя на рішення виконкому селищної ради № 25 від 20.02.2003 року «Про виділ земельної ділянки під закусочну» і № 35 від 31.03.2003 року «Про виділ додаткової земельної ділянки”.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії особою, яка її надає , до суду апеляційної інстанції.
Повній текст постанови виготовлений 14.07.2009 року, вступна та резолютивна частина проголошені 09.07.2009 року в присутності сторін.
Суддя
№ 2-а-2048/ 2009
( Резолютивна частина )
09 липня 2009 року м.Маріуполь
Іллічівськтй районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючої судді Ткаченко Т.Б., при секретарі Чудіної Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області
- Про визнання протиправним та скасування рішення Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області
Позов приватного підприємця ОСОБА_1 до Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області № 47 від 25.07.2003 року „ Про протести прокурора Іллічивського району м.Маріуполя на рішення виконкому селищної ради № 25 від 20.02.2003 року «Про виділ земельної ділянки під закусочну» і № 35 від 31.03.2003 року «Про виділ додаткової земельної ділянки” задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сартанської селищної ради м.Маріуполя Донецької області № 47 від 25.07.2003 року „Про протести прокурора Іллічивського району м.Маріуполя на рішення виконкому селищної ради № 25 від 20.02.2003 року «Про виділ земельної ділянки під закусочну» і № 35 від 31.03.2003 року «Про виділ додаткової земельної ділянки”.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії особою, яка її надає , до суду апеляційної інстанції.
Повній текст постанови буде виготовлений 14.07.2009 року.
Суддя