Справа: № 825/980/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
24 травня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, -
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо тривалого невиконання зобов'язання по перерахуванню коштів на придбання благоустроєного житла ОСОБА_2 з 30.03.2005 по 26.01.2014;
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання зобов'язання по виконанню судового рішення від 06.11.2007 щодо перерахування коштів на придбання благоустроєного житла ОСОБА_2 з 07.11.2007 по 26.01.2014;
- стягнути з Державної судової адміністрації України № 35219002000132, МФО банку 820172, ЄДРПОУ ДСАУ 26255795 за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» на користь ОСОБА_2 638 454, 14 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що після призначення позивача на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області в 2005 році, рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 30.09.2005 №204 він разом із дружиною та сином був прийнятий на квартирний облік по пільговому списку. Його право на отримання благоустроєного житла протягом 6 місяців було гарантовано з 2005 року ст. 44 Закону України «Про статус суддів», однак житлом позивач забезпечений не був.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.11.2007 у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, виконавчого комітету Чернігівської міської ради Чернігівської області, Апеляційного суду Чернігівської області зобов'язано Головне управління Держказначейства України за рахунок коштів Держбюджету перерахувати Апеляційному суду Чернігівської області 550 385 грн. для придбання квартири судді Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_2., а Апеляційний суд Чернігівської області зобов'язано за рахунок цих коштів придбати благоустроєне житло та передати його позивачу.
Оскільки вказане рішення фактично було виконано лише 22.10.2014, шляхом перерахування вказаних коштів ОСОБА_2, позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми, за період з дати ухвалення рішення суду (06.11.2007) до його виконання (22.10.2014), в сумі 638 454, 14 грн.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з урахуванням статті 625 ЦК України та межі її застосування, а також приймаючи до уваги те, що право на отримання коштів в сумі 550 385 грн. 00 коп. для придбання квартири виникло у ОСОБА_2 з 11.02.2014, після набрання законної сили ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.01.2014 про зміну способу та порядку виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.11.2007, заяву ОСОБА_2 про виконання постанови було отримано Державною казначейською службою України 19.08.2014, а кошти перераховані позивачу 22.10.2014, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідачів у спірних правовідносинах та відсутність підстав для стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних в сумі 638 454, 14 грн., а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що не погоджується з вказаною постановою, вважає, що під час її прийняття судом не повністю з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а сама постанова є такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частин 3, 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вказана стаття встановлює міру відповідальності боржника перед кредитором за несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань.
Як вірно встановлено судом першої інстанції постановою Новозаводського районного суд м. Чернігова від 06.11.2007 по справі № 2-а-295/07 Головне управління Держказначейства України було зобов'язано за рахунок Державного бюджету України перерахувати Апеляційному суду Чернігівської області кошти в сумі 550 385 грн. для придбання квартири і передачі її судді Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_2.
Разом з тим, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.01.2014, що набрала законної сили 11.02.2014, змінено спосіб та порядок виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.11.2007 по справі №2-а-295/07 шляхом стягнення з рахунку Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 550 385, грн. для придбання квартири.
Вказаною ухвалою суду змінено не тільки спосіб та порядок виконання рішення суду, а й боржника по справі з Державної казначейської служби України на Державну судову адміністрацію України та стягувача з Апеляційного суду Чернігівської області на ОСОБА_2
Таким чином, колегія суддів зазначає, що право на отримання коштів в сумі 550 385, 00 для придбання квартири виникло у ОСОБА_2 з 11.02.2014, після набрання законної сили ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.01.2014 про зміну способу та порядку виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.11.2007 (а.с. 204-207).
В зв'язку з наведеним вище, позовна вимога щодо визнання неправомірною бездіяльністі Державної судової адміністрації України щодо тривалого невиконання зобов'язання по перерахуванню коштів на придбання благоустроєного житла ОСОБА_2 з 30.03.2005 по 26.01.2014 задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок).
Відповідно до п. 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Підпунктом 2 пункту 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
Для виконання рішень судів на користь суддів передбачена бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів». Головним розпорядником коштів за вказаною програмою є Державна судова адміністрація України.
Безспірне списання коштів з вказаної бюджетної програми здійснюється Державною казначейською службою України на підставі звернень стягувачів (суддів), на користь яких прийняті рішення.
Відповідно до п. 48 вказаного вище Порядку перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи 19.08.2014 Державною казначейською службою України отримано заяву ОСОБА_2 (том. 1 а.с. 222) про виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.11.2007. Кошти за виконавчим листом Новозаводського районного суду м. Чернігова по справі №2-а-295/07 були перераховані на банківський рахунок ОСОБА_2 22.10.2014.
Тобто, виконавчий документ перебував на виконанні в Державній казначейській службі України 2 місяці та 2 дні, що свідчить про відсутність порушення тримісячного терміну виконання, передбаченого п. 48 Порядку.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання зобов'язання по виконанню судового рішення від 06.11.2007 щодо перерахування коштів на придбання благоустроєного житла ОСОБА_2 з 07.11.2007 по 26.01.2014 також задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 638 454, 14 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
При розгляді справ про передбачену вищезазначеною статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Аналогічна правова позиція зі спірних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15.
Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідачів у спірних правовідносинах та відсутність підстав для стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних в сумі 638 454, 14 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідачі, як суб'єкти владних повноважень - довели правомірність своїх дій.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.