20 травня 2016 року м. Київ К/9991/80204/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Білуги С.В.,
Заїки М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про скасування рішення,
У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним позовом й просив скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20 квітня 2011 року про відмову у підтвердженні періоду роботи з 04 січня 1988 року по 12 березня 1998 року слюсарем-сантехніком гарячих парових котлів, як пільгового що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю даної професії у Списку № 2.
У обґрунтування позовних вимог посилавсь на те, що його посада була атестована у серпні 1992 року, а також передбачена Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах.
Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, позов задоволено.
Задовольняючи позов районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач працював на шкідливому виробництві на передбачених Списком № 2 посадах слюсаря та кочегара, що підтверджується наданими архівними довідками та поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, відповідач просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до записів трудової книжки та архівних довідок ОСОБА_4 працював з 03 січня 1985 року майстром котельні, з 01 листопада 1985 року переведений на посаду слюсаря 6-го розряду з покладанням обов'язків бригадира кочегарів та сантехніків, з 01 січня 1988 року переведений слюсарем-сантехніком гарячих парових котлів по ІV розряду та працював до 20 липня 2000 року на підприємстві, організаційно-правова форма якого змінювалась у зв'язку з реорганізацією.
22 березня 2011 року позивач звернувся з заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 20 квітня 2011 року № 4 підтверджено ОСОБА_4 період роботи на Перечинській деревообробній фабриці «Турянка» з 03 січня по 01 листопада 1985 року майстром котельні, з 01 листопада 1985 року по 04 січня 1988 року слюсарем (всього пільговий стаж складає 03 роки 03 дні) як такий, що відповідає умовам та показникам, передбаченим розділом ХІV «Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство для виробничих цілей» Списку № 2. У підтвердженні періоду роботи з 04 січня 1988 року по 12 березня 1998 року слюсарем-сантехніком гарячих парових котлів відмовлено у зв'язку з тим, що Списком № 2 робота за зазначеною професією не передбачена.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У спірний період роботи позивача (січень 1985 року - березень 1998 року) була чинною постанова Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, якою були затверджені списки виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і у пільговому розмірі.
Так, до Списку № 2 були включені, зокрема, такі виробництва, цехи, професії, посади: слюсарі та електромонтери чергові, слюсарі та електромонтери по ремонту та обслуговуванню устаткування та автоматики в цехах: котельних, машинних (теплосилових), подачі палива та пилопідготовчих (пункт «а» «робітники» розділу XIV «Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство для виробничих цілей»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, який установлює, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць. Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для здійснення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Наказом директора державного підприємства фабрика «Турянка» від 20 квітня 1992 року № 68-к затверджено перелік робочих місць, професій, посад працівників, яким підтверджено право на пільги та компенсації за шкідливі умови праці. Так, даним переліком затверджено посаду «слюсар-сантехнік парових котлів», на якій працював позивач з 01 січня 1988 року.
Таким чином робоче місце позивача у квітні 1992 року було атестовано, за результатами проведеної атестації посада (професія) була віднесена до переліку посад, яким підтверджено право на відповідні пільги у зв'язку зі шкідливістю умов праці.
Відповідно до пункту 9 Порядку застосування Списків № 1 і Списку № 2 пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються:
1) за Списком № 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1, а інша в Списку № 2;
2) на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1 або Списку № 2, а інша цими Списками не передбачена.
За пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до вимог постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та Порядку застосування Списків № 1 і № 2, з урахуванням вимог статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком на пільгових умовах серед іншого залежить від того, чи працівник, який заявляє право на таку пенсію, обіймав посаду на виробництві чи виконував роботу, пов'язану із шкідливими і важкими умовами праці, яка відповідає виробництву, роботі, професії, посаді і показникам шкідливих і особливо важких умов праці Списку № 2, затвердженому постановою №1173 та/чи постановою Кабінету Міністрів України.
Суди попередніх інстанцій встановили що ОСОБА_4 працював слюсарем-сантехніком гарячих парових котлів, така посада була атестована, пов'язана зі шкідливими і важкими умовами праці, а тому їх висновок про задоволення вимоги про скасування рішення відповідача про відмову у підтвердженні періоду з 04 січня 1988 року по 12 березня 1998 року як пільгового, є правомірним.
Судом першої інстанції також були допитані свідки, які працювали разом з позивачем, та підтвердили, що він у 1985-1998 роках виконував трудові функції кочегара, а згодом - слюсаря гарячих парових котлів, трудові ж функції сантехніка виконував як допоміжні.
Посилання відповідача у обґрунтування касаційної скарги на відсутність посади «слюсар-сантехнік гарячих котлів» у Списках виробництв, робіт, професій посад і показників, а тому відсутність підстав для зарахування даного періоду роботи до пільгового, є помилковим, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено відповідними доказами роботу позивача у шкідливих умовах та право на відповідні пільги у зв'язку з цим.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України під-став для їх скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: