"24" травня 2016 р. м. Київ К/800/29760/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у невключенні до вислуги років ОСОБА_4 для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Державної податкової служби з 28 листопада 1991 року по 21 січня 2000 року та зобов'язати зарахувати такий стаж.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського адміністративного суду від 9 червня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та зобов'язано останнього зарахувати ОСОБА_4 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах Державної податкової служби з 28 листопада 1991 року по 21 січня 2000 року.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач з 28 листопада 1991 року по 21 січня 2000 року працював в органах Державної податкової служби на посадах державного службовця.
27 квітня 1994 року прийняв Присягу державного службовця, а в 1996 році позивачу присвоєне звання «Радника податкової служби ІІІ рангу».
На звернення позивача з приводу зарахування згідно п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років для призначення пенсії стажу його роботи на посадах державного службовця в органах державної податкової служби з 28 листопада 1991 року по 21 січня 2000 року відповідач листом від 21 січня 2015 року № 321/10/13-01-04-02 відповів про відсутність для цього підстав з тих мотивів, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 чітко визначено перелік посад, час перебування на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії, проте на теперішній час перелік посад в органах державної податкової служби України не затверджений, відповідно до вислуги років для призначення пенсії не зараховано час роботи в органах державної податкової служби.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, дійшов висновку про зарахування спірних періодів роботи позивача до його вислуги років для призначення пенсії.
Проте, повністю погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж, не ґрунтуються на законі.
Вирішуючи спір суди виходили з того, що згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Статтею 1 цього Закону визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посадовими особами відповідно до частини 2 статті 2 вказаного Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Згідно абз. 1-3 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р до категорії посад державних службовців були включені посади працівників ДПА, які не мають спеціальних звань.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Разом з тим, слід зазначити, що звертаючись до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області з заявою про зарахування до вислуги років для призначення пенсії спірного стажу, позивач посилався на п "и" ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, п. «и» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» ст.12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.
Згідно ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 12 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.
Отже, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи внутрішніх справ, податкову міліцію на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державної фінансової політики. Крім того, додатковою умовою для зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років постановою Уряду від 17липня 1992 року № 393 зазначено перехід на військову службу в органи внутрішніх справ за направленням відповідних органів.
Судами попередніх інстанцій залишено вищевказані обставини поза увагою та не з'ясовано на яких конкретно посадах і в якому званні ОСОБА_4 проходив службу в податковій міліції і органах внутрішніх справ, чи були ці посади офіцерського і начальницького складу, чи відносились вони до чинного Переліку посад в податковій міліції і органах внутрішніх справ, у разі переходу на які до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, а якщо такий перелік не затверджений, то чи може це трактуватись на користь позивача в разі проходження ним служби на одній із посад офіцерського та начальницького складу.
Між тим, з'ясування вказаних обставин має істотне значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу положень статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Тракало
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк