12 липня 2006 року м. Київ
головуючого
Дідківського А.О.,
суддів:
Барсукової В.М.,
Домбровського І.П.,
Балюка М.І.,
Лященко Н.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Полтаваобленерго» про визнання недійсним акта про порушення правил користування електричною енергією та угоди про погашення боргу, за зустрічним позовом ВАТ “Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків,
29 грудня 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії працівників Красногорівської філії ВАТ “Полтаваобленерго» та визнання угоди про погашення боргу недійсною. У подальшому він уточнив вимоги в порядку позовного провадження. Посилаючись на те, що акт про порушення ним Правил користування електричною енергією для населення (далі - Правила), складений 31 жовтня 2001 року працівниками Красногорівської філії ВАТ “Полтаваобленерго», не відповідає дійсності, а угоду, укладену 2 листопада 2001 року, про сплату 2442 грн. 67 коп. збитків підписав він унаслідок обману з боку працівників відповідача, позивач просив задовольнити його вимоги.
У квітні 2002 року ВАТ “Полтаваобленерго» заявило зустрічний позов про стягнення із ОСОБА_1 2442 грн. 67 коп. збитків, заподіяних безобліковим споживанням електричної енергії.
Рішенням Великобагачанського районного суду від 12 вересня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні позовних вимог ВАТ “Полтаваобленерго» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 23 грудня 2005 року зазначене рішення районного суду скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і задоволено позов ВАТ “Полтаваобленерго».
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення районного суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і відмову в зустрічному позові ВАТ “Полтаваобленерго» та постановляючи нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 і задоволення зустрічного позову, послався на порушення судом вимог ст. ст. 10, 212 ЦПК України.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Судом установлено, що 31 жовтня 2001 року працівниками Красногорівської філії ВАТ “Полтаваобленерго» складено акт про порушення Правил ОСОБА_1 за місцем його проживання АДРЕСА_1. В акті зазначено, що це порушення виразилося у відмотуванні електролічильника відмотуючим пристроєм. Однак відмотуючого пристрою в момент перевірки й складання акта в господарстві ОСОБА_1 не було виявлено та вилучено.
Допитані судом свідки: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які оглядали господарство позивача й складали акт про порушення ним Правил, показали, що відмотуючого пристрою не бачили й не виявили, але вони припускають, що ОСОБА_1 користувався таким пристроєм.
Районний суд, розглядаючи справу, виїжджав на місце події й при огляді будинку ОСОБА_1 не встановив можливості проведення проводу в середину приміщення через отвір, який є в будинку.
Представниками ВАТ “Полтаваобленерго» суду була надана копія акта від 11 лютого 2002 року, тобто після пред'явлення ОСОБА_1 позову про визнання недійсним акта про порушення Правил, про добровільну видачу відмотуючого пристрою, на якому підпис ОСОБА_1 відсутній. Оригінал цього акта відповідач не надав, хоча суд його витребував неодноразово.
З матеріалів справи вбачається, що районний суд перевірив усі пояснення й докази, надані сторонами, щодо складання зазначених актів, а також підписання угоди про сплату боргу, тобто виконав вимоги ст. 10 ЦПК України й постановив рішення відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду, а тому скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення районного суду.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 23 грудня 2005 року скасувати, залишивши в силі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2005 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.О. Дідківський
Судді: В.М. Барсукова
М.І. Балюк
І.П. Домбровський
Н.П. Лященко