Справа № 2-1809/2009
(заочне)
21 квітня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,
при секретарі - Шмат М.С.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про припинення спільної сумісної власності, визначення часток співвласників у майні яке перебуває у спільній сумісній власності, про визнання права власності, -
05 грудня 2008 року ОСОБА_1, що також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про припинення спільної сумісної власності, визначення часток співвласників у майні яке перебуває у спільній сумісній власності, про визнання права власності, позивачі посилаючись у позовній заяві й у судовому засіданні на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 січня 1998 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. 06 липня 1999 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склали заповіти, в яких вказано, що на випадок їхньої смерті заповідають належні їм частки у вищевказаній квартирі ОСОБА_2. 18 жовтня 2000 року помер ОСОБА_4, після його смерті відкрилась спадщина, яка складалась з частини вказаної вище квартири, спадкоємцями першої черги були дружина померлого ОСОБА_1 та дочка померлого ОСОБА_3, але до нотаріальної контори у встановлений законом строк ніхто із спадкоємців для прийняття спадщини не звернувся, оскільки в даній квартирі були зареєстровані і постійно проживали дружина спадкодавця ОСОБА_1 та дочка померлого ОСОБА_3, тому вони фактично прийняли спадщину та вступили в управління спадковим майном. 01 вересня 2003 року померла ОСОБА_5 після смерті матері відкрилась спадщина, яка складалась з частини вказаної вище квартири, але до нотаріальної контори у встановлений законом строк вона ОСОБА_2 для прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом не звернулася, тому спадщину фактично прийняв її батько і чоловік померлої ОСОБА_6, оскільки в даній квартирі був зареєстрований і постійно проживав із спадкодавцем. 24 грудня 2006 року помер ОСОБА_6, після смерті батька відкрилась спадщина, яка складалась з частини вказаної квартири у встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька в порядку спадкування за заповітом, але їй було роз'яснено, що у свідоцтві про право власності на житло не були виділені частки співвласників, що є перешкодою для прийняття нею спадщини, а тому змушені були звернутись до суду та просили суд припинити право спільної сумісної власності, визначити частки кожного з співвласників у спірній квартирі, визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_3 право власності кожному по 1/24 частині квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/24 частини квартири у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6.
У судовому засіданні позивачі заявлені вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягали.
Представник відповідача - Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради у судове засідання не з'явився, про день та годину розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини не явки суд не повідомив, за таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України (а.с. 34, 41).
Представник третьої особи - Першої державної нотаріальної контори м. Дніпропетровська у судове засідання не з'явився, третя особа про день та годину розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду письмову заяву у якій просить суд розглянути дану цивільну справу у відсутність її представника (а.с. 27).
Представник третьої особи - КП «ДМБТІ» у судове засідання не з'явився, третя особа про день та годину розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду письмову заяву у якій просить суд розглянути дану цивільну справу у відсутність її представника (а.с. 35).
Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали даної цивільної справи суд приходить до наступного висновку на таких підставах.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 28 січня 1998 року Виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло та копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, наявними в матеріалах справи (а.с. 8, 21).
У судовому засіданні встановлено, що 06 липня 1999 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склали заповіти, в яких вказано, що на випадок їхньої смерті належні їм частки у квартирі АДРЕСА_1, заповідають ОСОБА_2, зазначені обставини підтверджуються копіями заповітів посвідчених державним нотаріусом, наявними в матеріалах справи (а.с. 16, 17).
Судом встановлено, що 18 жовтня 2000 року помер ОСОБА_4, що підтверджується письмовими доказами та поясненнями позивачів (а.с. 9).
Також судом встановлено, що спадкоємцями першої черги на майно ОСОБА_4, померлого 18 жовтня 2000 року, є його дружина ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_3, зазначені обставини підтверджуються копіями свідоцтв про укладення шлюбу та про народження, а також поясненнями позивачів (а.с. 14, 15).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 у встановлений законом строк для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звернулись, але на час відкриття спадщини, були зареєстровані і постійно проживали із спадкодавцем, тому фактично прийняли спадщину, що підтверджується письмовими доказами та поясненнями позивачів (а.с. 19).
Судом встановлено, що 01 вересня 2003 року померла ОСОБА_5, що підтверджується письмовими доказами та поясненнями позивачів (а.с. 10).
Також судом встановлено, що спадкоємцями першої черги на майно ОСОБА_5, померлої 01 вересня 2003 року, є її чоловік ОСОБА_6 та її донька ОСОБА_2, зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження, а також поясненнями позивачів (а.с. 12).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 та його донька ОСОБА_2 у встановлений законом строк для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори не звернулись, але на час відкриття спадщини, ОСОБА_6 був зареєстрований і постійно проживав із спадкодавцем, тому фактично прийняв спадщину, що підтверджується письмовими доказами та поясненнями позивачів (а.с. 44).
Судом встановлено, що 24 грудня 2006 року помер ОСОБА_6, що підтверджується письмовими доказами та поясненнями позивачів (а.с. 11).
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_6, померлого 24 грудня 2006 року, що підтверджується письмовими доказами та поясненнями позивачів (а.с. 45).
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Ст. 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, а у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ч.3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності припиняється.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого законом не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, оцінюючі усі докази, які було досліджено судом у ході судового засідання в їх сукупності суд приходить до висновку про те, що слід припинити право спільної сумісної власності співвласників у майні, яке перебуває у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1, визначити, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 (який помер 24 грудня 2006 року), ОСОБА_5 (яка померла 01 вересня 2003 року ), ОСОБА_4 (який помер 18 жовтня 2000 року), ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 28 січня 1998 року Виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів в рівних частках а саме: 1/6-Голуб ОСОБА_7; 1/6-Голуб ОСОБА_8; 1/6-Голуб ОСОБА_4 Леонідовичу;1/6-Голуб ОСОБА_9; 1/6- ОСОБА_3; 1/6- ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частину квартири № 132 в будинку № 27 по пр. Героїв в м. Дніпропетровську у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 18 жовтня 2000 року, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 18 жовтня 2000 року та визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/6 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого 24 грудня 2006 року та після смерті ОСОБА_5, померлої 01 вересня 2003 року.
Вирішуючи вимогу позивачів, щодо визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_3 право власності кожному по 1/24 частині квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_2 право власності на 5/24 частини квартири у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, суд не може взяти до уваги ці вимоги, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що частки на які посилаються позивачі не відповідають дійсності, а тому суд приходить до висновку, що позов у цій частині є необґрунтованим і безпідставним та вважає необхідним позивачам у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_3 право власності кожному по 1/24 частині квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_2 право власності на 5/24 частини квартири у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 - відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,212,213,215 ЦПК України, ст.ст. 368, 370, 392,1216, 1261, 1272 ЦК України, суд -
Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2.
Визначити що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 (який помер 24 грудня 2006 року), ОСОБА_5 (яка померла 01 вересня 2003 року ), ОСОБА_4 (який помер 18 жовтня 2000 року), ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 28 січня 1998 року Виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів в рівних частках а саме: 1/6-Голуб ОСОБА_7; 1/6-Голуб ОСОБА_8; 1/6-Голуб ОСОБА_4 Леонідовичу;1/6-Голуб ОСОБА_9; 1/6- ОСОБА_3; 1/6- ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 18 жовтня 2000 року.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 18 жовтня 2000 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/6 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого 24 грудня 2006 року та після смерті ОСОБА_5, померлої 01 вересня 2003 року.
ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 у задоволені іншої частини позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем у Апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ф.Ф. Маймур