Справа: № 826/22509/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
24 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Губської Л.В. та Оксененка О.М.,
за участю секретаря Полякової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, -
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (далі - відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ № 285-к від 21.08.2015 р. Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про звільнення ОСОБА_2;
2) поновити ОСОБА_2 на роботі;
3) стягнути з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року позов було задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 працював в Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження України на посаді начальника Управління в Херсонській області та Автономній Республіці Крим.
Наказом Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 21.08.2015 р. № 285-к ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Управління в Херсонській області та Автономній Республіці Крим у зв'язку із ліквідацією територіальних органів (постанова КМУ від 14.01.2015 р. № 4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади), згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП України за погодженням з Мінрегіоном та Херсонською ОДА.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням щодо звільнення, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 цього КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», затверджено граничну чисельність працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, згідно з якою гранична чисельність працівників апарату Держенергоефективності становила 116 осіб, територіальних органів Держенергоефективності - 273 особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» щодо позиції Держенергоефективності, а саме: гранична чисельність працівників апарату Держенергоефективності становить 224 особи, гранична чисельність для територіальних органів не передбачена.
У зв'язку із такими змінами на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» 28 січня 2015 року Держенергоефективності прийнято наказ №6 про ліквідацію територіальних органів Держенергоефективності.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2015 р. ОСОБА_2 було письмово попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією територіальних органів.
17.02.2015 р. ОСОБА_2 було ознайомлено із попередженням про наступне вивільнення, що підтверджується його підписом на попередженні.
10.06.2015 р. позивачу була запропонована, в межах діючою структури в Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження України, вакантна посада головного спеціаліста Відділу міжнародного співробітництва, але позивач із запропонованою посадою не погодився, про що повідомив відповідача електронним листом від 09.07.2015 р.
Разом з тим, з листа Держенергоефективності № 258-01/08/4-15 від 25.03.2015 р. вбачається, що на дату складення цього листа в Держенергоефективності наявні 4 вакантні посади. При цьому, доказів того, що позивачу пропонувалися всі вакантні посади в Держенергоефективності, з урахуванням його досвіду роботи та кваліфікації, матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівнику не була надана на тому або на іншому підприємстві (установі, організації) інша робота, або запропонована робота, від якої він відмовився з поважних причин.
З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що звільнення позивача на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наказ № 285-к від 21.08.2015 р. Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Управління в Херсонській області та Автономній Республіці Крим є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а ОСОБА_2 підлягає поновленню Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України на посаді начальника Управління в Херсонській області та Автономній Республіці Крим з 22.08.2015 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Водночас, згідно із наказом Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Херсонської обласної державної адміністрації № 1-к від 30.11.2015 р., та відповідно до рішення ХХХVII сесії шостого скликання від 23.10.2015 р. № 1353 «Про створення обласного комунального підприємства «Енергосервісна компанія» Херсонської обласної ради, ОСОБА_2 призначено директором Обласного комунального підприємства «Енергосервісна компанія» Херсонської обласної ради з 01.12.2015 р.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку визнання судом звільнення працівника протиправним та поновлення його на роботі, позовні вимоги підлягаю задоволенню в частині стягнення з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дня наступного за днем винесення наказу про звільнення по день поновлення на посаді, за виключенням компенсації середнього заробітку отриманого позивачем за період працевлаштування за новим місцем роботи.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 31.05.2016 року.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Оксененко О.М.
Губська Л.В.