02 червня 2016 рокусправа № 804/16614/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі №804/16614/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації, -
31.12.2015 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просила визнати протиправною та скасувати податкову консультацію, викладену в листі Державної фіскальної служби України від 20.11.2015 № 10900/Г/99-99-17-02-02-14.
Позов обґрунтовано тим, що податкова консультація Державної фіскальної служби України, оформлена листом від 20.11.2015 № 10900/Г/99-99-17-02-02-14, суперечить нормам пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, оскільки містить посилання на неможливість включення до складу витрат, які зменшують оподатковуваний дохід при річному декларуванні доходів фізичної особи-підприємця, витрати на придбання, утримання, оновлення оргтехніки, витратних матеріалів тощо.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, доводами адміністративного позову. На думку позивача, суд дійшов помилкового висновку, що податкова консультація не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що листом від 23.10.2015 № 23/10-01 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Державної фіскальної служби України, в якому просила надати відповіді з питань обліку доходів та витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, а саме: чи включаються до складу витрат, витрати, які зменшують оподаткований дохід при річному декларуванні фізичної особи-підприємця, витрати на придбання, утримання, оновлення: оргтехніки, витратних матеріалів тощо (а.с.16).
Листом Державної фіскальної служби України від 20.11.2015 № 10900/Г/99-99-17-02-02-14 «Про розгляд звернення» повідомлено позивача про те, що порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначений статтею 177 Податкового кодексу України із наведенням норм податкового права з даного питання (а.с.14).
Не погодившись з наданою відповіддю, яку позивач вважає податковою консультацією, ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена відповідь не є індивідуальною податковою консультацією, в розумінні статті 52 ПК України, так як не містить жодних висновків та позицій щодо питання, поставленого позивачем про можливість або неможливість включення витрат на придбання, утримання, оновлення оргтехніки та витратних матеріалів до витрат, пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування. З цих підстав суд зазначив, що така відповідь не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з визначеннями, що містяться у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Приписами пунктів 52.1, 52.2 статті 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до п.52.3 ПК України, за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Тобто, даною нормою чітко визначені вимоги, яким повинна відповідати податкова консультація, її форма та зміст.
Як встановлено судом першої інстанції, лист Державної фіскальної служби України від 20.11.2015 № 109000/Г/99-99-17-02-2-14, не відповідає вищенаведеним вимогам податкового законодавства, оскільки надана відповідь містить лише цитування положень статті 177 ПК України без опису питань, поставлених позивачем, без жодного висновку та позиції відповідача щодо практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Більш того, у своєму зверненні позивач, фактично не поставила питання щодо надання їй саме податкової консультації, як не зазначила й норму права, практичне використання якої викликало труднощі.
З огляду на наведене, доводи позивача про надання відповідачем роз'яснення, що для фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування не передбачено включення до складу витрат, витрати на придбання та утримання оргтехніки, а також витрати на придбання офісного паперу та інших канцелярських втрат для потреб фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця, є безпідставними.
Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд дійшов помилкового висновку, що податкова консультація не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, є необґрунтованими, оскільки оскаржувана постанова суду не містить таких висновків. Суд першої інстанції зазначив, що саме надана відповідачем відповідь не може бути предметом оскарження, оскільки не є податковою консультацією.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205 ст.206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі № 804/16614/15 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
(Ухвалу у повному обсязі складено 03.06.2016 року)
Головуючий: О.В. Мартиненко
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов