25 травня 2016 року м. Київ К/800/32018/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
за участю представників сторін: від позивача - Клименко В.В.,
від відповідача - Пасько Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р.
у справі № 816/771/14
за позовом приватного підприємства «Полтава-Комбітранс»
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У лютому 2014 року приватне підприємство «Полтава-Комбітранс» (далі - позивач, ПП «Полтава-Комбітранс») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 р. № 0000192301, № 0000202301 та № 0000212301.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 11.02.2014 р. № 0000192301, № 0000202301 та № 0000212301; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.12.2013 р. по 23.01.2014 р., на підставі направлень від 09.12.2013 р. № 863, № 864, № 865, № 868, № 869, від 13.01.2014 р. № 38, № 39, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказів від 28.11.2013 р. № 1147, від 11.01.2014 р. № 39, від 13.01.2014 р. № 67, посадовими особами ДПІ у м. Полтаві була проведена планова виїзна перевірка ПП «Полтава-Комбітранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 29.01.2014 р. № 426/16-01-22-01/31175261 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: - пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, в сумі 670 467 грн.; - пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 170 923 грн. та завищено залишок рядка 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах» за червень 2012 року в сумі 119 811 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.02.2014 р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000192301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 838 084 грн., з яких 670 467 грн. - за основним платежем та 167 617 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000202301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 213 654 грн., з яких 170 923 грн. - за основним платежем та 42 731 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000212301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 119 811 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 29 953 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.
Як слідує з акту перевірки від 29.01.2014 р. № 426/16-01-22-01/31175261, підставами для висновку податкового органу про заниження позивачем суми податку на прибуток слугували твердження перевіряючих про безпідставне віднесення до рядка 05.1 «Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Декларації за період ІІ-IV квартали 2011 та 2012 роки вартість придбання запчастин до автомобілів, які використані на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів, в сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року в розмірі 1 655 079 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що придбані запасні частини, а саме: автомобільні шини, акумулятори, інші швидкозношувані запасні частини, обліковуються в бухгалтерському обліку ПП «Полтава-Комбітранс» по дебету субрахунка 207 «запасні частини».
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6-138.9. підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10 6 пункту 138.10. пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, зокрема серед іншого, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.
При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, законодавчо не визначено чіткого визначення понять ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення.
Згідно пункту 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.
Пунктом 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 р. за № 68/2708, визначено: ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин; поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами); капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.
Відповідно до пункту 1.2 зазначеного Положення № 102, мета технічного обслуговування і ремонту - підтримування дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.
Згідно пункту 1.3 вказаного Положення № 102, технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.
Згідно пункту 3.19 Положення № 102 операції щодо заміни на дорожньому транспортному засобі (надалі - ДТЗ) шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.
Тобто, згідно зазначеного нормативного акта, заміна шин акумуляторних батарей та запасних запчастин взамін відпрацьованим, не пов'язані з поліпшенням, модернізацією та ремонтом об'єкта, оскільки транспортний засіб в даному випадку не змінює потужності, така заміна не призводить до збільшення майбутніх економічних вигод.
Податковий кодекс України не містить визначень та переліку робіт по технічному обслуговуванню та ремонту дорожніх транспортних засобів.
Згідно з підпунктом 14.1.84 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
Згідно пункту 15 вказаного Положення № 92, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Виходячи з вищезазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовано лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо), та взагалі неможливості його експлуатації згідно Правил дорожнього руху.
Отже, здійснення технічного обслуговування об'єктів основних засобів не можна віднести до поліпшення основних засобів, технічне обслуговування є лише підтриманням об'єкту у робочому стані, після технічного обслуговування нічого не поліпшується, а лише відновлюється первісний ресурс об'єкта.
Таким чином, витрати на технічне обслуговування автомобілів, згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, позивачем правомірно віднесено до інших витрат.
Пунктом 3 Положення № 102 визначено систему технічного обслуговування та ремонту ДТЗ. Також, вказане Положення містить примірний перелік операцій ТО-1, Примірний перелік операцій ТО-2 та примірний перелік операцій сезонного технічного обслуговування, який не є виключним.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у власності позивача знаходяться вантажні транспортні засоби.
З матеріалів справи слідує, що між ПП «Полтава-Комбітранс» (покупець) та ТОВ «ТІДІСІ Схід» (постачальник) було укладено договір поставки від 16.01.2012 р. № 04/2012ГІ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві автомобільні товари. На підставі вказаного договору позивач придбавав шини для автомобілів, які перебувають у його власності.
ПП «Полтава-Комбітранс» (замовник) та ТОВ «ТІДІСІ Схід» (виконавець) 16.01.2012 р. уклали договір на комплексне обслуговування автомобільного транспорту № 05/2012 К-О, предметом якого є обслуговування автомобільного транспорту замовника, що здійснюється виконавцем.
Обслуговування містить в собі виконання робіт (надання послуг) по: - шинному сервісу (комплексний шиномонтаж: зняття/демонтаж, монтаж/установка коліс/колеса на транспортний засіб; балансування; перевірка тиску і кріплення; поглиблення протектора; ремонт шин та інші послуги попередньо визначені в заказ-наряді); - автомобільний сервіс: діагностика і ремонт ходової частини транспортних засобів, проведення іншого обслуговування пов'язаного з сервісом.
Положенням № 102 та Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. № 65 передбачений порядок документального оформлення придбання запасних частин, вузлів та агрегатів та порядок документального оформлення вибуття запасних частин, вузлів та агрегатів шляхом видання на підприємстві наказу керівника, що регламентує умови формування запасу і видачі запасних частин зі складу.
Відповідно до наказу директора ПП «Полтава-Комбітранс» від 01.01.2011 р. № 01/01/02 на підприємстві запроваджено планово-попереджувальну систему технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, затверджено загальний технологічний процес технічної підготовки рухомого складу до експлуатації, зокрема на механіка підприємства покладено обов'язок забезпечити наявність автотранспортних засобів в технічно-справному стані з метою безперервного та належного здійснення господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань з отримувачами послуг по перевезенню вантажів та з метою недопущення втрат ТМЦ, а також визначено про придбання запасних частин, шин та інших ТМЦ, безпосередньо перед їх заміною, згідно наряду-замовлення від механіка.
Відповідно до наказу директора ПП «Полтава-комбітранс» від 01.01.2011 р. № 01/01/01 на підприємстві призначено механіка відповідальним за технічний стан транспортних засобів.
Списання запчастин та вузлів відбувається на потреби ремонтів та обслуговування автомобілів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємство позивача забезпечує обліковий процес надходження та списання матеріальних цінностей відповідно до потреб внутрішньогосподарського контролю і встановленого порядку.
Відповідно до визначеного порядку на ПП «Полтава-Комбітранс» відповідальною особою складалися наряди-вимоги в яких зазначалися транспортний засіб та види послуг необхідних для підтримки в робочому стані такого транспортного засобу.
Наказом Мінстату України від 21.06.1996 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджено типову форму № М-1 накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.
Директором та головним бухгалтером погоджувалися накладні-вимоги в яких зазначалися запчастини (найменування, розмір, марка) їх номенклатурний номер, кількість, ціна та транспортний засіб на який необхідно встановити вказані запчастини з метою підтримки його в робочому стані. Згідно вказаних накладних-вимог відповідальна особа - механік передавав вказані запчастини для водія безпосередньо перед їх встановленням на транспортний засіб.
В матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії накладних-вимог та нарядів-замовлень по встановлених на транспортні засоби позивача запчастинах, автомобільних шинах та акумуляторах за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.
Відповідно до наказів директора ПП «Полтава-комбітранс» № 1/01 від 01.01.2011 р. та № 01/01 від 01.01.2012 р. з метою раціонального використання ресурсів підприємства на підприємстві створено постійно діючу комісію по списанню товарно-матеріальних цінностей.
Використанні запчастини підлягали вилученню та списуванню на підставі Актів списання (які є в наявності в матеріалах справи).
Пунктом 7 Наказу Мінтрансу України від 20.05.2006 р. № 488 «Про затвердження експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісній шасі» встановлено, що на кожну шину, яка знаходиться в експлуатації або в запасі, ведеться картка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, форма якої встановлена додатком 5 до вказаного наказу.
Пневматичну шину списують у разі досягнення фактичного пробігу, що відповідає установленим (скоригованим) нормам. У картці обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини зазначають сумарний пробіг до списання та інформацію про подальше використання шини - відновлення зношеного протектора, ремонт та її переробка (утилізація). У цьому разі картка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини має статус акта її списання. Картку підписують члени комісії з питань втрати пневматичними шинами споживчих властивостей.
В матеріалах справи є в наявності податкові накладні, видаткові накладні та картки обліку роботи автомобільних шин за 2011 та 2012 роки, які підтверджують отримання шин та обліку їх роботи і правомірності їх подальшої утилізації у зв'язку із непридатністю для експлуатації, в яких зокрема зазначено розмір та модель шини, гаражний номер шини, назву заводу-виробника шин, марку і державний номер автомобіля (причепа), дата встановлення та зняття шини, період часу експлуатації та пробіг шини, а також інформація про причини зняття шини та придатність чи не придатність для подальшої експлуатації.
Заміна шин відбувалася силами товариства у якого позивач придбавав такі шини, що підтверджується талонами на обслуговування вантажних шин.
Наказом Мінтрансу від 02.07.2008 р. № 795, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 р. за № 689/15380, затверджено Правила експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі.(далі Правила).
Відповідно до пункту 8.2 вказаного Правил, дані обліку і обігу кожної АБ відображають у картці обліку наробітку та відстежування обігу АБ (далі - картка обліку), форму якої наведено в додатку 12 до цих Правил. Облік наробітку АБ ведуть в умовних місяцях тривалістю 30 діб і в кілометрах пробігу КТЗ або мотогодинах використання КТЗ чи спеціального устаткування КТЗ, яке живить АБ. Облік і обіг капітально відремонтованих АБ ведуть в окремій картці обліку.
Копії податкових накладних, видаткових накладних та карток обліку наробітку та відстежування обігу акумуляторних батарей, які наявні в матеріалах справи, підтверджують отримання та обліку наробітку акумуляторних батарей використаних для власного автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 8.4. Правил акумуляторну батарею, яка вичерпала встановлений ресурс, списують згідно з висновками комісії, яку наказом керівника підприємства чи організації уповноважують визначати фактичний технічний стан АБ, приймати рішення стосовно подальшого експлуатування АБ: ремонту, оформлення претензій до продавця (виробника, виконавця робіт з гарантійного обслуговування та/або ремонту АБ чи КТЗ), списання, передання на утилізування тощо. Рішення комісії з наведенням причини зняття АБ з експлуатування зазначають в картці обліку, яку веде спеціально призначена посадова особа (далі - відповідальний за облік і обіг АБ). Оформлена картка обліку з висновками про списання АБ є актом її списання.
В матеріалах справи міститься Наказ керівника ПП «Полтава-Комбітранс» від 01.01.2010 р. № 01/01 про утилізацію відпрацьованих акумуляторів та шин.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог, а саме щодо утилізації відходів - акумуляторів та шин, що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, між ПП «Полтава-Комбітранс» та ТОВ «Екостандарт Рециклінг» (виконавець) укладено договір від 17.04.2013 р., предметом якого є надання виконавцем послуг з приймання відходів, а саме: відпрацьованих акумуляторів для подальшої утилізації.
Крім того, між ПП «Полтава-комбітранс» та ТОВ «Тідісі Південь» (виконавець) укладено договір з надання послуг № 145/2014 під 02.01.2014 р., предметом якого є надання виконавцем послуг по здачі зношених автомобільних шин в утиль. Шини та акумулятори списувалися на підприємстві комісійно, відповідно до актів списання та передавалися для підприємств, які надавали послуги по утилізації вказаних відходів, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).
Згідно статті 47 Закону України «Про автотранспорт» до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
Абзацом 28 Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, закріплено визначення поняття «транспортна послуг», що включає в себе перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язанні з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до норм пункту 8.2 Правил перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки (разового договору) та такого, що відповідає санітарним нормам.
Так, ПП «Полтава-Комбітранс» для ведення господарської діяльності, пов'язаної з автомобільними перевезеннями та з метою забезпечити своєчасне подання справного автомобільного рухомого складу під навантаження, а також забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі у пункті призначення вантажоотримувачу, позивач зобов'язаний у відповідності до діючого законодавства періодично здійснювати технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів та здійснювати заходи з підтримання транспортних засобів у технічно справному стані, шляхом придбання, заміни запасних частин, шин та акумуляторів для вантажних автомобілів, які знаходяться у нього на балансі та якими здійснювалися перевезення вантажів. У зв'язку з чим, витрати на такі роботи мають бути віднесені до складу валових витрат періоду, в якому вони були понесені.
Тобто, відповідно до пунктів 146.11, 146.12 статті 146 Податкового кодексу України, пунктів 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, витрати на придбання будівельних матеріалів, що використовуються у господарській діяльності, витрати на запасні частини та інші матеріали, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування транспортних засобів, витрати, понесені на техобслуговування об'єктів основних засобів, були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у ІІ-IV кварталах 2011 року та І-IV кварталах 2012 року.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що витрати, понесені на техобслуговування об'єктів основних засобів, були правомірно не враховані при обчисленні суми витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів, з огляду на те, що вказане придбання витратних матеріалів, запасних частин та інших матеріалів, не пов'язано з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими видами поліпшення основних засобів, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції у створення необоротних матеріальних активів.
Також, з акту перевірки від 29.01.2014 р. № 426/16-01-22-01/31175261, слідує, що підставами для висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, слугували твердження перевіряючих про те, що позивачем їх не було нараховано при використанні автомобільних шин в операціях, що не є господарською діяльністю ПП «Полтава-Комбітранс» всього на суму 290 734 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платники податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на мигну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платники податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Відповідно до абзацу «а» пункту 200.4 статті 204 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення податку на додану вартість розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Згідно пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.
Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 204 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг: б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум. що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Як вбачається з акту від 29.01.2014 р. № 426/16-01-22-01/31175261 перевіряючими встановлено, що позивачем протягом 2011-2012 років було списано у виробництво, та в подальшому віднесено до собівартості наданих послуг вартість автошини на суму 1 457 129 грн. При цьому позивачем не було надано документів, які підтверджують використання зазначених шин в господарській діяльності підприємства, а саме: актів-вимог на заміну (додатковий відпуск) матеріалів: картки обліку пробігу (наробітку) шин.
Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, правомірність віднесення до витрат вартості автошин, документального оформлення та облік таких операцій, а також фактичне використання в господарській діяльності та документальне підтвердження необхідності встановлення нових автошин доведено матеріалами справи.
Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 р. № 0000192301, № 0000202301 та № 0000212301, вимоги щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р. у справі № 816/771/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко