26 квітня 2016 р.Справа №804/1974/16
16 год. 20 хвил.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВерба І.О.
при секретарі судового засідання Чмоні А.О.
за участю представників: позивача відповідача 1 Рудницька Ю.О., Ковальова Л.В. Петрашку О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Самарівського виробничого управління газового господарства до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення надміру сплачених грошових зобов'язань, -
6 квітня 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Самарівського виробничого управління газового господарства звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо непідготування висновку про повернення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Самарівського виробничого управління газового господарства з Державного бюджету України надміру сплачені грошові зобов'язання по сплаті авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 рік в сумі 614481 грн. та неподання його для виконання Управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області;
- зобов'язати Дніпропетровську ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підготувати висновок про повернення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Самарівського виробничого управління газового господарства з Державного бюджету України надміру сплачені грошові зобов'язання по сплаті авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 рік в сумі 614481 грн. та подати його для виконання Управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області;
- стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Самарівського виробничого управління газового господарства суму надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 рік в розмірі 614481 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:
- за даними платіжних доручень за період з січня по грудень 2014 року було сплачено 615888 грн., але з урахуванням використання з цієї суми грошових коштів на сплату податку на прибуток відокремлених підрозділів платника консолідованого податку на прибуток за звітний період в розмірі 1407 грн. до повернення було заявлено суму коштів в розмірі 614481 грн.;
- з актів перевірок від 06.10.2015 року №3239-20 та 01.03.2016 року №513-20, підписаних між Дніпропетровською ОДПІ та позивачем вбачається розмір переплати 614481 грн., її наявність податковим органом не заперечується;
- позивач звертався до Дніпропетровської ОДПІ з заявою про повернення надміру сплачених сум, проте відповідь не надходила, висновок казначейству про повернення коштів не надано.
Відповідач 1 надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив залишити позовну заяву без задоволення, обґрунтовуючи наступним:
- позивач, звертаючись до суду, неправильно визначив спосіб захисту порушених прав, оскільки правильним способом захисту є вимога про зобов'язання відповідача щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету;
- Дніпропетровською ОДПІ вчинено всі необхідні дії щодо повернення коштів позивачу, направлені на погодження до ГУ ДФС у Дніпропетровській області «Інформація про суми заявлені платниками податків на повернення надміру/помилково сплачених сум платежів до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платників або в рахунок погашення податкових зобов'язань по інших податках (обов'язкових платежах)» та паспорт-висновок щодо повернення надміру сплачених сум відповідно до заяви платника. Інформація щодо погодження повернення надміру сплачених коштів на рахунок ПАТ «Дніпропетровськгаз» від ГУ ДФС у Дніпропетровській області не надходила.
Відповідач 2 до суду не прибув, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
2 березня 2015 року позивачем подано до Дніпропетровської ОДПІ розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток по Самарівському ВУГГ за 2014 рік.
Відповідно до рядку 06 розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток по Самарівському ВУГГ за 2014 рік сума переплати складає 614481 грн. (а.с.11-12).
На підставі пункту 57.1 Податкового кодексу України платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Судом встановлено, що платник податків надмірно сплатив авансові внески з податку на прибуток у розмірі 615888 грн. згідно банківських виписок №609 за січень 2014 року у сумі 45949 грн., №1722 за лютий 2014 року у сумі 45949 грн., №2589 за березень у сумі 52399 грн., №4212 за квітень 2014 року у сумі 52399 грн., №5424 за травень 2014 року у сумі 52399 грн., №6625 за червень 2014 року у сумі 52399 грн., №7639 за липень 2014 року у сумі 52399 грн., №9359 за серпень 2014 року у сумі 52399 грн., №10293 за вересень 2014 року у сумі 52399 грн., №10908 за жовтень 2014 року у сумі 52399 грн., №11492 за листопад 2014 року у сумі 52399 грн., №12138 за грудень 2014 року у сумі 52399 грн. (а.с.16-27).
Зі сплачених сум здійснено погашення податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 615888 грн.
За даними платіжних виписок за період з січня по грудень 2014 року було сплачено 615888 грн., але з урахуванням використання з цієї суми грошових коштів на сплату податку на прибуток відокремлених підрозділів платника консолідованого податку на прибуток за звітний період в розмірі 1407 грн. до повернення було заявлено суму коштів в розмірі 614481 грн.
Переплата з податку на прибуток станом на час розгляду справи становить 614481 грн.
06.10.2015 року між позивачем та Дніпропетровською ОДПІ проведено звірку розрахунків та встановлено надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток на суму 614481 грн., про що складено акт звірки №3239-20, підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с.13-14).
01.03.2016 року між позивачем та Дніпропетровською ОДПІ проведено звірку розрахунків та встановлено надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток на суму 614481 грн., про що складено акт звірки №513-20, підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с.15).
Позивач 28.01.2016 року звернувся до Дніпропетровської ОДПІ з заявою №_11/12-0033 про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 614481 грн., відповідь позивачем не надано (а.с.28).
З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2016 року відповідачем супровідним листом №6923/8/04-17-17-26 направлено до ГУ ДФС у Дніпропетровській області для погодження «Інформація про суми заявлені платниками податків на повернення надміру/помилково сплачених сум платежів до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платників або в рахунок погашення податкових зобов'язань по інших податках (обов'язкових платежах)» та паспорт-висновок щодо повернення надміру сплачених сум відповідно до заяви платника.
Відповіді ГУ ДФС у Дніпропетровській області на вищевказані звернення відповідача суду не надано.
Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
На підставі пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення норм Податкового кодексу України, не надав казначейству висновок про повернення коштів, тому вини органу казначейської служби у не повернені надмірно сплачених позивачем податків не було, як і не було правових підстав у казначейства повертати позивачу надмірно сплачені кошти.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Згідно з пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів, а також таких, що надійшли в інший установлений законодавством спосіб.
Таким чином, доводи Дніпропетровської ОДПІ щодо неможливості здійснити повернення коштів та направити висновок до органу казначейства через неотримання відповідного погодження від вищестоящого податкового органу - є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
На думку суду, контролюючий орган, не забезпечивши своєчасне складення та направлення відповідного висновку, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння особою своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1, кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном.
Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.
Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).
Судом не була встановлена розумна соразмірність між використаними засобами та тією метою, на яку податковим органом була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно.
Належить зазначити також порушення суб'єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
Як відзначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як відзначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).
З огляду на викладене, суд вважає правомірним задоволення позову у повному обсязі, оскільки єдиним належним способом захисту порушеного права позивача, який уникає виникнення у майбутньому інших судових спорів, та остаточно захищає права позивача, поряд із задоволеними вищерозглянутими позовними вимогами, є стягнення надмірно сплачених сум на користь позивача.
Так, задовольнивши позов тільки в частині вимог про зобов'язання надати висновок, позивач має знову розраховувати на добровільне виконання суб'єктом владних повноважень обов'язків, визначених законом, які попередньо не були виконані, що не надає особі правової впевненості та визначеності.
Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податкова інспекція в цій справі є суб'єктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але відповідач не здійснив дій, покладених на нього відповідно до Податкового кодексу України, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до наданого суду розрахунку суми позову стягненню з Державного бюджету підлягає сума надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 614481 грн.
У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10595,22 грн.
Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Самарівського виробничого управління газового господарства до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення надміру сплачених грошових зобов'язань - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо непідготування висновку про повернення Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Самарівського виробничого управління газового господарства з Державного бюджету України надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 рік в сумі 614481 грн. та неподання його для виконання Управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Зобов'язати Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підготувати висновок про повернення Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Самарівського виробничого управління газового господарства з Державного бюджету України надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 рік в сумі 614481 грн. та подати його для виконання Управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Самарівського виробничого управління газового господарства суму надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2014 рік в розмірі 614481 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» судовий збір у розмірі 10595,22 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 10 травня 2016 року.
Суддя І.О. Верба