25 травня 2016 року Справа № 876/1940/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,
представник позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі за його позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо прийняття рішення від 01.12.2015 року № 7777-636/0-84/32-15 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею до 2 га кадастровий номер 7325082000:02:002:0232 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Хотинського району Чернівецької області та зобов'язати відповідача розглянути його клопотання про надання дозволу на виготовлення такого проекту землеустрою у відповідності до норм чинного законодавства.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі № 813/6546/15 у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач ОСОБА_3 у апеляційній скарзі просив зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його позов у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує відсутністю у законодавстві такої підстави для відмови у наданні громадянам земельної ділянки у власність, як зарезервованість її за бійцями АТО та членам їх сімей.
Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримала апеляційні вимоги, просила скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов.
Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, зарезервована як така, що може бути використана з метою реалізації державної політики щодо надання на території Чернівецької області земельних ділянок військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали (беруть) участь в антитерористичній операції. Тому немає підстав вважати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.
Даючи правову оцінку доводам апелянта та оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до матеріалів справи розмір земельної ділянки, на яку претендує позивач у клопотанні від 19.10.2015 року (а.с. 8), відповідає встановленим вимогам.
Приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, законом встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для відмови у наданні позивачу такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2015 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом за № 7777-636/0-84/32-15 повідомило позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова мотивована тим, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, занесена до Державного земельного кадастру за матеріалами державної інвентаризації земель, як суцільна ділянка, площею 1,7687 га з кадастровим номером 7325082000:02:002:0232, зарезервована та виставлена на сайті Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, яка може бути використана з метою реалізації державної політики щодо надання на території Чернівецької області земельних ділянок військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали (беруть) участь в антитерористичній операції.
При цьому відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Однак, надання у власність земельних ділянок здійснюється лише у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України.
З наведеного слід зробити висновок, що наведена Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області у листі від 01.12.2015 року № 7777-636/0-84/32-15 підстава для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не ґрунтується на вимогах закону, а отже є протиправною.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі № 813/6546/15 та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Хотинського району Чернівецької області, кадастровий номер 7325082000:02:002:0232, оформлені листом від 01 грудня 2015 року № 7777-636/0-84/32-15.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 19 жовтня 2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_3 1023 (одна тисяча двадцять три) грн. 12 коп. сплаченого судового збору .
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
ОСОБА_5
Постанова у повному обсязі складена 26 травня 2016 року.