"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/58143/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 р.
у справі № 2а/0470/16980/11
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У грудні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4.) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Криворізька південна МДПІ), в якому просила суд визнати незаконними дії відповідача по винесенню податкових повідомлень-рішень та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 р. № 0002441701, № 0002451701, від 14.11.2011 р. № 0003901701 та від 14.12.2011 р. № 0004101701, № 0004111701.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 р., у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.07.2011 р. по 01.08.2011 р., на підставі направлень від 18.07.2011 р. № 919, 920, наказів від 20.06.2011 р. № 1104, від 26.07.2011 р. № 1293, згідно із статтями 77, 81, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок фізичних осіб на ІІ квартал 2011 року, посадовими особами Південної МДПІ у м. Кривому Розі була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФО-П ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 15.08.2011 р. № 1068/17-323/2/НОМЕР_6 та встановлено порушення позивачем вимог: - абзацу п'ятого пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат; - статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян», у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 7 886,43 грн.; - підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 324,06 грн.; - підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 8 945 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 9 965 грн., та завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в період, що перевірявся, на загальну суму 8 500 грн.; - статей 12, 13 Закону України «Про плату за землю», у результаті чого завищено орендну плату на 18 178,92 грн. та не нараховано і не надано розрахунку земельного податку в розмірі 24 410,95 грн.; - пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 02.09.2011 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0002411701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 210,49 грн.; № 0002441701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 11 181,25 грн., з яких 8 945 грн. - за основним платежем та 2 236,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002451701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 8 500 грн.
За результатами оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, Рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 14.11.2011 р. № 33067/10/25-008 податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 р. № 0002441701 та № 0002451701 - залишені без змін, податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011 р. № 0002411701 скасоване в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 144,06 грн.
На підставі висновків акту від 15.08.2011 р. № 1068/17-323/2/НОМЕР_6 та Рішення ДПА у Дніпропетровській області від 14.11.2011 р. № 33067/10/25-008, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 14.11.2011 р.: № 0003901701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 066,43 грн.; від 14.12.2011 р. № 0004101701, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту, зазначену у декларації за І квартал 2010 року на суму 8 500 грн.; № 0004111701, яким позивачу зменшено суму податкового кредиту, зазначену у декларації за ІV квартал 2010 року, на суму 2 814 грн.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не спростовано встановлені відповідачем під час проведеної податкової перевірки порушення вимог податкового законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.
Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.
В даному випадку висновок про правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань у спірній сумі, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів позивача, з посиланням лише на обставини зазначені перевіряючими в акті перевірки.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушень, що слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 р. у справі № 2а/0470/16980/11 - скасувати.
Справу № 2а/0470/16980/11 направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко