Справа №2-7948/07
Іменем України
«05» грудня 2007 року
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Кузнецовій Т.В.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ часток із спільної сумісній власності та про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду з вимогою про визначення розміру часток співвласників та визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на такі обставини. Спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 січня 1994 року, тобто без визначення розміру часток. 27 березня 2007 року чоловік позивачки ОСОБА_3 помер, у зв'язку з чим відкралася спадщина на належну йому частку квартири. Позивачка та її син ОСОБА_2 як спадкоємці першої черги за законом звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і відмову від спадщини відповідно, їм було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину на тій підставі, що у свідоцтві про право власності на житло на визначені частки співвласників.
Відповідач у судове засідання з'явився, позовні вимоги позивачки визнав в повному обсязі. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі пояснень позивачів, представлених сторонами письмових доказів.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 січня 1994 року № 29971 спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, тобто без визначення розміру часток.
Відповідно до свідоцтва про шлюб ІІІ-ЯР № 095771 від 22 березня 1959 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4, позивачка по справі, уклали шлюб, після укладення шлюбу позивачці було присвоєне прізвище - Габер.
Від цього шлюбу, відповідно до копії свідоцтва про народження ІІ-ЖД № 300816 від 13 липня 1976 року, 11 червня 1960 року народився син ОСОБА_2, батьками якого зазначені ОСОБА_3 і ОСОБА_1.
Згідно із копією свідоцтва про смерть І-ЖД № 089332 від 27 березня 2007 року ОСОБА_3 помер. У зв'язку з його смертю відкрилася спадщина на частку в спірній квартирі. Позивачка ОСОБА_1, як дружина померлого, відповідач ОСОБА_2, як син померлого, є спадкоємцями першої черги за законом, тому вправі звернутися до суду як особи, які вимагають захисту свого законного інтересу.
Позивачка та спадкодавець проживали у спірній квартирі, в тому числі перша продовжила проживати в цій квартирі й після смерті чоловіка. Таким чином у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 для сторін відкрилась спадщина на частку у зазначеній квартирі; враховуючи, що позивачка прийняла цю спадщину, відповідач її не прийняв шляхом відмови від спадщини на користь позивачки, що підтверджується визнанням позову в судовому засіданні, інші особи, які вправі претендувати на спадкове майно, із відповідними заявами до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не звернулись, суд вважає за необхідне визнати право ОСОБА_1 таким, що підлягає захисту, визнавши за нею право на спадщину та право власності на успадковувану частину вказаної квартири.
Стосовно відповідача суд виходить з того, що визнанням позову ОСОБА_2 відмовився від реалізації свого права на вказане майно.
У зв'язку зі смертю спадкодавця повинні бути визначені розміри часток власників у спільному майні. Застосовуючи за аналогією закону, передбаченою ст. 8 ЦК України, до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 17 Закону України „Про власність", та не вбачаючи підстави відступити від принципу рівності часток співвласників, суд визнає, що на момент смерті ОСОБА_3 у праві власності співвласників їх частки в спірному майні є рівними. Таким чином на момент смерті названої особи їй та позивачці, його дружині, належало кожному право власності по 1/2 частці спірної квартири. З огляду на ці обставини суд у такий спосіб має визначити розмір їх часток у спільному майні. На сьогоднішній момент позивачка позбавлена можливості оформити спадщину у нотаріальній конторі через невизначеність розміру часток співвласників у праві власності на зазначену квартиру.
Оскільки сторони є єдиними встановленими судом спадкоємцями після смерті ОСОБА_3, позивачка за ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину, до неї у порядку спадкування перейшло право на спадщину. Інші спадкоємці не заявили про прийняття спадщини. Таким чином суд має вимоги позивачки про визнання права на спадщину задовольнити, визнавши за стороною право власності на 1/2 частку спадщини, яку складають 1/2 частка спірної квартири у порядку спадкування за законом. На іншу 1/2 частку суд має визнати право за позивачкою у порядку визначення розміру часток співвласників у спільному майні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 392, 1261, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про власність", ст. ст. 10, 11, 61, 130, 174, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ часток із спільної сумісній власності та про визнання права власності у порядку спадкування за законом -задовольнити.
Визначити, що розмір часток співвласників ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, є рівним по 1/2 частці за кожним із співвласників.
Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3, померлому 27.03.2007 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.