Справа: № 826/6378/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
01 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Чаку Є.В.
суддів: Файдюка В.В., Коротких А.Ю.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до судді Верховного Суду України Лященко Н.П. про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до судді Верховного Суду України Лященко Н.П. (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача визначити підсудність цивільної справи.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 25 квітня 2016 року відмовив у відкритті провадження.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати відповідача визначити підсудність цивільної справи за позовною заявою позивача, поданої до Верховного Суду України 03 березня 2016 року.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.
Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 (справа за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.06.2009 року у розумінні положень ч. 1 ст. 2, п. 1, 7 і 9 ст. 3, ст. 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посягання на процесуальну незалежність.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов'язати відповідача визначити підсудність цивільної справи за його позовом, який поданий до Верховного Суду України 03 березня 2016 року, тобто предметом спору є оскарження рішення суду, що пов'язане з розглядом конкретної справи.
Отже, з викладеного вбачається, що позивач оскаржує рішення відповідача в межах конкретної судової справи, предмет даного спору не пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 КАС України діяв законно.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 02.06.2016 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Коротких А. Ю.
Файдюк В.В.