Справа № 2-о-85/08
30 липня 2008 р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Болоніної М.Б.
при секретарі Шараповій О.О.
за участю представника заявника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вільногірську цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту належності частки в спільному майні та факту належності правовстановлюючого документу,
До суду звернувся ОСОБА_2 із заявою, де зазначає, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 03.12.1997 р. йому та його дружині ОСОБА_3 на праві спільної сумісної приватної власності належить квартира в АДРЕСА_1, яка отримана ними в порядку приватизації житла.
18.03.2004 р. ОСОБА_4 померла, на її майно, в тому числі і на частку квартири, відкрилась спадщина.
За своє життя ОСОБА_4 заповіт не складала, заявник є спадкоємцем першої черги за законом. Так як заявник постійно проживав разом з ОСОБА_4 до дня її смерті у зазначеній квартирі, є її співвласником, то в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини він не звертався - спадщина була прийнята ним фактично.
На цей час виникла необхідність оформити право на спадщину майна, тому заявник звернувся до держнотконтори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, де йому було роз'яснено про необхідність визначення частки кожного співвласника квартири. За таких підстав заявник змушений звернутися із заявою до суду, так як іншим шляхом визначити частки в спільному майні немає можливості.
Згідно ст.370, 372 ЦК України вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю або законом. Заявник та його дружина вважали, що кожен з них має рівне право на вказану квартиру, домовленості стосовно іншого розміру часток не існувало.
Крім того, було виявлено, що в паспорті заявника та свідоцтві про смерть його дружини їх прізвища зазначені як ОСОБА_4, в той час як у свідоцтві про власність на житло їх прізвища зазначені як ОСОБА_5, у зв'язку з чим у нотаріуса будуть підстави відмовити йому у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Заявник вважає, що йому та його дружині належить по 1/2 частці квартири і просить встановити цей факт, визначити за кожним з них такий розмір часток, а також визначити, що свідоцтво про право власності на житло від 03.12.1997 р. належить йому та його померлій дружині.
В судове засідання заявник за станом здоров'я не з'явився, нотаріально посвідченою довіреністю уповноважив ОСОБА_1 представляти свої інтереси в суді (ар.с.11).
В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала в повному обсязі, суду також пояснила, що є дочкою заявника та ОСОБА_4, вони весь час проживали разом, за життя матері вони з батьком вважали себе рівноправними власниками квартири, частки у спільному майні не визначались. Дівоче прізвище представника заявника - ОСОБА_5, вона має припущення, що в паспортах батьків старого зразку, на підставі яких було видано свідоцтво про право власності на житло, їх прізвища також зазначені як
ОСОБА_5. При отриманні паспортів громадян України їх прізвища замість ОСОБА_5 були записані як ОСОБА_4, що може пояснюватися неуважністю працівників паспортного бюро.
Зацікавлена особа по справі - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м.Вільногірська» - телефонограмою (ар.с.9) просить справу розглядати без участі представника, заяву визнала у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, в тому числі свідоцтво про право власності на житло від 03.12.1997 p., видане на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (ар.с.4), свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (ар.с.5), витяг з домової книги про паспортну реєстрацію ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (ар.с.13), адресна довідка Вільногірського MB УМВС про паспортну реєстрацію ОСОБА_3 (ар.с.14), суд доходить до висновку про задоволення заяви.
Діючим цивільним законодавством, зокрема ст.ст.355, 368, 370 ЦК України, встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, вважається, що частки кожного з співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що за період спільного життя заявника та його дружини вони вважали належність кожному з них 1\2 частки квартири, іншої домовленості не існувало, за визначенням часток вони до відповідних органів не звертались.
Таким чином, є підстави для визначення за співвласниками квартири по 1/2 частки у праві їх власності на спільне майно.
Крім того, згідно ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пояснення представника заявника, щодо належності свідоцтва про право власності на житло її батькам, надані нею під час судового засідання, знайшли своє повне підтвердження письмовими матеріалами справи.
За таких обставин в суду немає підстав для сумніву щодо належності свідоцтва про право власності на квартиру від 03.12.1997 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 213, 215, 218, 259 ЦПК України, ст.ст.355, 368, 370 ЦК України, суд
Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту належності частки в спільному майні та факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.
Визначити, що свідоцтво про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, видане 03.12.1997 р. згідно з розпорядженням виконавчого комітету Вільногірської міської Ради народних депутатів від 12.11.1997 р. № 499 на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, яка померла 18.03.2004 р. у м.Верхньодніпровську Дніпропетровської області (актовий запис про смерть № 69 від 18.03.2004 p., вчинений відділом РАЦС Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області).
Визначити, що розмір частки у праві спільної власності на квартиру в АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка померла 18.03.2004 p., становить по 1/2 за кожним співвласником.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано, або після закінчення строку, встановленого на подачу апеляційної скарги.