11 липня 2006 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого Прокопчука Ю.В.,
суддів: Панталієнка П.В., Пшонки М.П.,-
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 5 грудня 2005 року та ухвалу цього ж суду від 16 грудня 2005 року і ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 31 березня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, накладення арешту та заборону відчуження квартири,
Оскаржуваними рішеннями зазначений позов задоволено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на їх необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права, справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального і процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення залишенню без зміни.
Керуючись ст. 332 ЦПК України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.В. Прокопчук
П.В. Панталієнко
М.П. Пшонка