"12" березня 2009 р.Справа № 18/1-115
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув матеріали справи:
за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер», вул. Б. Хмельницького, 122, с. Вишнівець, Збаразького району, Тернопільської області
відповідача 2: Збаразької районної державної адміністрації, майдан І. Франка, 1, м. Збараж Тернопільської області
третя особа на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк», вул. Дружби народів, 38, м. Київ
про: 1. визнання недійсними рішення наглядової ради товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер», оформлені протоколом №17/04/06 від 17.04.2006р.;
2. визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер»від 29.04.2005р., оформлені протоколом № 9, в частині затвердження нової редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер»;
3. скасування державної реєстрації статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер»від 22.06.2005р. в редакції, затвердженій протоколом зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер»№ 9 від 29.04.2005р.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 8316 від 05.09.2008 р.;
відповідача 1: Окряк А.В. -ліквідатор;
відповідача 2: Пачковський О.І. -головний спеціаліст юридичного відділу апарату районної державної адміністрації;
третьої особи на стороні відповідача: Малко В.О., довіреність № 2319 від 20.08.2008р., Панченко І.О., довіреність № 1781 від 03.10.2007р.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер»(далі по тексту -ТОВ «Інтер») та Збаразької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача -відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк»(далі по тексту -ВАТ «Кредитпромбанк»), про: визнання недійсними рішення наглядової ради ТОВ «Інтер», оформлені протоколом №17/04/06 від 17.04.2006р.; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Інтер» від 29.04.2005р., оформлені протоколом № 9, в частині затвердження нової редакції статуту ТОВ «Інтер»; скасування державної реєстрації статуту ТОВ «Інтер»від 22.06.2005р. в редакції, затвердженій протоколом зборів учасників ТОВ «Інтер»№ 9 від 29.04.2005р.
Ухвалою суду від 23.01.2009р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 05.02.2009р. З метою необхідності витребування додаткових доказів для правильного і об'єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд відкладав розгляд справи до 19.02.2009р., 27.02.2009р. та 12.03.2009р.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі із підстав зазначених у позовній заяві. Просить суд позов задоволити. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення наглядової ради ТОВ «Інтер», оформлені протоколом №17/04/06 від 17.04.2006 року та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Інтер»від 29.04.2005 року, оформлені протоколом № 9, в частині затвердження нової редакції статуту ТОВ «Інтер»були прийняті з порушенням вимог Закону «Про господарські товариства». І як наслідок, державна реєстрація статуту ТОВ «Інтер»від 22.06.2005р. в редакції, затвердженій протоколом зборів учасників ТОВ «Інтер»№ 9 від 29.04.2005р. також є такою, що підлягає скасуванню.
Представник Відповідача 1 ТОВ «Інтер», яким відповідно до п. 3 резолютивної частини Постанови господарського суду Тернопільської області від 11.11.2008р. про визнання ТОВ «Інтер»банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 10/Б-992, а також в силу ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», являється арбітражний керуючий (ліцензія серії АБ № 116177 від 27.12.2004 року), ліквідатор ТОВ «Інтер»- Окряк Анатолій Володимирович, АДРЕСА_2, відзиву на позов не надав.
Представник відповідача 2 Збаразької районної державної адміністрації в судовому засіданні не погоджується із позовними вимогами, зокрема у відзиві на позов № 12-239/01-17 від 02.02.2009 р. він зазначає, що рішення державного реєстратора районної державної адміністрації щодо державної реєстрації статуту ТОВ «Інтер»від 22.06.2005р. в редакції, затвердженій протоколом зборів учасників ТОВ «Інтер»№ 9 від 29.04.2005р. видано у межах повноважень передбачених ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців»крім того відповідач-2 вважає, що позивач пропустив встановлений законодавством трьохрічний строк позовної давності, а тому, враховуючи вищенаведене, просить суд в позові відмовити.
Представник третьої особи ВАТ «Кредитпромбанк»в судовому засіданні з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд в позові відмовити.
Зокрема, у письмових поясненнях від 18.02.2009р. № 314 та доповненнях до пояснень від 26.02.2009р. № 331 представник третьої особи ВАТ «Кредитпромбанк»зазначає, що позивачем не доведено, чим рішення наглядової ради від 17.04.2006 року, рішення загальних зборів учасників від 29.04.2005 року, реєстрація статуту ТОВ «Інтер»від 22.06.2005р. в редакції, затвердженій протоколом зборів учасників ТОВ «Інтер»№ 9 від 29.04.2005р., порушує корпоративні права позивача, які визначає ст. 167 ГК України. Також, представник третьої особи ВАТ “Кредитпромбанк”, вказує на те, що чинним законодавством України передбачено створення за рішенням вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю органу, який здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу товариства, яким у ТОВ «Інтер»відповідно до статуту являється наглядова рада. Відповідно до пункту 14.3 Статуту ТОВ «Інтер»чітко вказано що рішення наглядової ради приймаються більшістю голосів. Тому, відсутність одного із членів наглядової ради ТОВ «Інтер»та його думка ніяк не могла вплинути на рішення двох інших членів наглядової ради. Представник третьої особи ВАТ «Кредитпромбанк»зазначає також, що статут ТОВ «Інтер»містить усі відомості, які вимагаються чинним законодавством України.
Поряд з цим, суд критично оцінює доводи представника третьої особи ВАТ «Кредитпромбанк»зроблені із посиланням на п. 2 ст. 80 та статті 35 ГПК України, а саме, що рішення Наглядової ради від 17.04.2006р. було вже предметом спору іншого учасника ТОВ «Інтер»у справі № 9/135-2971, оскільки у даній справі розглядались позовні вимоги іншої фізичної особи ОСОБА_9 до відповідачів: 1.ТОВ «Інтер»та 2.ВАТ «Кредитпромбанк»про визнання недійсними договорів від 20.04.2006р., іпотеки № 08/11/1106-Ілт, застави 08/11/31/06-Злт та кредиту № 08/11-06 Клт. При цьому, судом у цій справі було відхилено заяву ОСОБА_9 про збільшення розміру позовних вимог, а фактично доповнення їх вимогою про визнання недійсним протоколу № 17/14/06 від 17.01.2006 року засідання наглядової ради ТОВ «Інтер», з огляду на те, що збільшення позовних вимог не пов'язано із пред'явленням додаткових позовних вимог, які не були заявлені у позові так як така вимога може бути заявлена самостійно з дотриманням загальних правил звернення із позовом. Крім того, судом вказувалось що предметом спору, який вирішується судом, може бути визнання недійсним рішення колегіального виконавчого органу Товариства, а не протоколу його засідання.
Також, суд відхиляє заяву представника третьої особи ВАТ «Кредитпромбанк»про те, що він не може бути залучений у справі як третя особа так як це суперечить нормам процесуального права. Зокрема, що це суперечить п. 4 ч.1 ст. 12 ГПК України згідно з якою учасниками спору про порушення корпоративних прав можуть бути виключно товариство та його учасник, але ні в якому разі не банк.
Із змісту статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є правомочність рішення Наглядової Ради, ТОВ «Інтер», яким дано попереднє погодження на укладення між ТОВ «Інтер»і ВАТ «Кредитпромбанк»договорів від 20.04.2006р., іпотеки № 08/11/11/06-Ілт, застави № 08/11/31/06-Злт та кредиту № 08/11-06 Клт, суд вважає обґрунтованим залучення ВАТ «Кредитпромбанк», як третю особу на стороні відповідача так як рішення по даній справі може безпосередньо вплинути на права ВАТ «Кредитпромбанк».
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та додатково подані учасниками судового процесу докази, які мають значення для об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на таке:
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
У відповідності до п 4 ч 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником акціонером) у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно із п. 1.9. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»у тих випадках, коли позивач пред'являє до суб'єкта владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському суді. Такими, зокрема, є вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про внесення змін до установчих документів, вимоги про скасування реєстрації випуску акцій у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства та інші.
Матеріалами справи встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Інтер»та його частка становить 220 000 грн. що складає 20 % статутного капіталу товариства про що вказано у п. 9.3 Статуту ТОВ «Інтер».
Відповідно до статті 116 ЦК України, яка кореспондується із статтею 88 ГК України та статтею 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1)брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Згідно із ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Корпоративне право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на участь в управлінні товариством полягає в його можливості безпосередньо або опосередковано управляти товариством. При цьому безпосереднє управління передбачає участь особи в роботі органів управління товариством, опосередковане -здійснюється обраними учасниками особами чи сформованими органами.
Як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи 20.04.06р. між ТОВ «Інтер»і ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір № 08/11-06-КЛТ, у відповідності до якого ТОВ «Інтер»повинно було одержати кредит в сумі 3 500 000, 00 грн. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Інтер»за обумовленим договором, між ТОВ «Інтер»і ВАТ «Кредитпромбанк»були укладені договір застави №08/11/31/06-ЗЛТ від 20.04.06р., а також іпотечний договір № 08/11/11/06-ІЛТ від 20.04.06р.
Зазначені договори з боку ТОВ «Інтер»підписані директором ТОВ «Інтер»О.В. Косолаповим.
Згоду на укладення зазначених договорів надано рішенням Наглядової ради товариства від 17.04.2006р. Зокрема, згідно Протоколу засідання Наглядової Ради ТОВ «Інтер»від 17.04.2006р. № 17/04/06 по другому, третьому та четвертому питанню порядку денного Наглядовою радою було ухвалено рішення: 1) погодити укладення з ВАТ «Кредитпромбанк»договору кредиту на суму 3 500 000, 00 грн., 2) погодити передачу в іпотеку та заставу ВАТ «Кредитпромбанк»будівлі та споруди консервного заводу, загальною площею 7 507, 5 кв.м. в складі 24 одиниці, що знаходиться в Тернопільскій обл., Збаразького району смт. Вишівець, вул. Б.Хмельницького, 122, 3) надати дозвіл та доручити директору ТОВ «Інтер»Косолапову О.В. укласти з ВАТ «Кредитпромбанк», зазначені вище, кредитний договір на суму 3 500 000, 00 грн., договір іпотеки та договір застави будівель ТОВ «Інтер».
Як стверджує позивач зазначене рішення Наглядової ради не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує право Позивача на участь в управлінні товариством з огляду на те що рішення Наглядової Ради, оформлені протоколом № 17/04/06 від 17.04.2006р., прийнято за відсутності кворуму так як на засіданні ради 17.04.2006р. було присутнім лише двоє з трьох її членів, а тому просить суд визнати його недійсним.
Проте, суд не погоджується з доводами позивача в цій частині з огляду на наступне.
П. п. 38,39 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»визначено, що Учасники товариства, а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку учасником товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника товариства.
Пунктом 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»зазначено підстави для визнання актів недійсними і якими, зокрема, є невідповідність актів вимогам чинного законодавства; невідповідність актів встановленій законом компетенції органів, що прийняли ці акти.
Відповідно до частини 2 п. 39 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).
Відповідно до статті 146 ЦК України контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом. Поряд з цим чинним законодавством не визначено порядку скликання та проведення засідань контролюючого органу у товаристві з обмеженою відповідальністю, зокрема і певного кворуму за якого його засідання вважаються правомочними.
З аналізу змісту Статуту Товариства, зокрема статті 14, у ТОВ «Інтер»невизначено певного кворуму за наявності якого засідання Наглядової ради можна вважати правомочним.
А тому, суд вважає необхідним застосувати аналогію закону в даному випадку, зокрема, частини першої статті 60 Закону України «Про господарські товариства»відповідно до якої загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Із змісту Протоколу № 17/04/06 на засіданні Наглядової Ради Товариства від 17.04.2006р. із 3-х членів Наглядової Ради, Цвігун Нелі Іванівни, Козярського Валерія Павловича, ОСОБА_9 на засіданні Наглядової Ради були присутні і голосували 2-два члени Наглядової Ради Товариства Цвігун Н.І. та Козярський В.П., отже кворум склав 67 % при 60 % необхідних.
Крім того, статтею 14 Статуту Товариства передбачено, що Наглядова Рада у ТОВ «Інтер» створюється у кількості 3-х осіб з числа учасників Товариства. Відповідно до п.п. 14.3. Статуту рішення наглядової Ради приймаються більшістю голосів.
Як вбачається із змісту Протоколу № 17/04/06 засідання Наглядової Ради Товариства від 17.04.2006р. із 3-х членів Наглядової Ради, рішення прийнято 2-два членами, що відповідає вимогам п.п. 14.3. Статуту ТОВ «Інтер»в частині прийняття рішення більшістю голосів .
Суд не вбачає, які корпоративні права позивача було порушено рішенням Наглядової ради ТОВ «Інтер»від 17.04.2006р. про надання згоди на укладення договорів з ВАТ «Кредитпромбанк», так як ці рішення прийняті на виконання повноважень Наглядової Ради товариства передбачених п.п. 13.2.6. та абз. є) п. 14.2. Статуту Товариства, а саме контролю за з боку наглядової ради за укладенням директором товариства певних видів договорів.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи в частині позовних вимог, а саме вимоги про визнання недійсними рішення наглядової ради товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер», оформлені протоколом №17/04/06 від 17.04.2006р. судом, в порядку ст. 38 ГПК України, неодноразово (ухвали суду від 19.02.2009 р., 27.02.2009 р.) витребовувалось у сторін справи рішення загальних зборів про обрання членів наглядової ради ТОВ «Інтер», яке так і не було надане суду.
При таких обставинах справи, суд вважає, що засідання Наглядової ради ТОВ «Інтер»від 17.04.2006р. оформлене протоколом № 17/04/06 є правомочним, її рішення такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а позивачем не доведено, яким чином, зазначені рішення Наглядової Ради, порушують його права, як учасника товариства.
Позивач також стверджує, що не відповідає вимогам та повинно бути скасовано рішення загальних зборів учасників товариства від 29.04.2005р. оформлене протоколом № 9, в частині затвердження нової редакції статуту ТОВ «Інтер», який містить положення про такий орган контролю за діяльністю ТОВ «Інтер»як Наглядова Рада. Так, як для товариств з обмеженою відповідальністю не передбачено створення такого органу контролю, а в силу вимог ст. 63 Закону України «Про господарські товариства» контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб.
Крім того, позивач вважає, що повинна бути скасована і державна реєстрація Статуту товариства від 22.06.2005р. в редакції, затвердженій протоколом зборів учасників ТОВ «Інтер»від 29.04.2005р. № 9.
Суд критично оцінює такі доводи позивача, з огляду на наступне.
Згідно із абз. 3 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. А відповідно до абз. 2 п. 17 Постанови підставою для визнання недійсним рішень загальних зборів учасників господарського товариства є порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.
Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників від 29.04.2005р. № 9 ТОВ «Інтер»учасники товариства по третьому питанню порядку денного: затвердили нову Редакцію Статуту ТОВ «Інтер»та зобов'язали директора Ціха Петра Степановича здійснити державну реєстрацію нової редакції Статуту ТОВ «Інтер». Зазначений Статут ТОВ «Інтер»зареєстрований Державним реєстратором Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області Романів О.П. 22.06.2005р. № запису 16421050001000148.
Відповідно до статті 13 Статуту ТОВ «Інтер»Вищим органом управління товариством є Загальні збори Учасників товариства, а Виконавчим є Директор. Поряд з цим, відповідно до статті 14 Статуту ТОВ «Інтер»контроль за діяльністю товариства та Директора здійснюється Загальними зборами Учасників Товариства та Наглядовою Радою, що створюється із числа учасників Товариства в кількості трьох осіб.
Стаття 89 ГК України передбачає, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Відповідно до ч. 1,2 статті 146 ЦК України контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу. Порядок створення та повноваження контрольного органу встановлюються загальними зборами учасників товариства.
Частиною 4 статті 145 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить серед іншого визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. Також і стаття 59 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю серед інших питань відносить питання про визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.
З аналізу змісту наведених положень закону контроль за діяльністю виконавчого органу товариства здійснюється у порядку визначеному законом та статутом. При цьому, саме учасники товариства через участь у загальних зборах учасників та прийняття рішень на них, можуть самостійно формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово господарською діяльністю виконавчого органу.
При цьому, відповідні норми, зокрема і ст. 63 Закон України «Про господарські товариства», яка передбачає створення у товаристві з обмеженою відповідальністю контролюючого органу у вигляді Ревізійної комісії, повинна застосовуватись у сукупності із тотожними даним правовідносинам положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які прийняті пізніше та мають вищу юридичну силу.
Зазначені вище, положення статті 89 ГК України, 145-146 ЦК України, 59 Закону України «Про господарські товариства», є диспозитивними за своїм змістом та дозволяють учасникам самостійно визначати форми контролю за виконавчим органом товариства. Крім того утворення контрольних органів, які здійснюватимуть постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства, є правом учасників але не обов'язком.
З аналізу змісту Статуту ТОВ «Інтер»до компетенції Наглядової Ради віднесено саме контроль за фінансово -господарською діяльністю виконавчого органу товариства, що по своїй суті не порушує управлінських прав учасників товариства. Склад Наглядової Ради формується безпосередньо із учасників товариства, загальні збори яких є вищим органом товариства, компетенція якого чітко визначена п. 13.1.3. ст. 13 Статуту і не суперечить компетенції Наглядової ради, що визначена п. 14.2. ст. 14 Статуту.
А тому суд вважає, що утворення у ТОВ «Інтер»такого органу як Наглядова Рада, як форми контролю за діяльністю виконавчого органу товариства, відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує будь-яких корпоративних прав позивача.
Крім того, як вбачається із протоколу загальних зборів учасників № 9 від 29.04.2005р. усі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Інтер»від 29.04.2005 року, приймались за належного кворуму (100 % присутніх), і за безпосередньої участі позивача, учасника товариства - ОСОБА_15, який таким чином реалізував своє безпосереднє корпоративне право на управління товариством. При цьому, по всіх питаннях порядку денного зборів в тому числі і по 3-му питанню: «Затвердження нової редакції статуту Товариства позивач -ОСОБА_1 голосував «за».
Позивачем не доведено та не надано суду інших належних доказів, які б підтверджували, що рішення загальних зборів ТОВ «Інтер»від 29.04.2005 року, оформлене протоколом загальних зборів учасників № 9 від 29.04.2005р. не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує корпоративні права позивача як учасника товариства.
Щодо скасування державної реєстрації статуту від 22.06.2005 р. товариства то суд не вбачає підстав для задоволення в цій частині позовних вимог так як положення статуту товариства відповідають вимогам чинного законодавства, містять усі відомості, що до них ставляться чинним законодавством та затверджені правомочними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Так, згідно ст. 4 Закону «Про господарські товариства»до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України. Аналогічно відповідно до ч. 7 ст. 82 Господарського кодексу України до установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.
Крім того, як вбачається із змісту Статуту, зокрема статті 20, він підписаний учасниками ТОВ «Інтер», зокрема і позивачем ОСОБА_1.
Статтею 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»встановлено вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору, а саме частиною третьою, згідно якої установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.
Також, суд погоджується із наведеними відповідачем -2 твердженнями щодо пропуску позивачем строку позовної давності про оскарження рішення загальних зборів ТОВ «Інтер» від 29.04.2005 року, оформлене протоколом загальних зборів учасників № 9 від 29.04.2005р. та скасування державної реєстрації статуту Товариства від 22.06.2005р.
За ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звертатися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 268 Цивільного кодексу України передбачає вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, та у цей перелік вимоги заявлені у даному позові не включені.
Рішення зборів ТОВ «Інтер», яке просить визнати недійсним позивач прийнято 29 квітня 2005 року, а статут зареєстровано 22.06.2005року. Як вбачається з протоколу зборів учасників № 9 від 29.04.2005р., поданим представником позивача, він був присутнім на зборах 29 квітня 2005 року, голосував за прийняття нової редакції статуту. Також відповідно до нової редакції Статуту, який знаходиться у матеріалах справи, останній був підписаний позивачем, а отже строк позовної давності необхідно обчислювати з дати прийняття рішення загальними зборами 29.04.2005р., і який спливає 29.04.2008р. Проте, позивач звернувся до суду з пропуском трьох річного строку позовної давності тільки 21.01.2009р.
Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не навів будь-яких обґрунтованих підстав пропущення ним позовної давності та не заявляв клопотання про його поновлення.
Пунктом 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Законодавством не передбачено виключень з цього правила стосовно відповідних вимог заявлених позивачем у справі.
Крім того Вищим господарським судом України неодноразово заявлялося про те, що для забезпечення майнової сталості господарських товариств та стабільності господарського обороту є доцільним чітке дотримання вимог та строків, визначених гл. 19 Цивільного кодексу України, та, у випадку встановлення певних обставин, застосування наслідків, передбачених ст. 267 цієї глави. (Постанова Вищого господарського суду України від 06.11.2008 № 13/729н (про визнання недійсним рішення), Постанова Вищого господарського суду України від 09.07.2008 № 6/729 (відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою ВСУ від 11.09.2008), Постанова Вищого господарського суду України від 22.05.2008 № К39/621-07 (відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою ВСУ від 31.07.2008).
За таких обставин, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами та нормами законодавства. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 83-85 ГПК України, господарський суд,
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня підписання рішення 16 лютого 2009 року.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання, через місцевий господарський суд.
Суддя