233 № 233/1253/16-ц
27 травня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О.О., за участі секретаря Сухоставець Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Костянтинівської міської ради «про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 2/3 частки житлового будинку в порядку спадкування за законом», -
ОСОБА_1 у поданій нею до суду позовній заяві просить встановити факт прийняття нею спадщини, що відкрилася 27.03.2002 р. після смерті її батька ОСОБА_3, та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 2/3 частки житлового будинку №35 по вул. Донецька м. Костянтинівки Донецької області, яка складається з житлового будинку (літера А-1) загальною площею 54,7 кв.м, житловою площею 34,9 кв.м; прибудови (літера а-1); погрібу (літера а); сіней (літера а1-1); ганку (І); літньої кухні-сараю (літера Б-1); сараю (літера В-1); водопроводу (літера Г); вбиральні (літера Ж); огорожі (№1-2), що належав її батьку ОСОБА_3, який помер 27 березня 2002 року, пославшись на таке:
Вона - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4) ОСОБА_5, є рідною донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
06.10.1991 р. померла її мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на все її майно, у тому числі на будинок № 35, розташований по вул. Донецька м. Костянтинівка Донецької області, яку прийняв її батько - ОСОБА_6 у розмірі 2/3 частки, а також ОСОБА_2 - у розмірі 1/3 частки.
27.03.2002 р. помер її батько - ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина на все його майно, у тому числі на 2/3 частки будинку № 35, розташованого по вул. Донецька м. Костянтинівка Донецької області.
Вона як спадкоємець першої черги за законом, відповідно до ст.529 ЦК УРСР 1963 року, чинного на той час, прийняла спадщину і вступила в права володіння (управління) зазначеним спадковим майном, так як на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, де і мешкає на сьогодні, а саме за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Донецька, 35, продовжила обслуговувати будинок, ремонтувати його, сплачувати комунальні послуги, тощо. В зв'язку з цим, у визначений законом строк не звернулася до державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
09.12.2015 р. з метою державної реєстрації права власності на зазначені 2/3 частки житлового будинку, яка належала її покійному батькові, вона з заявою звернулася до реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області, але у реєстрації їй було відмовлено у зв'язку із тим, що державна реєстрація проводиться на підставі заяви власника майна (копія рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень додається).
24.12.2015 р. вона з відповідною заявою: «Про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом» звернулася до Костянтинівської державної нотаріальної контори, на яку отримала постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що нею не пред'явлені докази вступу в управління і володіння спадковим майно, тобто факт прийняття спадщини не доведений. Крім того, у постанові зазначено, що її батько за життя своє право власності на 2/3 частки зазначеного вище будинку належним чином не оформив, тобто відповідно до ст.227 ЦК УРСР 1963 року, чинного на той час, після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, не здійснив державну реєстрацію, як це було передбачено законодавством України, чинним на той час.
У відповідності до п.п. 4.15, 4.18 ст. 4 глави 10 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.022012 р. за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус виготовляє інформаційну довідку про реєстрацію права власності, а за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
На теперішній час здійснити державну реєстрацію на 2/3 частки спірного будинку відповідно до чинного законодавства України за її покійним батьком неможливо в силу п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача за договором ОСОБА_7 позов підтримав за наведених у позовній заяві підстав, просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Костянтинівської міської ради за довіреністю ОСОБА_8 позов не визнав за тих підстав, що постійне проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджене відповідними доказами, що суперечать нормам ст.549 ЦК УРСР. У відповідності до роз'яснень п.23 постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 р. №7 позивач як спадкоємець мав звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Крім того, батьком позивача ОСОБА_9 спадщину не було зареєстровано належним чином (ст.227 ЦК України).
Відповідач ОСОБА_2, повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку ч.5 ст.74 ЦПК України за місцем реєстрації, до суду не з'явився.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача - Костянтинівської міської ради, свідків сторони позивача ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши письмові докази у справі, суд дістає таких висновків:
Судом встановлено:
Спірним об'єктом нерухомого майна є будинок №35 по вулиці Донецька в місті Костянтинівка Донецької області.
У відповідності до відомостей КП «Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації Костянтинівської міської ради» за вих. № 643 від 12.11.2015 р. (а.с.25) право власності на спірний будинок зареєстроване:
- на 1/3 частину за ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14.05.1993 р., посвідченого Костянтинівською ДНК за р/№ 1-2090;
- на 2/3 частину за ОСОБА_13 (російською) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.05.1960 р., посвідченого Костянтинівською ДНК за р/№ 1-5059, свідоцтва про право на спадщину від 17.10.1980 р., посвідченого Костянтинівською ДНК за р/№ 1-6424.
Відомості БТІ підтверджуються копією відповідних свідоцтв в матеріалах справи (а.с.23,24).
Так 29.01.1993 р. ОСОБА_14 (російською) видане нотаріально посвідчене свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_13 (російською), яка померла 06.10.1991 р., на 2/3 частини спірного будинку (а.с.24).
14.05.1993 р. ОСОБА_15 (російською), ІНФОРМАЦІЯ_1 видане нотаріально посвідчене свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті баби ОСОБА_13 (російською), яка померла 06.10.1991 р., на 1/3 частини спірного будинку (а.с.23).
27 березня 2002 року помер ОСОБА_6 (копія свідоцтва про смерть на а.с.29).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді 2/3 частини спірного будинку.
За листом Костянтинівської державної нотаріальної контори від 16.05.2016 р. № 675, доданої до неї Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (в матеріалах справи) спадкової справи після смерті ОСОБА_3, померлого 27 березня 2002 року, не заведено.
Позивачка ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3, про що свідчать копії таких документів, як:
свідоцтво про народження ОСОБА_16 (російською), ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14), батьком якої є ОСОБА_14 (російською), матір'ю - ОСОБА_13 (російською);
свідоцтво про укладення шлюбу позивачки з ОСОБА_17 (російською), за яким ОСОБА_16 (російською) змінила прізвище на ОСОБА_17 (російською) - (а.с.11);
свідоцтво про розірвання шлюбу позивачки з ОСОБА_17 (російською) - (а.с.12) і свідоцтво про укладення шлюбу з ОСОБА_18 (російською) - (а.с.13), за яким ОСОБА_19 (російською) змінила прізвище на ОСОБА_18.
Постановою нотаріуса Костянтинівської державної нотаріальної контори від 24.12.2015 р. у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини житлового будинку №35 по вулиці Донецька в місті Костянтинівка після смерті померлого 27.03.2002 року ОСОБА_14 відмовлено за тих підстав, що останній за життя право власності на цю частку спірного будинку у відповідності до ст.227 ЦК України 1963 року в БТІ не зареєстрував.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог судом враховано таке:
На час смерті спадкодавця правовідносини с питань спадщини регулювалися Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI.
У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК УРСР від 18.07.1963 № 1540-VI позивачка як донька спадкодавця є спадкоємцем першої черги.
За положеннями ЦК УРСР від 18.07.1963 № 1540-VI для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв (ч.1 ст.548). Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ч.2 ст.548). Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, зокрема, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння майном (ч.ч.1,2 ст.549).
Про той факт, що позивач прийняла спадщину, свідчать ті обставини, що протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, вона фактично вступила в управління та володіння майном - спірним будинком, а саме: стала постійно проживати в цьому будинку, та утримувати цей будинок, обробляти прибудинкову земельну ділянку та т. інше.
Зазначені обставини підтверджені такими доказами як:
Показами свідків ОСОБА_20, ОСОБА_11, які, допитані у судовому засіданні кожен окремо, пояснили, що позивачка за життя її батька ОСОБА_3 постійно проживала разом із ним за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Донецька, 35, де мешкає дотепер. Після смерті батька власним коштом поховала його, продовжила проживати у будинку та утримувати будинок, обробляти прибудинкову земельну ділянку;
копіями квитанцій про сплату за надані комунальні послуги за адресою спірного будинку (а.с.33-36).
Оскільки діюче на час виникнення спірних правовідносин цивільне законодавство пов'язувало придбання спадщини з необхідністю її прийняття у визначений законом спосіб, і факт прийняття позивачкою спадщини у такий спосіб знайшов підтвердження у судовому засіданні, то вимога встановлення факту, про який просить позивачка, має бути задоволена.
Виходячи з обставини встановлення судом факту прийняття позивачем спадщини у вигляді 2/3 спірного домоволодіння, а також тієї обставини, що за життя спадкодавець не зареєстрував своє право власності на 2/3 частини спірного майна, що позбавляє позивачку можливості реалізувати своє право на спадщину у теперішній час, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги, визнавши за позивачкою справо власності на спірне спадкове майно, позов - задовольнити.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася 27.03.2002 р. після смерті її батька ОСОБА_3 та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 2/3 частки житлового будинку №35 по вул. Донецька м. Костянтинівки Донецької області, яка складається з житлового будинку (літера А-1) загальною площею 54,7 кв.м, житловою площею 34,9 кв.м; прибудови (літера а-1); погрібу (літера а); сіней (літера а1-1); ганку (І); літньої кухні-сараю (літера Б-1); сараю (літера В-1); водопроводу (літера Г); вбиральні (літера Ж); огорожі (№1-2), що належав її батьку ОСОБА_3, який помер 27 березня 2002 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя