"24" травня 2016 р. м. Київ К/800/2002/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання протиправними дії щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день призначення пенсії.
Постановою Згурівського районного суду Київської області від 4 листопада 2015 року позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року скасовано постанову Згурівського районного суду Київської області від 4 листопада 2015 року, позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 вересня 2014 року позивачці призначено пенсію за віком на загальних підставах.
11 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Пенсійного фонду із завою про виплату допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Проте, відповідач відмовив їй у виплаті допомоги, оскільки страховий страж позивачки у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно по п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 18 вересня 2014 року становить 21 рік 0 місяців 15 днів, а не 30 років, як це передбачено нормами законодавства.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на грошову допомогу, передбачену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звернувшись з позовом до суду 24 вересня 2015 року, позивачка пропустила встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, клопотання про поновлення вказаного строку не подавала, судом першої інстанції цей строк не поновлювався.
Однак, повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч вищенаведеним нормам закону висновки суду апеляційної інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.
Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Проте, залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 з підстав пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст.76, 86 цього Кодексу належним чином не перевірив доводів позивачки про те, що про порушення свого права вона дізналася лише з листа відповідача від 20 серпня 2015 року, та не навів у рішенні мотивів, за яких відхилив ці доводи.
До того ж, в порушення вимог ст.ст. 102, 195 КАС України суд апеляційної інстанції не роз'яснив позивачці її процесуальні права, зокрема, заявляти клопотання про поновлення пропущеного строку та наводити поважні причини його пропуску, якщо вважав, що такий строк пропущено, а відтак безпідставно зазначив, що колегією суддів не встановлено поважних причин пропуску звернення до суду. Між тим, від з'ясування вказаних обставин залежить підхід у застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.
Крім того, залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції не врахував, що за правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Суд зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів.
У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами встановлених главою 8 КАС України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.
У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строку звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року (справа № П/800/25915).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не з'ясував чи порушені суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивачки, якщо так, то в чому полягають і коли сталися такі порушення, якщо вони мали місце.
Згідно ч.1 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції допущено порушення вищезазначених норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а суд касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк