про повернення позовної заяви
26.05.16 Справа № 904/4228/16
Суддя Євстигнеєва Н.М., розглянувши матеріали
за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", м. Дніпропетровськ
до головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про звільнення майна з під арешту
Товариство з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить:
- зняти арешт з нерухомого майна, яке в цілому складається із будівлі центрального універмагу літ.А-4, загальною площею - 15 259,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: пр. Карла Маркса, буд.52., м. Дніпропетровськ.
- вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 1049382 від 16 листопада 2010 року про арешт всього нерухомого майна, яке в цілому складається із будівлі центрального універмагу літ. А-4, загальною площею - 15 259,7 кв.м. яка знаходиться за адресою: пр. Карла Маркса, буд.52., м. Дніпропетровськ.
Розглянувши позовні матеріали, господарський суд вважає їх такими, що підлягають поверненню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.
Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК (п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Також, під час вирішення спору про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно (п.20 постанови Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів").
Зі змісту заявлених вимог вбачається, що позивач не заявляє вимоги про право на майно, яке піддане арешту, а просить лише зняти арешт з нерухомого майна, розташованого за адресою пр. Карла Маркса, буд.52, м. Дніпропетровськ та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 10493982 від 16 листопада 2010 року про арешт всього нерухомого майна, яке в цілому складається із будівлі центрального універмагу літ. А-4, загальною площею - 15259,7 кв.м. яка знаходиться за адресою: пр. Карла Маркса, буд.52., м. Дніпропетровськ.
Отже, якщо спір про право на майно відсутній, а мають місце порушення вимог виконавчого провадження з боку органів Державної виконавчої служби, то такі вимоги слід розглядати за правилами статті 1212 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, позивач в позовній заяві не вказав, на виконання якого рішення та наказу господарського суду Дніпропетровської області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання.
Як зазначено судом, відповідачами у справах за позовами, які пред'являються в порядку ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства.
Отже, відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор, зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
В порушення наведених положень позивач не вказав у позовній заяві стягувача і боржника. Також, в порушення положень ст.56, п.6 ст.63 Гопсодарського процесуального кодексу України не надав доказів направлення позовної заяви цим особам.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Також, ввідповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Суд зазначає, що національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача, прокурора чи його заступника надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача, прокурора чи його заступника належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При чому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем, прокурором чи його заступником до порушення судом провадження по справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати ст. 6 Конвенції.
Наведені обставини є підставою повернення позовної заяви без розгляду.
Керуючись п.6 ст.63, ст.56,86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: позовна заява на 19 аркушах в тому числі оригінал платіжного доручення №1633 від 24 травня 2016 року про сплату судового збору у сумі 2 900,00 грн.
Суддя ОСОБА_1