61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
11.05.2016р. Справа № 905/1103/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Вороная І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний»
до відповідача: Комунального підприємства «Бахмутелектротранс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 16 321,61 грн.
за участю учасників процесу:
від позивача: Манукян В.С., за довіреністю № 178 від 15.12.2015р.
від відповідача: Лакіза В.В., за довіреністю від 01.04.2016р.
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з КП «Артемівськміськелектроавтотранс» 16 321,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виплату страхового відшкодування згідно з умовами договору страхування № 240226 від 23.06.2011р., внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за заподіяний збиток. Нормативно позивач обґрунтовує позовні вимоги ст.ст. 993, 1166, 1172 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування». Крім того, позивач у позовній заяві посилається також на те, що останній вже звертався до господарського суду Донецької області у м. Донецьк з вказаним позовом, за яким було порушено провадження у справі № 905/7433/13, але у зв'язку з проведенням антитерористичної операції у м. Донецьк та захопленням господарського суду, вказана справа втрачена до розгляду її по суті, а тому, із врахуванням п. 7.6. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.11.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» позивач повторно звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.03.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/1103/16, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 06.04.2016р., витребувано з Артемівського міськрайонного суду Донецької області справу № 3-1716/11 (3/503/4/2012) про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 Також у вказаній ухвалі суду зазначено про втрату справи № 905/7433/13, в межах якої розглядався первісно поданий позивачем позов.
01.04.2016р. за вх. № 10594/16 господарський суд одержав лист Артемівського міськрайонного суду Донецької області, в якому повідомлено про неможливість направлення до господарського суду Донецької області у м. Харків справи № 3-1716/11 (3/503/4/2012) про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1, оскільки вказана справа згідно реєстру відправки вихідної кореспонденції від 04.11.2013р. за № 219/5.3/2013ц/49297/2013 була надіслана на запит господарського суду Донецької області за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157 та до теперішнього часу до Артемівського міськрайонного суду Донецької області не надходила.
05.04.2016р. за вх. № 10943/16 господарський суд одержав від відповідача відзив на позов, згідно з яким останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову з посиланням на те, що, по-перше, сума збитків визначена суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, який не є експертом та не має права визначати розмір матеріальної шкоди; по-друге, огляд пошкодженого транспортного засобу проведений за відсутності особи, яка його ушкодила та представника відповідача; по-третє, визначення розміру спричиненої шкоди на підставі звіту про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу не передбачено договором страхування № 240226 від 23.06.2011р., оскільки згідно з умовами вказаного договору розмір спричиненої шкоди визначається на підставі звіту про оцінку транспортного засобу або угоди сторін про розмір збитку (шкоди); по-четверте, п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів передбачає застосування значення коефіцієнту фізичного зносу на рівні 0 лише для складників КТЗ, а не транспортного засобу; по-п'яте, відповідно до ст. 28 ЗУ «Про страхування» дія договору страхування закінчена з наступного дня після сплати страхової виплати, тобто 15.09.2011р., оскільки позивач виконав своє зобов'язання перед страхувальником, сплативши страхову виплату в розмірі 16 321,61 грн.; по-шосте, позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки з 15.09.2011р. (наступний день за днем виплати позивачем страхового відшкодування) по 26.02.2016р. (дата звернення до суду з даним позовом) пройшло більш, ніж три роки, що є підставою для відмови у позові відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.
В додаток до відзиву на позов надано належним чином засвідчені копії Статуту КП «Артемівськміськелектроавтотранс», Статуту КП «Бахмутелектротранс», рішення Артемівської міської ради від 23.03.2016р. № 6/82-1444 «Про перейменування КП «Артемівськміськелектроавтотранс» та затвердження Статуту підприємства у новій редакції», виписку з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо КП «Бахмутелектротранс», наказу КП «Артемівськміськелектроавтотранс» від 22.03.2010р. № 23л «Про прийом на роботу, тимчасове переведення на іншу роботу», наказу КП «Артемівськміськелектроавтотранс» від 28.12.2012р. № 132л «Про направлення на роботу до Артемівсько - Дебальцевський ОМВК, звільнення з роботи», наказу КП «Артемівськміськелектроавтотранс» від 24.01.2011р. № 23 «Про закріплення тролейбусних машин за водіями».
Також господарський суд одержав клопотання відповідача від 30.03.2016р. № 01/220 про застосування строку позовної давності, згідно з яким останній просить суд при розгляді справи застосувати приписи ч. 4 ст. 267 ЦК України та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки ним порушений строк позовної давності в три роки, який визначений ст. 257 ЦК України.
06.04.2016р. за вх. № 11223/16 господарський суд одержав заяву відповідача про залучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії подорожнього листа № 004791 від 17.08.2011р.
06.04.2016р. за вх. № 11222/16 господарський суд одержав письмові пояснення, згідно з якими позивач не має можливості надати копію претензії про виплату страхового відшкодування № 01 з доказами її надсилання відповідачу та одержання останнім, оскільки вказані документи були надані до господарського суду Донецької області у м. Донецьк та були втрачені разом зі справою, копії вказаних документів не збереглися. В додаток до письмових пояснень надано належним чином засвідчені копії Статуту ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний», Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний», витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний», посвідчення водія ОСОБА_5, свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу SUZUKI SX4, д.н. НОМЕР_1, заяви про виплату страхового відшкодування по договору майнового страхування від 12.09.2011р., а також докази надсилання третій особі позовної заяви з доданими до неї документами.
06.04.2016р. за вх. № 11221/16 господарський суд одержав заперечення позивача на відзив відповідача, в яких посилається на те, що суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_4 має право здійснювати оцінку майна та майнових прав за напрямком «оцінка машин та обладнання», «оцінка об'єктів у матеріальній формі» та має право проводити висновки по визначенню матеріальної шкоди транспортних засобів на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 14.10.2009р., свідоцтва про державну реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_5 від 02.10.2006р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_6 від 21.10.2009р., сертифікату НОМЕР_7 від 30.10.1999р. Крім того, положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, не передбачено розрахування матеріальних збитків тільки судовими експертами; обов'язок повідомлення відповідача про проведення експертизи або дослідження ТЗ не передбачений чинним законодавством України; звіт про оцінку ТЗ є широким поняттям та містить в собі звіт про вартість матеріальної шкоди, оскільки останній визначає вартість матеріальної шкоди, так само, як і звіт про оцінку; роком випуску автомобілю НОМЕР_2 є 2007, тобто на момент ДТП строк експлуатації автомобілю становив менше ніж 7 років, а тому відповідно п. 7.38 вищевказаної Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0; умовами договору страхування встановлена страхова сума в розмірі 109 500 грн., а сума виплати за вказаним договором становить 16 321,61 грн., тобто договір не припинив свою дію, оскільки у позивача залишилась відповідальність у межах страхового відшкодування за вирахуванням страхового відшкодування; строки позовної давності не минули, оскільки позивач своєчасно звернувся до суду з позовом, за яким було порушено провадження у справі № 905/7433/13, яка втрачена до розгляду її по суті з незалежних від позивача причин.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.04.2016р. змінено найменування відповідача у справі з КП «Артемівськміськелектроавтотранс» на КП «Бахмутелектротранс», відкладено розгляд справи на 11.05.2016р.
11.04.2016р. за вх. № 11596/16 господарський суд одержав заяву позивача про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності з посиланням на те, що позивач вже звертався із даним позовом до господарського суду Донецької області у м. Донецьк, за яким було порушено провадження у справі № 905/7433/13, про що винесено відповідну ухвалу суду від 25.10.2013р., вказана справа втрачена до розгляду її по суті від незалежних від позивача причин внаслідок захоплення приміщення суду незаконними військовими угрупуваннями, позивач не несе відповідальність за втрату справи. Також, позивач зазначає, що відповідно до розпорядження голови ВГСУ від 24.04.2015р. № 21-р позивач звернувся до господарського суду Донецької області у м. Харків із заявою про відновлення втраченої справи, але ухвалою господарського суду Донецької області від 01.02.2016р. по справі № 905/7433/13 відмовлено позивачу у відновленні справи та роз'яснено про можливість подання нової позовної заяви у загальному порядку, у зв'язку з чим позивач повторно подав позовну заяву.
18.04.2016р. за вх. № 12466/16 господарський суд одержав пояснення позивача, згідно з якими умовами договору страхування також передбачено відшкодування позивачем непрямих збитків, зокрема, витрат на вимушене оновлення ТЗ, в т.ч. і коефіцієнт фізичного зносу.
У судовому засіданні 11.05.2016р. представник позивача надав суду усні пояснення, згідно з якими бухгалтерією позивача проведено оплату ОСОБА_4 за оцінку матеріального збитку на підставі укладеного з ним договору про надання послуг № 80/ю від 23.08.2011р., а тому позивач просить суд вважати механічною помилкою зазначення в автотоварознавчому звіті ОСОБА_4 номеру відповідного договору 42/ю. Також, позивач
просив суд вважати механічною помилкою пропуск у прохальній частині позову словосполучення «матеріальну шкоду». Аналогічні за змістом письмові пояснення позивача господарський суд одержав за вх. № 14818/16 від 11.05.2016р. Крім того, позивач надав до суду заяву від 11.05.2016р. за вх. № 14817/16 про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій опису вкладення, позовної заяви, свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_4, Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, договору про надання послуг № 80/ю від 23.08.2011р., рахунку про оплату за визначення матеріального збитку відповідно до договору № 80/ю від 23.08.2011р.
У судовому засіданні 11.05.2016р. представник відповідача надав суду усні пояснення, згідно з якими наказом відповідача № 23 від 24.01.2011р. за ОСОБА_1 закріплено тролейбус № 146, а ДТП сталася за участю тролейбуса саме ЮМЗ - 200 під керуванням ОСОБА_1, оскільки у разі виявлення технічної проблеми з тролейбусом при його випуску з парку на маршрут, з метою поліпшення технічного та санітарного стану транспортного засобу, відповідач має право замінити закріплений за водієм тролейбус на інший, що оформлюється подорожнім листом. Аналогічні за змістом письмові пояснення надані відповідачем до суду супровідним листом за вх. № 14664/16 від 11.05.2016р. разом з належним чином засвідченими копіями технічного паспорту пасажирського тролейбусу № 200, тип ЮМЗ та інвентарної картки № 200.
Третя особа у жодне судове засідання не з'явилась, вимоги суду щодо надання витребуваних судом документів не виконала. При цьому, про час та місце судових засідань третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, реєстром згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в 61022, списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Харків-22, а тому, із врахуванням положень, що містяться у п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами України», господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю третьої особи у судовому засіданні.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.05.2016р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
17.08.2011р. в м. Артемівськ на вул. Горбатова сталася ДТП за участю тролейбусу ЮМЗ-200, під керуванням ОСОБА_1, та автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що підтверджується довідкою ВДАІ м. Артемівськ № 686 від 07.09.2011р., з якої також вбачається, що причиною ДТП стало порушення ОСОБА_1 п. 13.1. ПДР України, а саме, остання, керуючи тролейбусом ЮМЗ-200, не вибрала безпечну дистанцію та скоїла наїзд на автомобіль НОМЕР_2, в результаті чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.
Водій автомобілю SUZUKI SX4, д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 являється як власником цього автомобілю, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, так і страхувальником майнових інтересів щодо цього автомобілю, що підтверджується договором страхування № 240226 від 23.06.2011р., який укладений з ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний» (страховик, позивач).
Згідно з умовами вказаного договору страхова сума становить 109 500 грн.; страховим випадком є, в т.ч. пошкодження ТЗ у результаті страхового ризику «ДТП»; на кожний випадок пошкодження ТЗ встановлена безумовна франшиза в розмірі 0,0%; до збитків, що відшкодовуються відноситься: прямі збитки (в т.ч. втрати у результаті пошкодження ТЗ), непрямі збитки (в т.ч. витрати на вимушене оновлення ТО); розмір нанесеного в результаті страхового випадку збитку при пошкодженні ТЗ встановлюється в т.ч. на підставі звіту про оцінку ТЗ, складеним незалежним спеціалістом; строк дії договору - один рік (п.п. 4.1.,3.1.,4.3.,3.3.,10.2.,6.1. договору).
З технічного паспорту пасажирського тролейбусу № 200, тип ЮМЗ та інвентарної картки № 200 обліку основних засобів, вбачається, що вказаний тролейбус належить Артемівському тролейбусному управлінню, правонаступником майнових прав та обов'язків якого є КП «Артемівськміськелектроавтотранс», в свою чергу, найменування якого в подальшому змінено на КП «Бахмутелектротранс», про що свідчать наявні у матеріалах справи правоустановчі документи відповідача. Водночас, ОСОБА_1 під час ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем та виконувала свої трудові (службові) обов'язки, що підтверджується наказами останнього від 22.03.2010р. № 23л «Про прийом на роботу, тимчасове переведення на іншу роботу» та від 28.12.2012р. № 132л «Про направлення на роботу до Артемівсько - Дебальцевський ОМВК, звільнення з роботи», подорожнім листом № 004791 від 17.08.2011р.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12.11.2012р. по справі № 3-1716/16 (3/503/4/2012) на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1, закрито у зв'язку зі збігом терміну притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, у вказаній постанові встановлено, що 17.08.2011р. відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол, оскільки остання порушила вимоги п. 13.1. ПДР України, скоїла правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме, 17.08.2011р. в м. Артемівську по вул. Горбатова, ОСОБА_1, керуючи тролейбусом ЮМЗ-200, не врахувала безпечну дистанцію та здійснила наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_2, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.
Вказані обставини також встановлені у рішенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21.06.2013р. по цивільній справі № 219/2433/2013-г (2/219/1254/2013) за позовом ПрАТ «АСКО - Донбас Північний» до ОСОБА_1 та КП «Артемівськміськелектроавтотранс» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, за результатами розгляду якої в частині позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено, оскільки під час вчинення ДТП остання перебувала у трудових відносинах з КП «Артемівськміськелектроавтотранс» та виконувала службові обов'язки, у зв'язку з чим не є особою, відповідальною за завдану шкоду з огляду на приписи ст. 1172 ЦК України, а в частині вимог ПрАТ «АСКО - Донбас Північний» до КП «Артемівськміськелектроавтотранс» про стягнення суми страхового відшкодування провадження у справі закрито, оскільки зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Також судом встановлено, що 23.08.2011р. ФОП суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 складений звіт про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля НОМЕР_3 (із врахуванням письмових пояснень ФОП СОД ОСОБА_4 від 15.01.2014р. про допущення технічної помилки у державному номері автомобіля), згідно з яким вартість матеріальної шкоди автомобіля НОМЕР_3, на момент проведення дослідження, складає 16 321,61 грн. При цьому, з вказаного звіту вбачається, що при визначенні вартості матеріального збитку, враховано коефіцієнт фізичного зносу КТЗ (його складників) на рівні 0, оскільки строк експлуатації ТЗ на момент ДТП не перевищив 7 років.
У матеріалах справи наявні сертифікат НОМЕР_7 від 30.10.1999р., свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 02.10.2006р. НОМЕР_5, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 14.10.2009р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_6 від 21.10.2009р., які свідчать про те, що ФОП суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_4 має достатній рівень підготовки для самостійного проведення робіт з експертної оцінки майна, майнових прав та бізнесу на території України та має право здійснювати оцінку майна та майнових прав за такими напрямками, в т.ч. «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» зі спеціалізацією «Оцінка машин і обладнання», «Оцінка дорожніх транспортних засобів».
12.09.2011р. позивачем затверджений Страховий акт № 880/11, згідно з яким сума страхового відшкодування становить 16 321,61грн., а 14.09.2011р. перераховано на р/рахунок ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 16 321,61 грн. згідно вказаного страхового акту, що підтверджується платіжним дорученням №382.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.1166 ЦК України, в якій містяться вимоги щодо загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У ч. 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).
Як вище встановлено господарським судом, майнову шкоду автомобілю НОМЕР_2 спричинено внаслідок ДТП, яка відбулася 17.08.2011р. за участю тролейбусу ЮМЗ - 200, водій якого порушив вимоги п. 13.1. ПДР України, а саме не врахував безпечну дистанцію та здійснив наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_2, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Вказані обставини встановлені у Постанові Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12.11.2012р. та рішенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21.06.2013р., які набрали законної сили.
При цьому, винна у скоєнні ДТП особа - водій тролейбусу ЮМЗ - 200, на момент скоєння ДТП була працівником відповідача та виконувала свої трудові (службові) обов'язки, а відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Тобто, в даному випадку саме відповідач, як роботодавець винної у скоєнні ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати майнову шкоду, яка спричинена власнику автомобіля НОМЕР_2.
В силу вимог ст.993 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Судом встановлено, що позивачем, як страховиком за договором страхування №240226 від 23.06.2011р. здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 16 321,61 грн., а отже до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах суми страхового відшкодування 16 321,61 грн.
При цьому, відповідач не надав до суду жодних доказів, які спростовують вищевстановлені обставини справи, зокрема, наявність вини водія тролейбусу ЮМЗ - 200 у спричиненні шкоди та розмір виплаченого страхового відшкодування.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний», а отже і їх задоволення.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов за вх. № 10943/16 від 05.04.2016р. суд зазначає:
- посилання відповідача на те, що сума збитків визначена суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, який не є експертом та не має права визначати розмір матеріальної шкоди, суд до уваги не приймає, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст.ст. 5, 6 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Так, ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, а наявність його кваліфікації та повноважень щодо проведення оцінки майна підтверджується сертифікатом НОМЕР_7 від 30.10.1999р., виданим Фондом державного майна України, Українським товариством оцінювачів, Харківським орендним підприємством науково-технічної та економічної інформації про те, що ОСОБА_4 має достатній рівень підготовки для самостійного проведення робіт з експертної оцінки майна, майнових прав та бізнесу на території України, свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 02.10.2006р. НОМЕР_5 та сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 14.10.2009р., виданих Фондом державного майна України про те, що ОСОБА_4 має право здійснювати оцінку майна та майнових прав в т.ч. за напрямом «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» зі спеціалізацією «Оцінка машин і обладнання», «Оцінка дорожніх транспортних засобів», посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_6 від 21.10.2009р., виданим Фондом державного майна України та ЗАТ «Харківським центром науково-технічної та економічної інформації» про те, що ОСОБА_4 підвищено кваліфікацію оцінювача за напрямом оцінки майна «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» та спеціалізаціями в межах напряму в т.ч. «Оцінка машин і обладнання», «Оцінка дорожніх транспортних засобів», які відповідають вимогам ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
У ст. 9 вказаного Закону встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Так, згідно з п. 1.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24.11.2003р. № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.07.2009р. № 1335/5/1159) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за № 1074/8395 (далі - Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів), її вимоги є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Відповідно п.1.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, методика застосовується в т.ч. з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Отже, нормами чинного законодавства не встановлено обов'язок визначення розміру матеріальної шкоди тільки експертом, а тому суд вважає, що суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 правомірно проведено оцінку транспортного засобу з метою визначення розміру матеріальної шкоди, за результатами чого складено звіт про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу SUZUKI SX4, д.н. НОМЕР_1.
- посилання відповідача на те, що умовами договору страхування передбачено визначення розміру спричиненої шкоди на підставі звіту про оцінку транспортного засобу, а не звіту про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу, суд до уваги не приймає, оскільки метою складання як звіту про оцінку транспортного засобу, так і звіту про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу є визначення розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженому транспортному засобу. Так, наданий позивачем звіт про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу містить дані, які відповідають вимогам, встановленим п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, складений на основі довідника «Бюлетень автотоварознавця» (випуск 60 (е), МЮУ, ДНДІСЕ, ІОЦ СЕУ) та комп'ютерної програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Silver DAT II», які рекомендовані п.п. 1, 64 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та чітко відображає суму завданих збитків. Отже, суд вважає, що звіт від 23.08.2011р. про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу SUZUKI SX4, д.н. НОМЕР_1, є належним та допустимим доказом підтвердження розміру матеріальної шкоди.
- посилання відповідача щодо проведення огляду пошкодженого транспортного засобу за відсутністю особи, яка його ушкодила та представника відповідача, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Отже, виклик заінтересованих осіб, зокрема винної особи ОСОБА_1 та представника відповідача, не є обов'язком позивача, а тим більш виконавця дослідження.
- посилання відповідача на те, що п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів передбачає застосування значення коефіцієнту фізичного зносу на рівні 0 лише для складників КТЗ, а не транспортного засобу є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 1.6., 3.9. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників). Фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
У п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зокрема, передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Так, у звіті від 23.08.2011р. про вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу SUZUKI SX4, д.н. НОМЕР_1, визначено фізичний знос КТЗ (його складників) на рівні 0, оскільки на момент ДТП, яка сталася 17.08.2011р., строк експлуатації застрахованого позивачем автомобіля не перевищив 7 років, що відповідає вищевказаним положенням Методики.
- посилання відповідача на те, що відповідно до ст. 28 ЗУ «Про страхування» дія договору страхування закінчена з наступного дня після сплати страхової виплати, оскільки позивач виконав своє зобов'язання перед страхувальником, сплативши страхове відшкодування в розмірі 16 321,61 грн. є безпідставними та не впливають на розгляд справи по суті. Між тим, суд зазначає, що така підстава для припинення договору страхування стосується випадку, коли страховиком була здійснена страхова виплата повністю в межах страхової суми. В даному випадку, умовами договору страхування № 240226 від 23.06.2011р. визначено страхову суму в розмірі 109 500 грн., а розмір страхової виплати становить лише 16 321,61 грн.
- посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки з 15.09.2011р. (наступний день за днем виплати позивачем страхового відшкодування) по 26.02.2016р. (дата звернення позивача до суду з даним позовом) пройшло більш, ніж три роки, що є підставою для відмови у позові відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, не приймаються до уваги господарським судом, з наступних мотивів.
Як встановлено судом, позов, що розглядається, поданий вдруге, оскільки внаслідок проведення на території міста Донецьк Донецької області активної фази антитерористичної операції, справа № 905/7433/13, в межах якої розглядався первісно поданий позов, втрачена.
На підтвердження даних обставин, позивач надав до суду належним чином засвідчені копії позовної заяви № 1490 від 16.10.2013р. ПрАТ «СК АСКО - Донбас Північний» до КП «Артемівськміськелектроавтотранс» про стягнення 16 321,61 грн. та опису вкладення у цінний лист зі штампом поштового відділення, з якого вбачається, що первісно дана позовна заява з доданими до неї документами направлені позивачем до господарського суду Донецької області за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Артема,157 17.10.2013р.
За даними системи «Діловодство господарського суду» позовна заява № 1490 від 16.10.2013р. зареєстрована відділом документального забезпечення та контролю суду 22.10.2013р., а 25.10.2013р. ухвалою господарського суду Донецької області за вказаною позовною заявою порушено провадження по справі № 905/7433/13.
Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, з огляду на те, що право позивача подати позов виникло з 17.08.2011р. (дата настання ДТП), яким позивач скористався та 17.10.2013р. (дата штампу поштового відділення на описі вкладення) звернувся до суду з первісним позовом, тобто протягом встановленого законом трирічного строку позовної давності (з 17.08.2011р. по 17.08.2014р.), враховуючи те, що справа № 905/7433/13, в межах якої розглядався первісно поданий позов, втрачена до розгляду її по суті з незалежних від позивача причин, що зумовило повторне звернення позивача до суду з аналогічним позовом, суд вважає, що строк позовної давності при зверненні з даним позовом позивачем не пропущений.
Отже, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача за вх. № 11596/16 від 11.04.2016р. про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.
Також, суд зазначає, що помилковим є посилання відповідача щодо початку перебігу строку позовної давності з дати виплати страхового відшкодування (15.09.2011р.), оскільки обставини справи свідчать саме про перехід від страхувальника до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто в даному випадку відбулася суброгація, а при суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку - настання ДТП.
За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Бахмутелектротранс» (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Кірова, буд. 18, код ЄДРПОУ 33503442) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Леніна, 37, р/р 2650453 ДОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076, код ЄДРПОУ 13494943) матеріальну шкоду в сумі 16 321 (шістнадцять тисяч триста двадцять один) грн. 61 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 16 травня 2016 року.
Суддя Л.В. Ніколаєва