24 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідача Кривенди О.В.,
суддів: Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -
розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню виплат у Полтавській області про встановлення вини відповідачів у невиконанні гарантій держави та рішень судів щодо нарахування і виплати щорічної допомоги на оздоровлення, стягнення коштів встановленої щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік та моральної шкоди,
29 квітня 2016 року ОСОБА_2 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2016 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року.
У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 48 Закону України від
28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
На обґрунтування підстав до заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2013 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено відмінністю правового регулювання правовідносин з виплати щорічної допомоги на оздоровлення, які виникли у різні періоди часу.
Так, у наданому для порівняння рішенні Вищий адміністративний суд України вирішував питання виплати щорічної допомоги на оздоровлення в 2010 році і дійшов висновку, що така допомога позивачеві належала до сплати в розмірі, визначеному статтею 48 Закону № 796-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), - п'яти мінімальних заробітних плат, оскільки Кабінет Міністрів України в 2010 році не скористався правом встановлювати розміри соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Тоді як в оскаржуваному рішенні спірні правовідносини виникли у 2015 році і суд виходив із того, що статтею 48 Закону № 796-XII
Отже, в 2015 редакція статті 48 Закону № 796-XII по-іншому врегулювала питання виплати щорічної допомоги на оздоровлення, внаслідок чого судом касаційної інстанції постановлено різні рішення.
Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.
За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню виплат у Полтавській області про встановлення вини відповідачів у невиконанні гарантій держави та рішень судів щодо нарахування і виплати щорічної допомоги на оздоровлення, стягнення коштів встановленої щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік та моральної шкоди за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кривенда
Судді: О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький