"17" травня 2016 р. м. Київ К/800/6918/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
секретар Буденко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, третя особа начальник другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України - Горбатюк Сергій Вікторович про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання інформації на адвокатський запит,
У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача.
Просив визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо ненадання інформації на адвокатський запит від 21 серпня 2014 року та зобов'язати відповідача надати інформацію чи провадиться Генеральною прокуратурою України (структурними підрозділами, територіальними органами прокуратури) досудове розслідування по кримінальним провадженням, окрім зазначених вище, у яких учасником (стороною) є ОСОБА_6, а у разі якщо проводиться, то по яким саме; у випадку наявності кримінальних проваджень, у яких учасником (стороною) є ОСОБА_6, окрім вищезазначених, надати повний перелік таких проваджень, повідомити яким саме учасником (стороною) вищезазначених кримінальних проваджень є ОСОБА_6 та яких саме кримінальних проваджень, номер (номера) кримінального провадження (кримінальних проваджень); надати інформацію чи здійснювались стосовно ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, крім повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 12014100060000228, із яким об'єднано кримінальне провадження № 42014000000000140, і якщо так, то коли, у яких кримінальних провадженнях та за якими статтями Кримінального кодексу України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 серпня 2014 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури України з адвокатським запитом в інтересах ОСОБА_6 про надання інформації чи провадиться Генеральною прокуратурою України (структурними підрозділами, територіальними органами прокуратури) досудове розслідування по кримінальним провадженням (окрім тих проваджень, про які йому відомо), у яких учасником (стороною) є ОСОБА_6, а у разі якщо проводиться, то по яким саме; у випадку наявності кримінальних проваджень, у яких учасником (стороною) є ОСОБА_6, окрім вищезазначених, надати повний перелік таких проваджень, повідомити яким саме учасником (стороною) вищезазначених кримінальних проваджень є ОСОБА_6 та яких саме кримінальних проваджень, номер (номера) кримінального провадження (кримінальних проваджень); надати інформацію чи здійснювались стосовно ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, крім повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 12014100060000228, із яким об'єднано кримінальне провадження № 42014000000000140, і, якщо так, то коли, у яких кримінальних провадженнях та за якими статтями Кримінального кодексу України.
Листом від 27 серпня 2014 року начальник другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Горбатюк С.В. з посиланням на ч.1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч.1 ст. 222 КПК України повідомив позивачу, що надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Відомості досудового розслідування можуть бути розголошені з дозволу слідчого або прокурора у конкретному кримінальному провадженні і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача, оскільки запитувана інформація, яку просив надати позивач на адвокатський запит, є відомостями досудового розслідування, які розголошуються тільки з дозволу слідчого або прокурора. Проте позивачем не надано доказів щодо наявності такого дозволу, як не надано й жодних допустимих доказів щодо представництва ним інтересів ОСОБА_6 у певному кримінальному провадженні, про надання відомостей щодо досудового розслідування якого він подав інформаційний запит.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом, а тому в силу ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні такої інформації.
Проте повністю погодитися з висновком суду апеляційної інстанції не можна з таких підстав.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.
Так, ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно ч.1 ст.24 цього Закону адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Разом з тим, абз. 4 ч.1 вказаної статті передбачено, що надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
За змістом ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» дія цього Закону не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України, відомості досудового розслідування можуть бути розголошені з дозволу слідчого або прокурора у конкретному кримінальному провадженні і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інформація з обмеженим доступом і копії документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом, не підлягають наданню у відповідь на адвокатський запит. Водночас цей Закон не містить ні визначення, ні ознак інформації з обмеженим доступом, ні відсилочних норм до інших законів.
Види інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна та службова) визначено у Законах України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію».
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що таємна інформація, доступ до якої обмежується відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачувану законом таємницю.
Беззаперечним є висновок про те, що вказана інформація є публічною, але оскільки вона є таємною, то доступ до неї обмежений. Разом із цим логічним є висновок, що публічною також є інформація, яка містить таємницю досудового розслідування. Тобто в розумінні цього Закону до публічної інформації віднесено інформацію стосовно досудового розслідування. Досудове розслідування завжди є формою процесуальної діяльності відповідних суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з загальних засад права, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це певна форма його поведінки, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків і згідно з законодавством України.
Аналізуючи вищенаведені положення Законів та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання позивачу відповіді на його адвокатський запит, так як запитувана інформація містить відомості досудового розслідування, надання її здійснюється в порядку, встановленому КПК України, в матеріалах даної справи відсутні докази наявності у позивача необхідного дозволу слідчого або прокурора у відповідному кримінальному провадженні на розголошення відомостей досудового слідства по такому кримінальному провадженню, а також докази щодо представництва позивачем інтересів ОСОБА_6 у конкретному кримінальному провадженні.
Проте суд апеляційної інстанції цих обставин не врахував та дійшов помилкових висновків щодо протиправності дій відповідача.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Оскільки суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка ухвалена відповідно до закону, то колегія суддів на підставі ст. 226 КАС України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі постанову суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2014 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк