"27" травня 2016 р.Справа № 916/3004/15
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №1300 від 16.12.2015р.;
Від відповідачів:
- державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”: ОСОБА_3 за довіреністю №61 від 05.04.2016р.;
- приватного підприємства „Камея”: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до приватного підприємства “Камея”, державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 3 624,09 грн.,-
Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі по тексту - ДП „Адміністрація морських портів України) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства “Камея” (далі по тексту - ПП „Камея”), державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” (далі по тексту - ДП „Іллічвіський морський торговельний порт”) про стягнення суми основного боргу в розмірі 3 624,07 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 2 790,07 грн., пені в сумі 273,64 грн., трьох відсотків річних в сумі 23,09 грн. та збитків від інфляції в сумі 537,29 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. по даній справі (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2015р., заявлений позов був задоволений частково, присуджено до стягнення із ПП „Камея” на користь позивача суму основного боргу в розмірі 2 094,89 грн., пеню в сумі 270,49 грн., три відсотки річних в сумі 21,85 грн., збитки від інфляції в сумі 537,29 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 474,33 грн.; присуджено до стягнення із ДП „Іллічівський морський торговельний порт” на користь ДП „Адміністрація морських портів України” суму основного боргу в розмірі 695,18 грн., пеню в сумі 3,15 грн, три відсотки річних в сумі 0,34 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 352,22 грн.
Проте, постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2016р. вищезазначені судові акти були скасовані, а дану справу було передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. Підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій стало неповне з'ясування судами обставин, які мають значення для правильного вирішення спору по суті.
Під час нового розгляду даної справи ДП „Адміністрація морських портів України” у повному обсязі підтримало заявлені позовні вимоги. В свою чергу, ДП „Іллічівський морський торговельний порт” проти позову заперечувало з мотивів його необґрунтованості.
При цьому, відповідач ПП „Камея” не скористалось своїм правом на забезпечення участі свого представника в судовому процесі, незважаючи на належне повідомлення даного відповідача про час та місце проведення судових засідань по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
08.04.2011р. між ДП “Іллічівський морський торговельний порт” та ПП “Камея”, яке виступало як уповноважена особа за Договором про спільну діяльність (договір простого товариства) в Іллічівськом морському торговельному порту за № 609-0 від 20.09.2007 року за довіреністю № 50 від 09.11.2007р., був укладений договір про надання послуг електрозв'язку № 291-О, відповідно до якого ДП „Іллічівський морський торговельний порт” надає послуги електрозв'язку за номерами телефонів зазначених у розділу 1 Договору за розрахунком Додатку №1, а ПП „Камея” оплачує вартість послуг визначену Договором №291-О від 08.04.2011 року.
У зв'язку з реорганізацією ДП “Іллічівський морський торговельний порт” та утворення внаслідок виділу ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, до договору була укладена угода про заміну сторони у зобов'язанні від 14.06.2013р., відповідно до якої стороною договору про надання послуг електрозв'язку № 291-О від 08.04.2011р. замість ДП „Іллічівський морський торговельний порт” стало ДП „Адміністрація морських портів України”. В результаті викладеного, відповідно до укладеної додаткової угоди до договору про надання послуг електрозв'язку № 291-О від 08.04.2011 року, ДП „Адміністрація морських портів України” надає ПП “Камея” послуги фіксованого місцевого телефонного зв'язку за номерами телефонів зазначених у розділі 1 Договору за розрахунком Додатку №1, а ПП “Камея” оплачує вартість послуг визначену Договором.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Розділом 4 Договору №291-О від 08.04.2011 року були встановлені ціна та порядок проведення розрахунків за договором. Відповідно до пункту 4.2 Додаткової угоди до Договору від 08.04.2011р № 291-О ПП “Камея” зобов'язане своєчасно сплатити ДП „Адміністрація морських портів України” щомісячно, до 20 числа поточного місяця, вартість послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді.
У відповідності до умов Договору та на підставі актів виконаних робіт за грудень 2014р., січень, лютий та березень 2015р. ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” були виставлені Приватному підприємству “Камея” рахунки від 31.12.2014р. № Пр/31 980, від 31.01.2015р. № Пр/ 1 901, від 28.02.2015р. № Пр/ 4 418 та від 31.03.2015р. № Пр/6 161 на загальну суму 2 790,07 грн.
Відповідно до п.4.4 Додаткової угоди до договору від 08.04.2011р. №291-0 ПП „Камея” для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, оплату послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення прийнятих на себе за договором від 08.04.2011р. №291-О грошових зобов'язань ПП „Камея” не здійснило оплату вартості наданих позивачем протягом спірного періоду послуг на загальну суму 2 790,07 грн.
При цьому, як свідчать матеріали справи, при укладенні договору № 08.04.2011р. № 291-О ПП „Камея” виступало від свого імені та від імені ДП „Іллічівський морський торговельний порт” на підставі договору про спільну діяльність №609-0 від 20.09.2007р.
Відповідно до договору про спільну діяльність (договір простого товариства) № 609-О від 20.09.2007р., що укладений між ПП „Камея” (Підприємство) та ДП „Іллічівський морський торговельний порт” (Порт), учасники за цим договором з метою отримання прибутку зобов'язались діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб Порту та третіх осіб в споживчих товарах, промисловій продукції. Вклади кожного із учасників, відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору про спільну діяльність, становлять по 3 254 815 грн. кожний, тобто вклади учасників є рівними.
Відповідно до ст.ст. 1130, 1132 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Згідно зі ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.
В силу положень ст. 1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.
Згідно зі ст. 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.
Згідно пункту 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 28.04.1995 року N 02-5/302 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність”, укладаючи договір про сумісну діяльність сторони повинні вирішити питання про порядок ведення спільних справ. Чинне законодавство не обмежує їх у виборі форми цього порядку. Наприклад, сторонами може бути створена рада з числа їх працівників, яка приймає рішення не більшістю голосів, а за загальною згодою. Якщо договором про сумісну діяльність передбачена така форма ведення спільних справ, то у випадку необхідності укладання договорів для досягнення мети сумісної діяльності (договори підряду, оренди, поставки тощо) такі договори укладаються всіма учасниками сумісної діяльності або за їх дорученням одним з них.
Якщо керівництво сумісною діяльністю сторони доручили одному з учасників договору, то на останнього покладається і ведення спільних справ усіх учасників договору. Крім умови договору про покладення ведення спільних справ на одного з учасників договору інші учасники договору видають довіреність про надання йому повноважень для представництва перед третіми особами.
Така довіреність повинна бути оформлена відповідно до глави 4 Цивільного кодексу України.
За таких обставин особа, на яку покладено ведення спільних справ, укладає договори, пов'язані з забезпеченням сумісної діяльності, від свого імені і сама набуває цивільних прав і несе обов'язки за договорами.
В процесі їх виконання ця особа не з її вини і вини контрагента може мати певні витрати (збитки). У таких випадках вона має право, у тому числі шляхом пред'явлення позову, вимагати їх покриття усіма учасниками сумісної діяльності (наприклад, витрати по орендній платі, експлуатаційні витрати, сплата мита, збитки у зв'язку з інфляційним процесом тощо).
При цьому, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015р. по справі № 916/3594/14, яка набрала законної сили в момент її проголошення, було розірвано вищезазначений договір про спільну діяльність.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 3 ст. 1141 ЦК України визначено, що з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.
При цьому, в силу положень ст. 1143 ЦК України якщо договір простого товариства не був припинений за заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши докази у їх сукупності, судом здійснено власний розрахунок суми основної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів із урахуванням факту розірвання договору про спільну діяльність №609-0 від 20.09.2007р. за рішенням суду. При цьому, судом враховано той факт, що відповідні послуги за договором №291-О від 08.04.2011р. надавались як до періоду припинення договору про спільну діяльність, так і після закінчення відповідного договору.
У зв'язку із викладеним, приймаючи до уваги, що внесок кожного із відповідачів у спільну діяльність складав 50%, до моменту припинення договору про спільну діяльність вартість наданих послуг підлягає розподілу рівними частинами між кожним із відповідачів, а після припинення спільної діяльності - покладенню на ПП „Камея”. В результаті викладеного, заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 2 790,07 грн. підлягає розподілу між відповідачами наступним чином:
- із ПП “Камея” слід стягнути заборгованість у сумі 2 094,89 грн.;
- із ДП “Іллічівський морський торговельний порт” слід стягнути заборгованість у сумі 695,18 грн.
Таким чином, заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу слід задовольнити у повному обсязі у вищезазначеній пропорції щодо кожного із відповідачів.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на наведені положення законодавства, позивачем було нараховано відповідачам до сплати три відсотки річних в сумі 23,09 грн. та збитки від інфляції в сумі 537,29 грн. Перевіривши здійснені розрахунки, суд доходить висновку, що розрахунок трьох відсотків річних містить арифметичну помилку, в той час як розрахунок збитків від інфляції є вірним. З урахуванням пропорцій, в яких сума основного боргу підлягає розподіленню між відповідачами, а також здійснений судом перерахунок розміру трьох відсотків річних, суд доходить висновку про необхідність стягнення із відповідачів наступних сум:
- із ПП „Камея” сума трьох відсотків річних в розмірі 21,85 грн. та збитків від інфляції в сумі 537,27 грн.
- із ДП „Іллічівський морський торговельний порт” сума трьох відсотків річних в розмірі 0,34 грн.
Отже, у вказаній частині позовні вимоги ДП „Адміністрація морських портів України” підлягають задоволенню частково у вищезазначених сумах.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписами п. 5.5 додаткової угоди до договору від 08.04.2011р. №291-0, у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду ) Споживач (ПП „Камея”) сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожну добу затримки.
З посиланням на вищенаведені положення договору позивачем була нарахована відповідачам до сплати пеня в загальній сумі 273,64 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок даної штрафної санкції, суд доходить висновку про його правильність та обгрунтованість. У зв'язку із викладеним, а також приймаючи до уваги пропорції, в яких сума основного боргу підлягає розподіленню між відповідачами, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог у названій частини в наступний спосіб:
- стягнення із ПП „Камея” на користь позивача пені в сумі 270,49 грн.;
- стягнення із ДП „Іллічівський морський торговельний порт” на користь позивача пені в сумі 3,15 грн.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП „Камея” перед позивачем в загальній сумі 2 924,52 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 2 094,89 грн., пені в сумі 270,49 грн., трьох відсотків річних в сумі 21,85 грн., збитків від інфляції в сумі 537,29 грн., а також факт існування заборгованості ДП „Іллічівський морський торговельний порт” перед ДП „Адміністрація морських портів України” в загальній сумі 698,67 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 695,18 грн., пені в сумі 3,15 грн, трьох відсотків річних в сумі 0,34 грн., витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих даний висновок, відповідачами суду надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково. Таким чином, відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 653, 903, 1130, 1132, 1133, 1135, 1137, 1141, 1143 ЦК України, ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) із ПП „Камея” слід стягнути на користь позивача суму основного боргу в розмірі 2 094,89 грн., пеню в сумі 270,49 грн., три відсотки річних в сумі 21,85 грн., збитки від інфляції в сумі 537,29 грн,; із ДП „Іллічівський морський торговельний порт” слід стягнути на користь ДП „Адміністрація морських портів України” суму основного боргу в розмірі 695,18 грн., пеню в сумі 3,15 грн, три відсотки річних в сумі 0,34 грн.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України на відповідачів покладаються витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, витрати, пов'язані із апеляційним та касаційним провадженням за скаргами ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, судом покладаються на вказану особу, оскільки за результатами нового розгляду даної справи судом було прийнято рішення, аналогічне тому, що було ухвалене при первісному розгляді справи.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства “Камея” /68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, б-р. Гайдара, 3/80; код ЄДРПОУ 375664618/ на користь державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 38728418/ суму основного боргу у розмірі 2 094 грн. 89 коп. /дві тисячі дев'яносто чотири грн. 89 коп./, пеню в сумі 270 грн. 49 коп. /двісті сімдесят грн. 49 коп./, три відсотки річних у сумі 21 грн. 85 коп. /двадцять одна грн. 85 коп./, інфляційні витрати у сумі 537 грн. 29 коп. /п'ятсот тридцять сім грн. 29 коп./, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 474 грн. 33 коп. /одна тисяча чотириста сімдесят чотири грн. 33 коп./ Наказ видати.
3. Стягнути з державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” /68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672/ на користь державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 38728418/ суму основного боргу у розмірі 695 грн. 18 коп. /шістсот дев'яносто п'ять грн. 18 коп./, пеню в сумі 3 грн. 15 коп. /три грн. 15 коп./, три відсотки річних у сумі 0 грн. 34 коп. /нуль грн. 34 коп./ та витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 грн. 22 коп. /триста п'ятдесят дві грн. 22 коп./. Наказ видати.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 27.05.2016р.
Суддя С.П. Желєзна