01 червня 2016 року Справа № 876/10409/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно- монтажне підприємство побуту" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно- монтажне підприємство побуту" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,-
Позивач - управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова звернулося в суд з позовом до відповідача - ВАТ "Будівельно- монтажне підприємство побуту", в якому просив стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за червень - серпень 2015 року в розмірі 63039,19 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнено з Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне підприємство побуту" на користь Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова 63039 грн. 19 коп. заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що фактичні витрати з виплати і доставки пільгових пенсій за трудовий стаж, набутий працівниками ВАТ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто до 01 січня 1992 року, відшкодуванню за рахунок підприємства не підлягають. Крім того, органом Пенсійного фонду України відповідачу не було надіслано розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Також покликається на те, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин приписи ст.99, 100 КАС України в частині застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2013-2014 роки. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача (апелянта)- Курилич А.Я. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача- Стець Н.Я. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зареєстроване як такий платник в управлінні Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова.
Згідно з розрахунком сум заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б» - «з» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" фактичні витрати відповідача на виплату та доставку таких пенсій за червень - серпень 2015 року по ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та донараховані за період з 2013 року по 31 травня 2015 року по пенсіонеру ОСОБА_5 становлять 63039,19 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» ВАТ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і на нього покладається обов'язок сплачувати у встановлених розмірах збір, який складає фактичні витрати на оплату праці, витрати на виплату пенсій, витрати на доставку пенсій, призначених відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з такого.
Ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списками № 1, та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад i показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, i за результатами атестації робочих місць (далі - список № 1, список № 2).
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно з п.«б» - «з» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п.п.1,2 ст.1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених п.п.1,2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п."б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абз.3 п.1 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз.4 п.1 ст.2 цього Закону.
Крім того, за правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п.п."б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які були зайняті на роботах за списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанови від 11 лютого 2014 року справа № 21-471а13, 15 липня 2014 року справа №21-261а14, 30 червня 2015 року справа № 21-171а15, 07 липня 2015 року справа №21-735а15), а згідно з вимогами ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.6.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Приписами п.6.4 вказаної Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до вимог п.6.8 Інструкції визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно з п. 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Положення ст.ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачають, що платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у п.п.1, 10, 15 ст.11 цього Закону.
Матеріалами справи стверджується факт, що управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова надсилало ВАТ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства- Миськовичу Б.В., ОСОБА_2, ОСОБА_4 відповідно до п. п.п."б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зокрема, під час апеляційного розгляду цієї справи позивач представив копії повідомлень та розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за спірний період, які направлялися відповідачу, що підтверджується копіями фіскальних чеків УДППЗ «Укрпошта».
Таким чином, колегія суддів вважає, що управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова направляло підприємству розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання, оскільки такі відповідач не оскаржував. Разом з тим, відповідач не сплатив їх в добровільному порядку, тому позивач звернувся в суд з позовом про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у судовому порядку.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог щодо стягнення з ВАТ "Будівельно- монтажне підприємство побуту" заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період у розмірі 63039 грн. 19 коп., оскільки згідно з пенсійним законодавством відповідач зобов'язаний відшкодовувати органу Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, що здобули стаж, який дає право на даний вид пенсії на цьому підприємстві. Крім того, сума заборгованості підтверджена належними доказами, підстав для звільнення відповідача від її оплати чи доказів її сплати суду не надано.
Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 19 березня 2013 року справа № 21-60а13), а відповідно до вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Тому, колегія суддів доводи відповідача в цій частині не приймає до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта в частині відсутність у нього обов'язку щодо сплати боргу, який стосується страхового стажу до 01 січня 1992 року, оскільки відповідно до положень ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Оскільки працівники ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 - станом на 01 січня 1992 року не мали достатнього стажу для призначення пільгової пенсії, тому правові підстави для призначення їм пенсії на підставі ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" були відсутніми. Натомість, цим працівникам призначені пільгові пенсії на підставі ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачає відшкодування витрат на виплату і доставку цих пенсій. Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду у цій справі є не визнання права на пенсію особам на пільгових умовах, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, до набуття права на пенсію за віком, тому покликання апелянта на відсутність атестації робочого місця колегія суддів не приймає до уваги, оскільки пенсія призначена на пільгових умовах.
Колегія суддів також вважає безпідставними покликання апелянта на те, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин приписи ст.99, 100 КАС України в частині застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2013-2014 роки, оскільки в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несплату витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списках №1 і №2, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст.99 КАС України, не застосовуються.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25 листопада 2015 року (справа №21-3122а15), а відповідно до вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно- монтажне підприємство побуту" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі № 813/4675/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді: А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик
Повний текст ухвали виготовлено 02 червня 2016 року.