Дата документу 02.06.2016
Справа № 320/1916/16-ц
Провадження № 2/320/1766/16
2016 рік
02 червня 2016 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого: судді Дараган Л.В.
за участю секретаря: Данчук К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в м. Мелітополі Запорізької області, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові зазначено, що 14 серпня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та відповідачем було укладено кредитний договір № CL76990. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у сумі 15000 гривень 00 копійок, шляхом банківського переказу на поточний рахунок позичальника, з кінцевим терміном погашення до 20 липня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 38,6 % річних (підвищена процентна ставка в разі прострочення платежу - 115,8 %). В подальшому, 19 серпня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору, яка є невід'ємною частиною кредитного договору. Відповідно до умов додаткової угоди, в період з 20 серпня 2009 року по 19 серпня 2010 року включно сплата відсотків за користування кредитом повинна була проводитись позичальником в розмірі 28,0 % річних (підвищена процентна ставка за користування коштами понад встановлений строк/термін погашення - 28,0 % річних), а починаючи з 20 серпня 2010 року сплата відсотків за користування кредитом повинна проводитись позичальником в розмірі 36,0 % річних (підвищена процентна ставка за користування коштами понад встановлений строк/термін погашення - 36,0 % річних). Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитом виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 22262 гривні 72 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1378 гривень 00 копійок.
В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27 вересня 2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того, це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням клопотання представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.
Як встановлено в судовому засіданні, 14 серпня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № CL76990. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у сумі 15000 гривень 00 копійок, шляхом банківського переказу на поточний рахунок позичальника, з кінцевим терміном погашення до 20 липня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 38,6 % річних (підвищена процентна ставка в разі прострочення платежу - 115,8 %).
При укладенні договору відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом.
Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.
У відповідності з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 12 червня 2009 року, в установчих документах ВАТ «Універсал Банк» відбулись зміни, пов'язані із зміною найменування юридичної особи. Найменування банку змінилось на публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 479981 від 08 липня 2009 року.
Відповідно до абзацу 3 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
Враховуючи те, що зміна найменування не тягне за собою припинення юридичної особи ЗАТ «Універсал Банк», підстав для заміни кредитора за договором не має.
Таким чином, кредитором за договором є публічне акціонерне товариство «Універсал Банк».
На виконання договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором.
Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених у цьому договорі, додатку 1 та додатку 2, а позичальник зобов'язується погасити кредит. Сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором, додатком 1 та додатком 2.
Додатком № 1 до кредитного договору передбачені індивідуальні умови на дання та погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору.
Додатком № 2 до кредитного договору передбачений графік щомісячних платежів та супутніх витрат позичальника, який є невід'ємною частиною кредитного договору.
19 серпня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору № CL76990 від 14 серпня 2008 року. Відповідно до умов додаткової угоди, укладена додаткова угода є невід'ємною частиною кредитного договору.
Згідно п. 1 додаткової угоди, сторони домовились, що строк користування кредитом за договором встановлюється до 20 липня 2013 року включно.
За умовами п.п. 2, 2.1, 2.2 додаткової угоди, сторони домовились, що позичальник зобов'язується: в період з 20 серпня 2009 року по 19 серпня 2010 року включно сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у наступному розмірі: процентна ставка - 28,0 % річних, підвищена процентна ставка (за користування коштами понад встановлений строк/термін погашення) у розмірі - 28,0 % річних. Починаючи з 20 серпня 2010 року сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у наступному розмірі: процентна ставка - 36,0 % річних; підвищена процентна ставка (за користування коштами понад встановлений строк/термін погашення) у розмірі - 36,0 % річних.
Додатком № 1 до додаткової угоди до кредитного договору передбачений графік платежів, який є невід'ємною частиною кредитного договору.
Однак, в порушення умов договору відповідач не виконав належним чином зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ними, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.
Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 09 березня 2016 року має заборгованість - 22262 гривні 72 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 10084 гривні 83 копійок - заборгованість за кредитом; сума в розмірі 3790 гривень 09 копійок - заборгованість за відсотками; сума в розмірі 8387 гривень 80 копійок - заборгованість за підвищеними відсотками.
Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.
Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути з відповідача.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 22262 гривні 72 копійок.
Відповідно до ст. 88 ЦК України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1378 гривень 00 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 610, 611, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про акціонерні товариства», ст.ст. 10, 11, 15, 57, 59, 60, 88, 107, 197, 208, 212 - 215, 224 - 228 ЦПК України,
Позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (п/р № 29093000203333 в ПАТ «Універсал Банк» у м. Києві, МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором № CL76990 від 14 серпня 2008 року в розмірі 22262 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят дві) гривні 72 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: