АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
31 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.,
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу судді Деснянського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року по матеріалам позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Печерського районного суду міста Києва, Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди, -
У жовтні 2015 року позивачі звернулись із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства. (а.с.2)
Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року відмовлено у відкритті провадження по справі, з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України. (а.с.19-20)
Не погоджуючись з ухвалою судді районного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили ухвалу судді Деснянського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування скарги зазначили, що суддя порушив вимоги Закону з питання прийняття та порушення провадження у справі, не виконав вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України та рекомендацій Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року. (а.с.22)
Позивачі до суду не прибули, сповіщались належним чином, про що у справі є докази. (а.с. 29-30)
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте з таким висновком погодитись не можна, враховуючи наступне.
За змістом поданої заяви видно, що позивачі звернулися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на ст. ст. 8, 19, 41, 55, 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1176 ЦК України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок порушення судом норм законодавства України, що, на думку заявників, призвело до ухвалення неправосудних рішень, заявникам завдано моральної шкоди.(а.с. 2)
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує особі право на справедливий суд, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Постановляючи ухвалу, районний суд не врахував тих обставин, що позивачі рішення судів чи дії суддів не оскаржували, а вважали, що неправомірними діями держави в особі уповноважених державних органів позивачам заподіяна моральна шкода, посилаючись на норми цивільного права, що має бути перевірено і оцінено судом.
Тому оскаржувана ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою, підлягає скасуванню із передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів визнала помилковими та відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу судді Деснянського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року скасувати і передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
О.Ф.Мазурик
Л.Д.Махлай
Справа № 22-ц/796/7900/2016
Унікальний номер 754/5170/16-ц
Головуючий у першій інстанції - ЯрошенкоС.В.
Доповідач Левенець Б.Б.