01 червня 2016 рокусправа № П/811/3273/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 р.
у справі № П/811/3273/15
за позовом ОСОБА_1
до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, Головного управління Держгеокадасту у Кіровоградській області, Державного агентства земельних ресурсів України та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України №1075-кт/а від 18.09.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1" - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №155-к від 22.09.2015 року "Про оголошення наказу Держземагентства України від 18.09.2015 року №1075-кт/а "Про звільнення ОСОБА_1" - поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді першого заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з 22.09.2015 року - стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.09.2015 року по дату поновлення на посаді - стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Позов обґрунтовано тим, що наказом Державного агентства земельного ресурсів України від 18.09.2015 року №1075-кт/а його звільнено із займаної посади у зв'язку зі змінами в організації праці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Наказом ГУ Держземагенства у Кіровоградській області від 22.09.2015 року №155-к "Про оголошення наказу Держземагенства України від 18.09.2015 року №1075-кт/а "Про звільнення ОСОБА_2.", позивача звільнено з посади першого заступника начальника ГУ Держземагенства у Кіровоградській області 22.09.2015 року, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Спірні накази вважає незаконними, необґрунтованим та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки відповідачами було грубо проігноровано порядок проведення звільнення.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідачем порушено порядок звільнення до того ж його звільнення відбулося без попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.
Сторони до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач з 1999 року працює в галузі земельних відносин.
23.07.2013 року наказом №1488-кт/а позивач призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області.
14.07.2015 року позивач ознайомлений з попередженням про вивільнення, в зв'язку з реорганізацією ГУ Держземагенства у Кіровоградській області, шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Згідно зазначеного попередження, судом встановлено, що позивачу, в зв'язку з реорганізацією запропоновано вакантну посаду завідувача сектору державного геодезичного нагляду ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Також, згідно зі змістом попередження, позивачу повідомлено, що у разі відмови від запропонованої посади - його буде звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України.
У зв'язку з тим, що запропонована посада була значно нижчою за рівнем за попередню, з урахуванням положень ст. 42 КЗпП України, ОСОБА_1, відмовився від переведення на запропоновану посаду, що підтверджується підписом в попередженні про вивільнення
18.09.2015 року наказом Державного агентства земельного ресурсів України №1075-ктр позивача звільнено із займаної посади у зв'язку зі змінами в організації праці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Підстава - попередження про вивільнення від 14.07.2015 року.
Наказом ГУ Держземагенства у Кіровоградській області від 22.09.2015 року №155-к "Про оголошення наказу Держземагенства України від 18.09.2015 року №1075-кт/а "Про звільнення ОСОБА_2.", позивача звільнено з посади першого заступника начальника ГУ Держземагенства у Кіровоградській області 22.09.2015 року, згідно п.1 ст.40 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було виконано вимоги трудового законодавства щодо процедури звільнення працівника, тому, враховуючи обставини відмови працівника від переведення на іншу роботу, а також відсутності переваг в залишенні на роботі, позивача правомірно звільнено з роботи. Крім того, за час виконання своїх посадових обов'язків до позивача неодноразово застосовувались дисциплінарні стягнення у вигляді доган за неналежне виконання службових обов'язків, також під час перебування позивача на посаді першого заступника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області Кіровоградським окружним адміністративним судом за результатами розгляду справ щодо оскарження рішень, дій позивача як посадової особи неодноразово виносилися окремі ухвали.
Проте суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.
Предметом даного спору є законність та обґрунтованість рішень відповідача щодо звільнення позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, якою передбачено реорганізацію Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
У зв'язку з реорганізацією, ОСОБА_1 14.07.2015 року було ознайомлено із попередженням про вивільнення із займаної посади.
Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України під час вручення попередження про наступне вивільнення, ОСОБА_1 запропоновано посаду завідувача сектору державного геодезичного нагляду Держгеокадастру у Кіровоградській області, на яку позивач не погодився.
Згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 1075-кт/а від 18.09.2015 року позивача звільнено із займаної посади у зв'язку зі змінами в організації праці згідно відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Підставою звільнення у наказі зазначено попередження позивача про вивільнення від 14.07.2015 року, згідно якого позивач попереджений про майбутнє вивільнення у разі скорочення посади першого заступника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області та йому запропоновано працевлаштуватися на посаду завідувача сектору державного геодезичного нагляду Держгеокадастру у Кіровоградській області. При цьому підставою вивільнення вказано на майбутні зміни в організації праці Головного управління відповідно до постанови КМУ №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, якою передбачено реорганізацію Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 14.01.2015 року.
Наказом Державного агентства земельних ресурсів України комісією з реорганізації від 29.04.2015 року № 15 Про реорганізацію Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області затверджено штатний розпис на 2015 рік Головного управління Держзеокадастру у Кіровоградській області, відповідно до якого вбачається, що посада першого заступника начальника зберігається.
Станом на 29.04.2015 року Головою Держземагенства затверджено структуру Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області та граничну чисельність працівників структурних підрозділів, відповідно до якого було передбачено 1 посада першого заступника та 1 посада заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області.
14 липня 2015 року, відповідно до постанов КМУ від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», від 14.01.2015 року №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» та від 20.10.2011 року №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших державних органів виконавчої влади», наказу Комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29.04.2015 року №15 Про реорганізацію Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області» Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області буде реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у зв'язку з чим ОСОБА_1 - першого заступника начальника головного управління Держземагенства у Кіровоградській області попереджено про майбутнє вивільнення у разі скорочення посади яку він займає та запропоновано працевлаштування на посаді завідуючого сектору державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, встановлений строк дії попередження - 2 місяці, починаючи з дня попередження. Також даним попередженням позивача повідомлено, що у разі скорочення штату він буде звільнений із займаної посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату або чисельності.
Відповідно до підпису на вказаному попередженні, позивач відмовився від запропонованої посади.
Отже, скорочення штату та чисельності відбулося у Головному управлінні Держземагенства у Кіровоградській області з квітня 2015 року шляхом введення нової структури та штатного розпису апарату Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого 29.04.2015 року Головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
У зв'язку з скороченням штату та враховуючи відмову позивача від запропонованої посади, останнього було звільнено із займаної посади першого заступника начальника головного управління Держземагенства у Кіровоградській області відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України наказом № 1075-кт/а від 18.09.2015 року Держземагенства України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Однак суд першої інстанції, не досліджуючи питання щодо наявності інших вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати позивач, встановивши, що йому була запропонована лише посада завідуючого сектору державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, від якої він відмовився, дійшов необґрунтованого висновку про дотримання відповідачами вимог частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України.
Крім того, суд першої інстанції помилково вдався до з'ясування обставин щодо дотримання позивачем трудової дисципліни під час виконання ним трудових функцій та ухвалив рішення без належного з'ясування всіх обставин і матеріалів справи, що мають значення для правильного вирішення спору та не надав відповідної правової оцінки наказу про звільнення позивача ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням штату працівників.
Між тим в матеріалах справи відсутні докази неможливого переведення позивача, за його згодою, на іншу роботу, крім посади завідуючого сектору державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Відповідачами не було надано суду жодних доказів в підтвердження відсутності інших вакантних посад на роботі, які відповідно до своєї кваліфікації міг би обіймати позивач.
Отже суд апеляційної інстанції вважає, що за таких обставин позивач був звільнений з посади без дотриманням вимог статей 40 та 49-2 КЗпП.
Відповідно до статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому в матеріалах справи, містяться докази, що на момент перебування позивача на посаді першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області та взагалі на посадах в галузях земельних відносин з 1999 року, отримав нагородження нагрудним знаком "Почесний землевпорядник", перебував неодноразово на проходженні навчання з підвищення кваліфікації, що підтверджується відповідними кваліфікаційними свідоцтвами та дипломами.
Проте відповідачами не було враховано вимог вказаної статті, оскільки звільнення позивача відбулось без відповідного аналізу кваліфікації і продуктивності праці позивача. Доказів іншого суду надано не було.
До того ж відповідно до частини третьої статті 41 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV) та частини третьої статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.
Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).
Між тим, згідно з матеріалами справи відповідач, незважаючи на те, що позивач є членом профспілкового органу відповідача, не звертався за отриманням попередньої згоди виборного органу, а також до вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок працівників бюджетних установ) для отримання попередньої згоди на звільнення.
Отже, оскільки позивач на момент звільнення був членом виборного профспілкового органу, його звільнення мало бути проведено з дотриманням вимог статті 252 КЗпП України та статті 41 Закону України № 1045-XIV навіть у тому разі, коли в загальному порядку звільнення працівника відповідно до статті 43-1 КЗпП України допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Порушення процедури звільнення позивача є підставою для поновлення його на державній службі на зазначеній посаді та підставою для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.09.2015 року по 30.05.2016 року (часу поновлення позивача на роботі постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року) з урахуванням виплачених сум.
Надаючи правову оцінку наказу № 1075-кт/а від 18 вересня 2015 року, який став предметом оскарження та визначаючись щодо інших позовних вимог, суд виходить із наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Загальні підстави звільнення працівників визначені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Згідно правової позиції Верховного Суду України висловленої в постанові від 1 липня 2015 року у справі N 6-491цс15, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівнику не була надана на тому або на іншому підприємстві (установі, організації) інша робота, або запропонована робота, від якої він відмовився з поважних причин.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначається, що "Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Аналіз норми п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Тому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.
Надаючи оцінку фактичній підставі для прийняття Наказу № 1075-кт/а від 18 вересня 2015 року, яким звільнено позивача, суд зазначає, що такою підставою став Наказ Державного агентства земельних ресурсів України № 15 від 29 квітня 2015 року, відповідно до Постанови КМУ від 14.01.2015 року №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» щодо реорганізації Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області шляхом приєднання до Головного управління Держзеокадастру у Кіровоградській області.
Визначаючись, щодо того, чи можна вважати Наказ Державного агентства земельних ресурсів України № 15 від 29 квітня 2015 року достатньою підставою для звільнення позивача суд враховує наступне.
З наданих відповідачем доказів, суд встановив, що відповідно до наказу № 15 від 29 квітня 2015 року затверджено граничну чисельність працівників Головного управління Держзеокадастру у Кіровоградській області, згідно з якою гранична чисельність становила 70 одиниць, у тому числі:
начальник - 1
перший заступник начальника - 1
заступник начальника - 1 та інші структурні підрозділи.
Аналізуючи структуру та штатний розпис утвореного Головного управління Держзеокадастру у Кіровоградській області, суд робить висновок, що зміни в організації виробництва і праці, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників мали місце.
Проте, необхідно звернути увагу на те, що такі зміни не мали жодного відношення до посади першого заступника начальника, яку займав позивач.
Отже, внаслідок прийняття Наказу № 15 від 29 квітня 2015 року змін зазнала назва управління в якому працював позивач.
Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що Наказ Державного агентства земельних ресурсів України № 15 від 29 квітня 2015 року на виконання Постанови КМУ від 14.01.2015 року №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», є юридичним фактом, який зумовив зміни в організації праці Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, проте виходячи із змісту таких змін, суд зазначає, що такі не призвели до скорочення посади «перший заступник начальника» яку займав позивач оскільки у новоутвореному управлінні така посада також існує.
Отже, звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника, на переконання суду, є безпідставним та ґрунтується на помилковому застосуванні норм п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що свідчить про його незаконність, оскільки фактично займана позивачем посада скорочення не зазнала.
Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на роботі, то суд розглядаючи її бере до уваги наступне.
Визначаючись щодо посади, на якій підлягає поновленню позивач, суд зважає, що у зв'язку із прийняттям Наказу № 15 від 29 квітня 2015 року фактично змінилася назва управління у якому працював ОСОБА_1 та частково змінився його штат. При цьому зміни штату мали місце у частині, що не стосується посади яку займав позивач. Як зазначалося, правовий статус підрозділів (їх основні завдання, функції) не змінився. Крім того у штаті як у ліквідованого так і новоутвореного управління існувала аналогічна посада «перший заступник начальника» яку займав позивач до його звільнення.
Отже, незаконно звільнений із займаної посади ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді аналогічній із посадою з якої його звільнено яка існує на даний момент. Такий висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України (Ухвала від 30.09. 2015 року у справі № К/800/20490/15, від 18.02.2014 року у справі № К/800/40453/13).
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення в користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз. 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Визначаючи розмір середнього заробітку втраченого позивачем у зв'язку із вимушеним прогулом, суд виходить із того, що період вимушеного прогулу з урахуванням періоду перебування позивача на обліку в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості становить 174 робочих дні із 22.09.2015 року по 01.06.2016 року (день прийняття постанови суду) з них як безробітний в Кіровоградському МРЦЗ з 29.10.2015 року по 30.04.2016 року.
Згідно довідки, виданої Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, середній місячний заробіток позивача складає 5 491 грн. 32 коп.
Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
У відповідності до довідки про заробітну плату доходи позивача за два останні місяці роботи (липень та серпень 2015 року) становлять 8 939,36 грн., отже середньоденний заробіток становить 255 грн. 41 коп.
У зв'язку з чим, з урахуванням отриманого доходу у Кіровоградському МРЦЗ з 29.10.2015 року по 30.04.2016 року у розмірі 22 423,64 грн., з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22 017 грн. 70 коп. Вказана сума утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу на розмір середньоденного заробітку ( 255,41 грн. х 174 = 44 441,34 грн., з якої підлягає відміна суми отримана у Кіровоградському МРЦЗ у розмірі 22 423,64 грн. )
Згідно п. 2-3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи наведені норми процесуального закону, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 22 017 грн. 70 коп. слід допустити до негайного виконання.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановивши обставини спричинення позивачу моральної шкоди та обсяг його моральних страждань, колегія суддів вважає, що вимоги в цій частині позову підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 000 грн.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 р.
у справі № П/811/3273/15 - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково
Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України №1075-кт/а від 18.09.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1"
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №155-к від 22.09.2015 року "Про оголошення наказу Держземагентства України від 18.09.2015 року №1075-кт/а "Про звільнення ОСОБА_1"
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з 22.09.2015 року.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.09.2015 року по 01.06.2016 року у розмірі 22 017 грн. 70 коп.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з 22 вересня 2015 року допустити до негайного виконання.
Постанову в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 вересня 2015 року по 01 червня 2016 року допустити до негайного виконання.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 02.06.2016 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: В.А. Шальєва