ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
17.07.06 Справа № 5/215.
Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю представників сторін:
від позивача -Голубцова С.Ю., за довіреністю б/н від 03.01.06.;
від відповідача -Захарова Н.В., паспорт ЕМ № 908181;
розглянувши матеріали справи за позовом Алчевського міського центру зайнятості (м. Алчевськ, Луганської області) до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (м. Алчевськ, Луганської області);
про стягнення 4957 грн. 48 коп., -
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.05.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Тому, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача недоїмки по страхових внесках та штрафних санкцій в сумі 4957,48 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач позовних вимог не визнав повністю та надав до суду відзив на позовну заяву з якого вбачається, що страхові внески і пеня в сумі 26,48 грн. ним сплачені за квитанцією № НОМЕР_1. Штрафні санкції в розмірі 4931 грн. вважає безпідставними, оскільки вони нараховані по не розірваних трудових договорах з працівниками, які самовільно покинули робочі місця і виїхали в інші, не відомі відповідачу, міста. При цьому, для того щоб розірвати трудовий договір знайти їх не можливо.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши надані докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані однак підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.2 п.2 ст. 35, ч.2 и.1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.00. роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з 03.04.06.
В порушення п. 3 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п. 5.11. Інструкції "Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року № 339, страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідач не перерахував до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачена заробітна плата.
При цьому, по п'яти трудових договорах з березня та квітня 2004 р. відрахування до фонду не здійснювались, відомості про нарахування та виплату заробітної плати не надавались.
В зв'язку з цим, згідно акту перевірки №НОМЕР_2. відповідачу нарахований штраф в розмірі 4931 грн., який підлягає сплаті на користь позивача в повному обсязі.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи страхові внески і пеня частково сплачені відповідачем в сумі 26,48 грн. за квитанцією № НОМЕР_1.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 95 Кодексу адміністративного судочинства України питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор та позивач звільнений від їх сплати.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 98, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3, р/р відсутній) на користь Алчевського міського центру зайнятості (м. Алчевськ, Луганської області, вул. Леніна, 114, код 13391982) штраф у сумі 4931 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 21.07.06.
Суддя О.В. Закропивний