"24" травня 2016 р. м. Київ К/800/54432/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
секретар Шаманська І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Державне підприємство «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Державне підприємство «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 5 серпня 2015 року про визнання переможцем конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» Клітинського Ю.С.; визнати незаконним та скасувати протокол засідання постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки та визначення претендентів на посади керівників особливо важливих для економіки підприємств, що належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 5 серпня 2015 року в частині прийнятого рішення про визнання переможцем конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» Клітинського Ю.С.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 2 березня 2015 року Міністерством економічного розвитку та торгівлі України прийнято наказ № 208 «Про оголошення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектора економіки, що належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України», пунктом 1 якого оголошено конкурсний відбір керівників суб'єктів господарювання державного сектору економічного розвитку і торгівлі України за переліком згідно з додатком, у тому числі ДП «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості».
5 березня 2015 року відповідачем видано накази № 219 «Про затвердження критеріїв відбору членів постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку та торгівлі України» та № 220 «Про утворення постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки та визначення претендентів на посади керівників особливо важливих для економіки підприємств, що належать до сфери Управління Міністерства економічного розвитку та торгівлі України».
Інформація про оголошення конкурсу була розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та оприлюднена газеті «Урядовий кур'єр» 12 березня 2015 року № 45 за 2015 рік.
9 липня 2015 року на офіційному сайті відповідача опубліковано оголошення про допущення претендентів до участі у конкурсному відборі та запропоновано учасникам подати конкурсні пропозиції.
Позивачем, як допущеним до участі у конкурсному відборі претендентом, була надана на розгляд Комісії конкурсна пропозиція, яка містить проект стратегічного плану розвитку підприємства на середньострокову перспективу.
5 серпня 2015 року проведено закрите засідання комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки та визначення претендентів на посади керівників особливо важливих для економіки підприємств, що належать до сфери Управління Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі - Комісія), результати якого оформлені протоколом № 15.
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що за результатами обговорення та аналізу конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору переможцем конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» визнано Клітинського Ю.С.
Позивач, вважаючи, що всупереч вимогам чинного законодавства закрите засідання Комісії було проведено без належного повідомлення його про це, звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Комісією було дотримано процедуру конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а саме оголошення конкурсу, підготовки до проведення конкурсу та проведення конкурсного відбору.
Проте, повністю погодитися з такими висновками судів не можна.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Водночас, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а тому, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно частин 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Пунктом 21 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують і проводять конкурси з визначення керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Згідно до п. 4 зазначеної статті уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 408-р від 23 березня 2014 року «Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі об'єктами державної власності» державне підприємство «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» було передане до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Як зазначає позивач у касаційній скарзі судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано обставини, на яких ґрунтувалась правова позиція позивача, зокрема, його посилання на порушення відповідачем процедури повідомлення учасників конкурсу про дату та місце проведення конкурсного відбору, які передували майбутньому укладенню контракту та призначенню на дану посаду.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «публічна служба» в розумінні п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, при вирішенні даного спору, визначальним є з'ясування характеру виконуваних Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у спірних правовідносинах функцій, чи виступає відповідач у відносинах з позивачем суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 3 КАС України та чи стосуються оскаржувані дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо проведення конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» публічно-правових відносин щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, та чи має посада, на яку проводився конкурсний відбір, статус державної служби.
Проте, вирішуючи даний спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували характер спірних правовідносин та юридичну природу спору, що виник між сторонами, а відтак - і його юрисдикційну належність.
Неврахування судами попередніх інстанцій зазначених вище норм процесуального права та невстановлення усіх обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення спору, призвело до передчасних висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень ч. 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанцій в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Тракало
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк