Справа № 2 - А - 2954 2009 р.
18 березня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд в складі:
головуючого судді - Бондаренко О.В.,
при секретарі судового засідання - Слюсаренко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі, про зобов'язання провести нарахування державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни за 2006 - 2007 роки, -
Позивачка звернулась до суду з названим позовом, мотивуючи тим, що вона являється дитиною війни, відповідач діючи всупереч законодавству не проводить їй нарахування відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» і не виплачує державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, тому вона просить в судовому порядку зобов'язати УПФ України в Білоцерківському районі провести нарахування державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни за 2006 - 2007 роки. Також позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р., посилаючись на те що їй стало відомо про порушення її прав після рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року № 6 - рп.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду клопотання розглядати справу без участі їх представника та заперечення на позов в яких вказали, що, застосовувати вимоги ст.28 Закону України «Про загальнобо'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року стосовно розміру мінімальної пенсії за віком для позивачки, яка являється дитиною війни, відсутні правові підстави. Також просили застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 99 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, прийшов до висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Даний спір за участю Управління пенсійного фонду України вБілоцерківському районі, як суб'єкта владних повноважень ( п.7 ч.1 ст.3 КАС України) є публічно - правовим і його вирішення згідно д.1 ч.1 ст.17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України.
Як встановлено в судовому засіданні позивач перебуває на обліку УПФ України в Білоцерківському районі і являється дитиною війни, що підтвержується копією пенсійного посвідчення та копією паспорта.
Відповідно до статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за № 2195 - IV від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 названого Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету і доплату до пенсії здійснює управління пенсійного Фонду України у м. Біла Церква, яке є відповідачем у справі.
Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності повинен керуватись Конституцією та законами України, а також Указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України.
Відповідно до вимог ст.22 Конституції України забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Відповідно до ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про державний бюджет України».
Відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, яка змінена Законом України від 15.03.2007 року № 749-5, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, тобто пенсіонера з 01.01.2007 року - 380 грн., з 01.04.2007 року - 406 грн., з 01.10.2007 року - 411 грн. Визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується для осіб, які втратили працездатність,
За таких обставин вимоги позивача в проведенні перерахунку підвищення до пенсійного забезпечення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідають вимогам Закону, є правомірними.
Відповідно до Конституції України права громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені лише в умовах надзвичайного або воєнного стану, а тому суд вважає, що відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи додаткової пенсії позивачці як дитині війни відповідно до вимог постійно діючого закону - ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який має прерогативу в застосуванні при визначенні розміру додаткової соціальної виплати до пенсії, тобто доплата повинна проводитись в розмірі мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатної особи, якою є позивач, діяв неправомірно.
Норми Конституції України являються нормами прямої дії, підлягають застосуванню судом при розгляді спорів, які виникли в зв'язку з порушенням прав громадян, а тому суд вважає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було допущено звуження існуючих гарантій громадян, які є дітьми війни в частині не нарахування згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» додаткової пенсії, а тому при визначенні розміру доплати позивачу відповідач повинен був керуватись виключно вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатної особи відповідно до вимог щодо розмірів прожиткового мінімуму згідно з Законами «Про державний бюджет України» на відповідний рік, а тому позов у цій частині є обґрунтований.
Крім цього, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення п. 12 ст. 71 з урахуванням ст.111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення виплати підвищення до пенсійного забезпечення дітям війни, до яких відноситься і позивач, визнано неконституційним, що підтверджує, що при нарахуванні підвищення до пенсії позивачу слід застосовувати вимоги ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.04.2004 року, а не положення ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Таким чином суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що перерахунок не може бути здійснений в зв'язку з відсутністю порядку підвищення до пенсійного забезпечення позивача та відсутністю джерел фінансування, так як вказане не може обмежувати реалізацію права позивача на соціальний захист як дитини війни, обмежувати конституційне право громадян на достатній життєвий рівень, звуження змісту і обсягу цього права шляхом внесення змін до чинних законів не допускається згідно зі ст.22 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Суд вважає, що позивач має право на доплату до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком в розмірі згідно з вимогами ст. 62 Закону України «Про держаний бюджет на 2007 рік» з 09.07.2007 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.Про це також вказано і в п.3 зазначеного рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року.
Відповідно до ст.46 Конституції України, закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, і який гарантуються виплатою пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, і мають забезпечувати достатній рівень життя.
Забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами у здійснення цього права.
Так, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» яким забезпечуються соціальні гарантії відповідно до якого позивач як дитина війни має право на отримання доплати до пенсії.
Відповідач в запереченнях також вказує на ст. 99 КАС України і вважає, що позивач пропустила річний строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вказаний строк застосовується судом за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, на що вказано в ст.100 КАС України.
Судом встановлено, що позивач до суду звернулась з позовом 03.11.2008 року, що вказує на те, що річний строк завернення до суду за захистом своїх прав позивач не пропустила, але суд вважає, що вимоги позивача про поновлення строків звернення з адміністративним позовом не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано доказів, що строки були пропущені з поважних причин.
Отже, з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії, як дитина війни, щомісячно в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 62 Закону України «Про держаний бюджет на 2007 рік» з липня 2007 року по 31.12.2007 року.
На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнена від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 19, 22, 113 Конституції України, ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 6,9,17,89,100, 158-163,185,186 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсійного забезпечення ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 62 Закону України «Про держаний бюджет на 2007 рік» починаючи з 09.07.2007 по 31.12.2007 року.
Від сплати держмита позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: О.В.Бондаренко