номер провадження справи 11/23/16
25.05.2016 Справа № 908/650/16
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий - суддя Гончаренко С.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, Київська область, 01001; код ЄДРПОУ 20077720),
до відповідача: Комунальне підприємство «Міські теплові мережі» (бул.Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091; код ЄДРПОУ 32121458),
відомості про представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. №14-90 від 18.04.2014;
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. №54/20-19 від 05.01.2015;
про: стягнення 64972,14грн., -
До господарського суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з комунального підприємства «Міські теплові мережі» 38054,56грн. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №2542/14-РО-13 від 25.07.2014, 10296,96грн. пені, 914,29грн. 3% річних та 15706,33грн. інфляційних втрат.
10.03.2016 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. Для надання витребуваних матеріалів розгляд справи відкладався.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання укладеного між ним і відповідачем договору від 25.07.2014 №2542/14-РО-13 позивач поставив протягом липня - грудня 2014р., а Відповідач прийняв природний на загальну суму 60427,82 грн.
Відповідач розрахувався за поставлений газ частково, заборгованість складає 38054,56 грн.
Позивач просить стягнути вказану заборгованість, а також нараховані відповідачу у зв'язку з несвоєчасною сплатою цієї заборгованості пеню у розмірі 10296,96 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 15706,33 грн. та три відсотки річних у розмірі 914,29 грн.
Відповідач позов визнав частково, вважає правильним нарахування 9016,11грн. пені, 876,73грн. річних і 14098,32грн. інфляційних нарахувань. Вказує, що сума основного боргу на час звернення позивача в суд складала 34456,20грн., просить припинити провадження у справі в цій частині, а також зменшити розмір пені на 99,9% та відстрочити виконання судового рішення по справі до 31.12.2016.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
25.07.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач, Продавець) та Концерном «Міські теплові мережі» був укладений договір № 2542/14-РО-13 купівлі-продажу природного газу.
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
В силу положень ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до розділу 1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Продавець передає Покупцю з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 29,740 тис.куб.м.
На виконання п. 2.1. Договору Позивач поставив протягом липня - грудня 2014р., а Відповідач прийняв природний на загальну суму 60427,82 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.07.2014, від 31.10.2013, від 30.11.2013 та від 31.12.2013 б/н на загальну суму 60427,82 грн.
Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Стаття 193 ОСОБА_3 кодексу України (надалі - ГК України) передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст.526 ЦК України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого природного газу виконав частково, заборгованість на день звернення позивача в суд складала 34456,20грн., що підтверджується проведеною між сторонами по справі звіркою розрахунків.
Між тим, в засіданні знайшли підтвердження обставини, що відповідач в добровільному порядку сплатив суму основного боргу платіжним дорученням №5997 від 19.04.2016. У зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Також, у відповідності до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем (відповідачем по справі) пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю (позивач по справі), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено договором.
Вимоги позивача про стягнення пені, річних і інфляційних втрат законні і обґрунтовані.
Між тим, позивачем не вірно здійснений розрахунок вказаних нарахувань у зв'язку з тим, що, зокрема:
При зарахуванні коштів порушено порядок їх зарахування, встановлений Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217.
Крім того, в своєму розрахунку позивач безпідставно включає до періоду прострочення дні фактично проведених оплат, що підтверджується наступним.
Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Окрім того, відповідно до п. 3 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом ретельно перевірений розрахунок пені, річних і інфляційних втрат. Фактично розмір цих нарахувань складає: пеня - 9016,11грн., річні - 876,73грн., інфляційні нарахування - 14098,32грн.
Відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 99,9%, а також відстрочити виконання рішення до 31.12.2016, посилаючись, зокрема, на наступне:
На сьогоднішній день фінансова ситуація концерну «Міські теплові мережі» ускладнена обов'язковістю проведення розрахунків за електроенергію та водопостачання, що необхідні для вироблення теплової енергії. А для своєчасних розрахунків грошових коштів після розподілу відповідно до Порядку № 217 не вистачає у значних розмірах, оскільки, як зазначено вище, всі грошові кошти від споживачів теплової енергії не потрапляють в розпорядження концерну «Міські теплові мережі», а перераховуються практично у 100-відсотковому розмірі на рахунок публічного акціонерного товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Тоді як надходження від споживачів теплової енергії - це єдиний дохід відповідача.
За таких обставин, станом на 01.04.2016 заборгованість концерну «Міські теплові мережі» за спожиті ресурси складає: за електричну енергію - 51267,8 тис. грн., за водоспоживання -13209,4 тис. грн., за природний газ - 828635,1 тис. грн.
Якщо ж буде припинено постачання хоч одного ресурсу із-за заборгованості, виробництво теплової енергії буде неможливим.
При такій значній сумі заборгованості та браку обігових коштів для проведення розрахунків за електроенергію та водопостачання, у будь - який час вищезазначені кредитори можуть ініціювати порушення питання про банкрутство відповідача. За таких обставин на даний час існує реальна загроза банкрутства концерну «Міські теплові мережі».
З іншого боку, заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.04.2016 складає 675362,3 тис. грн.
Пунктом 3 статті 83 ОСОБА_3 процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Також, згідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
А відповідно до п. 2 тієї ж статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Крім того, відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід застосовувати положення ст. 121 ГПК України.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема вчинення ним дій спрямованих на погашення існуючої заборгованості.
ОСОБА_3 процесуального кодексу України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити або розстрочити його виконання.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що на день прийняття рішення по справі відповідач повністю погасив суму основного боргу, суд вважає за можливе клопотання задовольнити частково, стягнувши всього 3000грн. пені і відстрочивши виконання рішення на три місяці до 25.08.2016.
На підставі викладеного, керуючись ст.233 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 49, 80 п.1-1, 82-85, 121 ОСОБА_3 процесуального Кодексу України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Міські теплові мережі» (бул.Гвардійський, буд. 137, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, Київська область, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 3000 (три тисячі) грн.. пені, 876 (вісімсот сімдесят шість) грн.. 73коп. річних, 14098 (чотирнадцять тисяч дев'яносто вісім) грн.. 32 коп. інфляційних нарахувань і 508 (п'ятсот вісім) грн.. 83 коп. судового збору.
Відстрочити виконання рішення на три місяці до 25.08.2016.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 34456,20грн. основного боргу провадження по справі припинити.
Повернути позивачу з державного бюджету 730 (сімсот тридцять) грн.. 78 коп. судового збору, про що винести окремо ухвалу.
В іншій частині позову відмовити.
В судовому засіданні 25.05.2016 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 27.05.2016.
Суддя С.А. Гончаренко