ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 травня 2016 року 09:25 № 826/27828/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві
третя особа Обухівський районний суд Київської області
про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправними дій
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві (далі також - ТУ ДСА України в м. Києві, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати висновок відповідача, викладений у листі від 04 вересня 2015 року № 6-6338/15, за результатами проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відкликання листа № 4-5725/15 від 07 липня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваних дій та висновку з огляду порушення відповідачем процедури перевірки, визначеної Законом України «Про очищення влади», та у зв'язку з відсутністю у відповідача в цілому повноважень щодо її здійснення.
У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.
В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що у спірних правовідносинах ТУ ДСА України в м. Києві діяло в межах вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях проти адміністративного позову.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 15 березня 2016 року судом до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Обухівський районний суд Київської області (далі також - третя особа).
В наданих суду письмових поясненнях третя особа просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх необгрунтованість.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.
ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Обухівського районного суду Київської області на підставі Постанови Верховної Ради України № 446-VII від 05 вересня 2013 року.
14 квітня 2015 року Обухівським районним судом Київської області на адресу відповідача було направлено запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1
07 липня 2015 року ТУ ДСА України в м. Києві було направлено на адресу Обухівського районного суду Київської області висновок за результатами проведеної перевірки, зі змісту якого вбачається, що стосовно позивача в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення за критеріями, встановленими ч.ч. 3, 5-7 статті 3 Закону України «Про очищення влади».
13 серпня 2015 року третьою особою на адресу відповідача було направлено запит щодо результатів перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якому ставилось питання про проведення перевірки щодо ОСОБА_1 по п. 13 ч. 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади».
04 вересня 2015 року ТУ ДСА України в м. Києві направлено Обухівському районному суду Київської області висновок про результати проведеної перевірки стосовно ОСОБА_1, відповідно до якого встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься судове рішення за критеріями, передбаченими п. 13 ч. 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади», прийняте суддею ОСОБА_1., яке набрало законної сили.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначає Закон України «Про очищення влади».
Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про очищення влади», протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Згідно з п. 13 ч. 2 статті 3 вказаного Закону, Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, в тому числі, судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.
Згідно з приписами статті 5 Закону України «Про очищення влади», організація проведення перевірки професійних суддів покладається на голову суду, в якому працює суддя.
Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п'ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.
Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.
Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 був затверджений Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», відповідно до якого Державна судова адміністрація України уповноважувалась здійснювати перевірку відомостей щодо заборон, які можуть бути застосовані до:
осіб, які обіймали у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. посаду судді і постановили ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалили рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Законів України від 29 січня 2014 р. № 737-VII «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» і від 21 лютого 2014 р. № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», та не були звільнені протягом зазначеного періоду з відповідної посади за власним бажанням;
осіб, які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 р. по 22 лютого 2014 р., своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини;
осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або на завдання шкоди життю, здоров'ю, майну фізичних осіб;
осіб, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони:
- співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори з метою оперативного надання інформації;
- своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України;
- закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України;
- розпалювали міжнаціональну ворожнечу;
- своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини;
суддів, які постановлювали ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію відповідно до Закону України від 27 лютого 2014 р. № 792-VII «Про внесення змін до Закону України "Про застосування амністії в Україні" щодо повної реабілітації політичних в'язнів».
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 був затверджений Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», згідно з п. 17-1 якого, зокрема, запити про проведення перевірки надсилаються до ДСА - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України, а територіальних управлінь ДСА за місцем проживання судді - щодо суддів місцевих та апеляційних судів.
Порядком проведення Державною судовою адміністрацією України перевірки достовірності відомостей щодо осіб відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2014 року №162 (далі - Порядок), ТУ ДСА України в місті Києві уповноважено здійснювати перевірку достовірності вказаних відомостей щодо суддів місцевих судів міста Києва.
Згідно з п.п. 6, 7 п. 7 Порядку, процедура проведення ДСА України або ТУ ДСА України перевірки включає такі етапи, зокрема:
- підготовка відповіді про результати перевірки достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частиною четвертою статті 1 Закону, за формою згідно з додатками 1 або 2 до цього Порядку (далі - відповідь про результати перевірки) та надсилання його органу, від якого отримано запит про перевірку;
- надіслання (у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей щодо незастосування заборон, визначених частиною четвертою статті 1 Закону) копії відповіді про результати перевірки до Міністерства юстиції України для надсилання відповідним органам з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади.
У той же час, Закон України «Про очищення влади» не визначає територіальне управління Державної судової адміністрації України у якості суб'єкта, уповноваженого законом на проведення перевірки щодо суддів, які підлягають такій перевірці.
Частина 2 статті 5 вказаного Закону лише закріплює, що Кабінет Міністрів України повинен затвердити перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених окремими положеннями цього Закону, згідно з їх компетенцією.
Таким чином, при визначенні відповідного переліку уповноважених на здійснення перевірки органів, Кабінет Міністрів України був зобов'язаний врахувати, чи включаються питання проведення перевірки осіб, які підлягають такій перевірці згідно положень Закону України «Про очищення влади», до компетенції таких органів.
При цьому необхідно враховувати, що ч. 2 статті 19 Конституції України прямо закріплює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29 вересня 2009 року у справі № 22-рп/2009 прийшов до висновку про те, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 1 квітня 2008 року (справа № 4-рп/2008), перелік питань, які мають регулюватися виключно законами України, передбачений статтею 92 Основного Закону України, має імперативний характер, а це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону. У такий спосіб Конституція України встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати організацію і порядок діяльності законодавчої, виконавчої, судової влади та статус їх посадових осіб.
У цьому контексті потрібно враховувати, що проведення перевірки щодо суддів, яке передбачено Законом України «Про очищення влади» прямо стосується статусу суддів, оскільки як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 11 березня 2011 року (справа № 2-рп/2011), правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканості суддів при здійсненні правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов'язків.
Питання ж, які пов'язані із статусом суддів мають регулюватися виключно законом.
Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 25 березня 2010 року (справа № 9-рп/2010) зазначив, що питання судоустрою, судочинства, статусу суддів відповідно до Конституції України повинні визначатися виключно законами України; прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні. Тому вирішення зазначених питань також є повноваженням цього органу.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Таким чином, компетенція органів державної влади, в тому числі Державної судової адміністрації України та її територіальних органів, а також питання, пов'язані із статусом суддів, встановлюється виключно законами України.
Разом з тим ні Закон України «Про судоустрій і статус суддів», ні Закон України «Про очищення влади», ні інші закони не містять положень, які б передбачали, що Державна судова адміністрація України та/або її територіальні органи вправі здійснювати перевірку в передбаченому Законом України «Про очищення влади» порядку.
З огляду на це, при включенні Державної судової адміністрації України та її територіальних органів до числа суб'єктів, уповноважених проводити перевірку суддів відповідних судів, Кабінетом Міністрів України не був дотриманий передбачений статтею 5 Закону України «Про очищення влади» критерій «згідно з їх компетенцією».
Таким чином, на думку суду, положення Постанови Кабінету Міністрів України №563 від 16 жовтня 2014 року в частині наділення Державної судової адміністрації України та її територіальних органів повноваженнями по проведенню передбаченої Законом України «Про очищення влади» перевірки не підлягають застосуванню під час вирішення даної адміністративної справи на підставі положень ч. 4 статті 9 КАС України, оскільки вказана Постанова у наведеній частині не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про очищення влади».
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що Державна судова адміністрація України та її територіальні органи не наділені компетенцією щодо проведення перевірок суддів в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».
Суд звертає увагу на те, що аналогічні за змістом висновки містяться і в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року по справі №826/1723/16.
Крім того, вказаним рішенням суду апеляційної інстанції залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, якою встановлено відсутність компетенції (повноважень) у ТУ ДСА в м. Києві з проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
Відповідно до ч. 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Оскільки вказана ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року була прийнята у відкритому судовому засіданні, як це вбачається з тексту самого судового рішення, вона набрала законної сили.
Згідно з ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Зазначене, на думку суду, додатково до встановлених у даній справі обставин, свідчить про відсутність у ТУ ДСА в м. Києві компетенції (повноважень) з проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в тому числі, й щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1
Таким чином, будь-які дії, вчинені відповідачем з метою проведення визначеної Законом України «Про очищення влади» стосовно позивача є протиправними, так само як і прийняті в межах такої діяльності рішення, в тому числі висновки.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, заявлені в межах розгляду даної справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування висновку відповідача, викладеного у листі від 04 вересня 2015 року № 6-6338/15, за результатами проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1, та визнання протиправними дій відповідача щодо відкликання листа № 4-5725/15 від 07 липня 2015 року.
Відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч. 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
Згідно положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивачів підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного, суд присуджує на користь позивача всі здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Обухівський районний суд Київської області, визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправними дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати висновок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, викладений у листі від 04 вересня 2015 року № 6-6338/15, за результатами проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві щодо відкликання листа № 4-5725/15 від 07 липня 2015 року.
Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій