Справа: № 826/14568/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
31 травня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Межевича М.В., Твердохліб В.А.
За участю секретаря: Івченко М.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фербане", Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування містобудівних умов,-
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської, треті особи: ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фербане", Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" про визнання дій Департаменту містобудування і архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі ОСОБА_6 щодо надання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, в у Дарницькому районі м. Києва, в частині неврахування прим. 1 пункту 3.13 ДБН 360-92** незаконними; визнання незаконними та скасування Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, в у Дарницькому районі м. Києва, виданих Департаментом містобудування і архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.08.2014 року №244/14/12-3/009/14.
Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задовольнні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками будинків та земельних ділянок, що розташовані в АДРЕСА_2.
Право власності ОСОБА_8 на 1/2 будинку № АДРЕСА_2 підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 серпня 2011 року, що зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав на нерухоме майно 08 вересня 2011 року.
Право власності ОСОБА_2 на 1/2 будинку № АДРЕСА_2 підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 квітня 2005 року, що зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав на нерухоме майно 24 травня 2005 року.
Право власності ОСОБА_3 на житловий будинок № 244-а підтверджується Свідоцтвом про право власності на домоволодіння, видане Харківською районною адміністрацією 26.09.1991 року.
Разом з ОСОБА_2 проживає його дружина ОСОБА_5.
У березні 2015 року представники ПАТ "ХК "Київмісьбуд" загородили будівельним парканом земельні ділянки, що знаходяться з тильної сторони земельної ділянки, на якій розташований будинок позивачів та повідомили, що вони мають намір будувати на своїх земельних ділянках 25-ти поверховий будинок та заблокували єдині виїзди з гаражів, які є законними будівлями.
З матеріалів справи вбачається, що на звернення народного депутата України Остапчука В.М. до Київської міської державної адміністрації, останнім 22.05.2015 року було надано відповідь з додатками: копія містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями на вул. Горлівській, 215 від 04.08.2014 рок № 244/14/12-3/009-14.
У листі від 22.05.2015 року №001-1595 повідомлялося, що замовниками будівництва 25-ти поверхового будинку у безпосередній близькості від будинку позивачів є ТОВ "ФЕРБАНЕ" та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд".
Будівництво 25-ти поверхового будинку (близько 80 м. висотою) планується здійснити на відстані приблизно 10 метрів від будинків позивачів.
Заплановане будівництво буде здійснюватись на відстані приблизно 5 метрів від паркану позивачів.
Також, у листі №001-1595 повідомлялося, що відповідно до чинного Генерального плану м. Києва та проекту планування приміської зони до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, зазначена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території перспективної багатоповерхової забудови. Збереження садибної забудови чинною містобудівною документацією не передбачено. Відповідна норма примітки 1 пункту 3.13 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" щодо дотримання відстаней між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку, не менших за висоту будинку, не може бути застосована для зазначеного кварталу".
Позивачі вважаючи вказані містобудівні умови та обмеження такими, що порушують їх права та інтереси, а також з метою їх відновлення, звернулись за захистом до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються: Конституцією України, Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про основи містобудування», Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 09.07.2014 року №294 (далі - Положення №294) Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466).
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно з ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Підпунктом 6 частини 1 статті 7 Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
Відповідно до частин 1 та 2 зазначеного Закону державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України діє відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою КМ України від 09 липня 2014 року №294.
Питання щодо процедури видачі дозволу на виконання будівельних робіт регулюється приписами ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 року №466.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до ст. 29 даного Закону основними складовими вихідних даних є:1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109.
Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ зазначеного Порядку Містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних.
Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пункті в районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки -документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно з п.2.4 розділу ІІ Порядку розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.
При цьому, пунктом 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються затверджено наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 встановлено, що не потребує отримання містобудівних умов і обмежень реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивачам належить на праві власності земельна ділянка за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 244, яка межує з земельною ділянкою за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (а, б, в).
Згідно Державних актів на землю Серія: ЯЖ № 018228; КВ №141372; від 23.09.2006 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.12.2014 року індексний номер: 31759628, дані земельні ділянки відведені для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
З копії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями на вул. Горлівській, 215 (а, б, в) від 04.08.2014 року № 244/14/12-3/009-14 вбачається, що земельна ділянка відповідно до цільового призначення була виділена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд.
Відповідно до додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року N 1051, під кодом 007.01 передбачена малоповерхова забудова (підгрупа включає землі під будівлями і спорудами, розміщеними на присадибних ділянках, які належать окремим громадянам, та одно- і двоповерховою житловою забудовою); під кодом 007.02 - багатоповерхова забудова (підгрупа включає землі під несадибною житловою забудовою з трьома і більше поверхами).
Так, Генеральний план м. Києва та проект планування приміської зони до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, не містить матеріалів щодо віднесення саме земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а, б, в) до багатоповерхової забудови.
Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року N 548 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за N 1011/18306), під кодом 02.01 передбачена земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); під кодом 02.03 передбачена земельна ділянка для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Матеріали Генерального плану містять поділ на основні функціональні зони, в тому числі житлову зону. Відомості про функціональне призначення земельної ділянки має визначатись у детальному плані території.
У рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 року №518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві", із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 26 грудня 2014 року N 864/864, від 12 лютого 2015 року N 64/929, від 23 липня 2015 року N 826/1690, від 24 вересня 2015 року N 45/1948, доповнено перелік містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 роках, в якому пунктом 150 Переліку зазначено детальний план території в межах проспекту Миколи Бажана, вулиць Ревуцького, Харківське шосе, вулиць Славгородської та Ялинкової, до якої не входить земельна ділянка по вул. Горлівська, 215.
Отже, прийнятті відповідачем містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 04.08.2014 року № 244/14/12-3/009-14 по вул. Горлівська, 215 (а,б,в) у Дарницькому районі м. Києва не відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент прийняття оскаржуваного рішення від 04.08.2014 року щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Фербане" для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями, спірна земельна ділянка була призначена для будівництва малоповерхової забудови, а не багатоповерхової будівлі із паркінгом.
Посилання апелянта на рішення Київської міської ради від 01.10.2015 року №93/1996 Про зміну виду використання земельних ділянок ТОВ "Фербане" для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Горлівська, 215 (а,б,в) у Дарницькому районі м. Києва колегією суддів не приймається до уваги, оскільки воно було прийняте вже після надання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що в матеріалах справи відсутні докази того, що цільове призначення земельної ділянки за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (а, б, в) було змінено саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, оскільки, детальний план території визначає функціональне призначення земельної ділянки.
Також, колегія судів звертає увагу, що відповідно пункту 3.13 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог (додаток 3.1). Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2 - 3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.
При розміщенні 9 - 16-поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться.
Таблицею 1 додатку № 3.1. вищезазначених будівельних норм передбачено, що відстань при ступені вогнестійкості будинків І, II - 6/9 м. Відповідно до додатку до Державних будівельних норм України В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» до І, II ступенів вогнестійкості відносяться будинки, з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів.
У п. 1 .Містобудівні умови та обмеження: 1.Граничнодопустима висота будівель зазначено: встановити гранично допустиму поверховість об»акта згідно з вимогами ДБН 360-92**, п.3.19*, ДБН 360-92** та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
П.4. Вілстані від об»єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови: розмістити об»єкт, в т.ч. приямки, вхідні групи, сходи та інші конструктивні елементи будівлі, дренажі, оглядові колодязі і мережі, що обслуговують будівлю, на лідянці за межами червоних ліній оточуючих вулиць та поза межами охоронних зон інженерних комунікацій, не порушують межі землекористування земельної ділянки.
п.6. Мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються до існуючих будинків та споруд: визначити з урахуванням протипожежних, санітарних, побутових відступів від існуючих будинків та запроектованих споруд на суміжних територіях, вимог ДБН 360-92**.
Таким чином, для визначення у містобудівних умовах та обмеженнях відстані між об'єктом будівництва та суміжними будівлями має значення те, з якого матеріалу планується будівництво цього об'єкта, а також існуючі або заплановані до будівництва будівлі на суміжних земельних ділянках.
Проте, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а,б,в) у Дарницькому районі м. Києва видані з порушенням вищезазначених норм ДБН, зокрема ДБН 360-92** - не врахувано інтересів власників будинку та суміжних земельних ділянок щодо відстаней між будинком, що планується побудувати та існуючою садибною забудовою, не враховано щільність забудови земельної ділянки, відсутність документального підтвердження віднесення земельної ділянки по АДРЕСА_1 а,б,в до багатоповерхової забудови, відсутнє розроблення та затвердження детального плану території. Крім того, не було з'ясовано та перевірено цільове призначення земельної ділянки, на якому планується будівництво багатоповерхівки.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а,б,в) у Дарницькому районі м. Києва прийнято з порушення вимог чинного законодавства.
Посилання апелянта на рішення Київради від 01.10.2015 року про зміну виду використання земельних ділянок та на висновок щодо можливості зміни виду використання земельної ділянки, що долучені до апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги.
Зазначені документи прийняті після надання містобудівних умов та обмеджень, що свідчить про відсутність на час їх надання відповідних даних щодо належного статусу земельної ділянки.
Крім того, колегія суддів зазначає, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.
Згідно з ч. 3 ст. 20 ЗК зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком за ініціативою власників.
Обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.
Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку.
Із рішення Київської міської ради від 01.10.2015 року вбачається, що воно стосується питання надання дозволу ТОВ «Фербане» змінити вид використання земельних ділянок по АДРЕСА_1 а,б,в у м. Києві. Підставою для прийняття такого рішення були листи Департаменту містобудування та ТОВ «Фербане», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі.
Доказіи того, що рішення стосовно зміни виду використання земельних ділянок було прийнято після складання або перепогодження проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також після проведення державної землевпорядної експертизи, у зазначеному рішенні відсутні і таких доказів апелянт до суду не надав.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Межевич М.В.
Твердохліб В.А.
Повний текст виготовлено: 01 червня 2016 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Твердохліб В.А.
Межевич М.В.